Обґрунтування доцільності капітального ремонту, модернізації та заміни виробничого устаткування

Відтворення основних виробничих засобів – це процес їх безперервного поновлення або за допомогою капітального ремонту (R), або заміни на нове устаткування (К_н).

Для обґрунтування ефективності можна використати нерівність при якій зберігається наступна умова:

R_i + S_e < P_oпт.LT + S_a,

де:

R_i – витрати на і-й капітальний ремонт;

S_e – перевищення експлуатаційний витрат по відремонтованому устаткуванню порівняно з новим;

P_oпт. - оптова ціна (балансова вартість) нової машини;

L – коефіцієнт співвідношення продуктивності капітально відремонтованої і нової машини;

Т – коефіцієнт співвідношення тривалості ремонтного циклу зазначених машин;

S_a – втрати (збитки) від недоамортизації старої машини.

За умовою ефективності витрат на капітальний ремонт розраховується коефіцієнт ефективності (Е_к.р) за формулою:

Е_к.р =1 - .

Якщо значення коефіцієнту Е_к.р. єпозитивним, проведення капітального ремонту є економічно виправданим. При від’ємному значенні даного коефіцієнту здійснення капітального ремонту є економічно невигідним. У випадку, коли Е_к.р=0, слід вважати, що варіанти є рівноцінними. Таким чином, витрати на капітальний ремонт будуть виправданими за будь-якого позитивного значення Е_к.р.

Ці коефіцієнти можна використовувати для обґрунтування черговості заміни спрацьованого устаткування. Першочергових змін потребуватиме устаткування з найбільшим абсолютним значенням коефіцієнта зі знаком мінус.

Крім капітального ремонту для відтворення технічної бази підприємства здійснюється модернізація. Ефективність витрат на проведення модернізації устаткування (Е_мод) визначають так само, як і для капітального ремонту за формулою.

Е_мод =1 - , де

М – витрати на модернізацію.

Якщо модернізація здійснюється разом із капітальним ремонтом, то коефіцієнт ефективності (Е_рм) розраховується наступним чином:

Е_рм =1 - .

За умови негативного значення коефіцієнта Е_рм здійснюється заміна устаткування.

Економічну ефективність витрат визначають за показником терміну окупності (Т_ок.) додаткових капітальних вкладень:

Т_ок. = , де

С_мі – собівартість одиниці продукції, виготовленої за допомогою модернізованої машини;

С_ні – собівартість продукції, виготовленої за допомогою нової машини;

D_ні – річна продуктивність нової машини.

Визначення терміну окупності є недостатнім для остаточного висновку про доцільність заміни. Заміна устаткування, що потребує ремонту, економічно вигідна, якщо додаткові витрати зможуть окупитися протягом ремонтного циклу старої (або модернізованої) (Т_сі (Т_мі)) машини, тобто:

Т_ок.Т_сі (Т_мі).

5. Розрахунок економічного ефекту від застосування винаходу або раціоналізаторської пропозиції залежить від характеру їх застосування. Якщо винахід (раціоналізаторська пропозиція) спрямований на економію поточних витрат і не потребує додаткових інвестицій, то економічний ефект розраховується за формулою:

Е_вин. = (С_б - С_н)N_{2 ,} де

С_б, С_н – собівартість одиниці продукції доі після впровадження винаходу (раціоналізаторської пропозиції);

N₂ –річний обсяг продукції після впровадження винаходу (раціоналізаторської пропозиції).

Якщо винахід (раціоналізаторська пропозиція) потребує додаткових інвестицій, то ефект розраховується за формулою показника ЧТВ:

Е_вин.= -І_t+, де

І_t – інвестиції у період t=0;

Р_t – валовий дохід від проданих товарів у t –му році;

С_t – витрати у t –му році (з урахуванням амортизації);

А_t – амортизаційні відрахування в t –му році;

і – норма дисконтування;

n – кількість років, за якими обчислюється ефект від використання (для винаходу – 5 років, для раціоналізаторських пропозицій – 2 роки).

Якщо винахід (раціоналізаторська пропозиція) служить елементом об’єкта техніки, що забезпечує частину ефекту, то ефект розраховується як добуток ЧТВ на частку, яка визначається експертним шляхом.

Якщо винахід (раціоналізаторська пропозиція) спрямований на заміну одного виду сировини (матеріалу) іншим і економія витрат має місце у сфері споживання, то ефект розраховується за формулою:

Е_{вин .}= [(Ц₁Кз – Ц₂) + Е_сс]N₂, де

Ц₁, Ц₂ – ціна одиниці продукції до і після заміни сировини;

Кз – коефіцієнт заміни;

Е_сс – економія витрату сфері споживання.

