Робоча сила як товар. Заробітна плата

Світова економічна думка називає різні об’єкти купівлі-продажу цього товару, який є єдиним творцем продуктів. Найпоширеніші три точки зору. Згідно з першою, таким об’єктом купівлі-продажу є праця, згідно з другою – робоча сила, згідно з третьою – послуги праці або робочої сили.

Робоча сила – сукупність фізичних, розумових і організаторських властивостей людини, набутих знань і досвіду, які вона застосовує у процесі виробництва споживчих вартостей.

Робоча сила – головний елемент продуктивних сил у будь-якому суспільстві. Товаром вона стає лише за певних суспільних умов, а саме при капіталізму.

Як і будь-який інший товар, робоча сила має дві сторони: споживчу вартість і вартість. Але робоча сила – товар специфічний.

Яки відомо з попередніх лекцій, споживча вартість будь-якого товару полягає в його корисності, в здатності задовольняти ту чи іншу потребу покупця. Робочу силу купує підприємець (капіталіст). Його основною метою (потребою) є отримання додаткової вартості. Отже, робоча сила повинна задовольнити цю потребу.

Таким чином, споживча вартість робочої сили полягає в здатності робітника своєю працею, в процесі її виробничого використання, створювати нову вартість, причому більшу, ніж вартість робочої сили. Жоден товар такої властивості не має. В результаті виникає різниця між новою вартістю, яку робітник створює в процесі виробництва (процесі споживання робочої сили), і вартістю робочої сили, яка виплачується йому в формі заробітної плати (ціни робочої сили). Ця різниця і є додатковою вартістю, до якої так прагне капіталіст і яку він привласнює безоплатно. Тобто можна констатувати: єдиним джерелом додаткової вартості є робоча сила.

Життя людини – необхідна умова існування товару “робоча сила”. Останнє ж (життя людини) залежить від споживання нею необхідних засобів існування (засоби існування, необхідні для задоволення фізичних, соціально-культурних потреб; для утримання сім’ї; кошти на навчання, підвищення кваліфікації і т. д.). Тому вартість робочої сили зводиться до вартості засобів, необхідних для життя робітника й відтворення його робочої сили.

Таким чином, вартість робочої сили дорівнює вартості засобів існування, необхідних для задоволення звичайних у даній країні і вданий період часу фізичних і культурних потреб робітника, для утримання його сім’ї і для навчання. Величина вартості робочої сили вимірюється кількістю часу, необхідного для створення перерахованих життєвих благ.

Грошовим вираженням вартості товару “робоча сила” виступає заробітна плата.

Заробітна плата – це перетворена форма вартості та ціни товару “робоча сила”. Перетворення (уявність) тут полягає в тому, що заробітна плата виступає у формі оплати праці, хоча насправді є формою оплати робочої сили. Якби заробітна плата дорівнювала вартості повного продукту праці, то власник засобів виробництва не зміг би реалізувати свою мету – отримати прибуток. Як організатор виробництва він має право на привласнення додаткової вартості.

Розрізняють номінальну та реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата – це сума грошей, яку працівник отримує за свою працю. Реальна заробітна плата – це кількість життєвих благ і послуг, яку робітник може придбати за отримані кошти.

Заробітна плата існує в двох формах: почасова заробітна плата – визначається тривалістю праці; поштучна заробітна плата – визначається кількістю виробленого продукту.

Дата добавления: 2014-01-13