6. При розрахунку ефективності придбання ліцензії необхідно врахувати деякі особливості її оцінки. Ліцензійна угода як комерційний документ у більшості випадків має компенсаційний характер, тобто необхідно виплачувати певну винагороду у вигляді одночасного (пашуального) платежу і періодичних відрахувань (роялті) від вартості виготовленої за ліцензією продукції.

Оскільки не завжди дотримується правило тотожності порівнюваних варіантів за їх натурально-речовим складом, то економічний ефект розраховується як різниця ЧТВ від виробництва продукції за ліцензією і на базі власних розробок. При цьому у розрахунках величини витрат на виробництво продукції з використанням ліцензії додатково додаються:

1) пашуальна виплата, яка фактично є ціною ліцензії;

2) роялті, що встановлюється у вигляді ставок до обсягу чистого продажу, собівартості виробництва або у розрахунку на одиницю ліцензійної продукції;

3) вартість імпортного устаткування, необхідного для випуску продукції за ліцензією.

За цих умов економічний ефект (Е_л) від придбання ліцензії буде розраховуватися наступним чином:

Е_л =, де

D_tл – дисконтова ні вигоди підприємства, які включають виручку від реалізації підприємства від і амортизаційні відрахування у t –му році;

ІВ_tл – власні інвестиції у t –му році в організацію серійного виробництва продукції за ліцензією;

С_tл - річні витрати на виробництво продукції без урахування амортизації;

Z_t – пашуальні витрати;

W_t – вартість необхідного для випуску продукції за ліцензією імпортного устаткування;

К_цв – коефіцієнт перерахунку валюти у внутрішні ціни;

R_t – періодичні відрахування за користування ліцензією.

Показниками ефективності продажу ліцензій є: валютна виручка від продажу ліцензій (В_лі); абсолютний економічний ефект від продажу ліцензій (Е_{абс . л} ); коефіцієнт відносної ефективності витрат ліцензіара (К_{е . л.} ).

Якщо об’єктом ліцензії є нова продукція, валютна виручка розраховується за формулою:

В_лі =.

Якщо об’єктом ліцензії є нова технологія, то валютна виручка буде розраховуватися так:

В_лі =, де

Ц_пр.л. - ціна одиниці продукції ліцензіата, вал.од.;

N_t – обсяг виробництва продукції ліцензіатом у t –му році;

ΔN _t – приріст обсягу випуску продукції;

ΔC_t – економія фірми-ліцензіата на поточних витратах виробництва у t –му році, вал. од.

ΔK_t – економія (перевитрата зі знаком мінус) фірми-ліцензіата на інвестиціях у t –му році;

R – відрахування від прибутку на користь ліцензіата у t –му році, у частках одиниці;

Е – середній банківський відсоток у країні ліцензіата;

r – термін дії ліцензійної угоди.

Другим показником ефективності ліцензій є абсолютний економічний ефект (Е_{абс . л} ):

Е_{абс . л} =,де

В_плt – витрати ліцензіара на підготовку і продаж;

n – кількість можливих ліцензіатів.

Коефіцієнт відносної ефективності витрат ліцензіара (К_{е . л.} ) характеризує співвідношення абсолютного економічного ефекту (Е_{абс . л} ) у вигляді чистого прибутку ліцензіара та його витрат (В_плt), пов’язаних з підготовкою та продажем ліцензій, тобто:

К_{е . л.} = _.

7. Для економічного обґрунтування ефективності кооперування виробництва (Е_кооп) використовують наступну формулу:

Е_кооп = (Ц_к.в. – С_в.с.), де

Ц_к.в. – ціна комплектуючих виробів, грн.;

С_в.с –собівартість виготовлення комплектуючих власними силами, грн.;

N – річний обсяг виготовлення комплектуючих виробів власними силами.

8.Підвищення рівня спеціалізації і збільшення виробничої потужності підприємства будуть ефективними за умови, коли економія витрат (приріст прибутку) перевищуватиме приріст транспортних витрат, тобто:

[(Ц_с – С_с) – (Ц_б - С_б)] N_c > В_т.c.- В_{т.б .}, де

Ц_с, Ц_б - ціна одиниці продукції до і після підвищення рівня спеціалізації;

С_с, С_б - собівартість одиниці продукції до і після підвищення рівня спеціалізації, грн.;

N_c – фактичний річний обсяг продукції в натуральних одиницях після проведення спеціалізації;

В_т.c., В_{т.б .} – транспортні витрати на сировину (матеріали) і готову продукцію.

В цілому, за всіх інших сприятливих характеристик, різні за спрямованістю проекти не підлягатимуть реалізації, якщо не забезпечать:

o відшкодування вкладених коштів за рахунок доходів від реалізації продукції чи послуг;

o отримання прибутку, що забезпечить рентабельність інвестицій, не нижчу за бажаний для фірми рівень;

o окупність інвестицій у межах визначеного фірмою терміну.

Дата добавления: 2014-01-13