Методи кількісної оцінки підприємницьких ризиків

Для кількісного визначення ступеню ризику на підприємстві практичного застосування набули такі методи, як: статистичний, метод експертних оцінок, метод аналізу доцільності витрат, метод використання аналогів.

1. Статистичний метод використовується при стабільності внутрішнього та зовнішнього середовища діяльності підприємства. Для розрахунку ймовірностей виникнення витрат за даним методом проводиться аналіз статистичної інформації відносно результативності здійснення суб’єктом господарювання певних операцій за відповідний проміжок часу.

Сутність статистичного методу оцінки ризикованих подій базується на теорії ймовірностей розподілу випадкових величин. Маючи достатню кількість інформації про реалізацію визначених видів ризику в минулих періодах для конкретних видів підприємницької діяльності, суб’єкт господарювання здатен оцінити імовірність реалізації їх у майбутньому. Імовірнісно-статистичний підхід передбачає використання в якості критеріїв такі характеристики випадкової величини, як: математичне очікування, медіана, дисперсія. Вони визначаються функцією розподілу випадкового збитку, який відповідає ризику, що розглядається. Прикладом використання статистичного методу слугує оцінка галузевого ризику або b — ризику, оцінка ризиків клієнта, розрахунок конкурентних ризиків. Статистичний метод дає можливість аналізувати та оцінювати різні «сценарії» реалізації конкретного виду діяльності.

У тих випадках, коли інформація обмежена, для кількісного аналізу ризику використовуються аналітичні методи

2. Експертний метод (метод експертних оцінок) визначенні ступеню ризику доцільно використовувати, коли відсутня достатня кількість статистичної інформації за минулий період, або коли проводиться оцінка ризиків напряму підприємницької діяльності, який не має аналогів, що також не дає можливості аналізувати минулі показники Він вважається більш суб’єктивним, порівняно з іншими методами. Експертна оцінка ймовірності втрат проводиться за алгоритмом:

- формування цілей проведення експертної оцінки;

- створення робочої групи для виконання обсягу робіт, передбачених етапами, що зазначені нижче;

- підбір членів експертної групи (керівники, провідні спеціалісти, зовнішні експерти, працівники страхових компаній; оптимальним складом групи експертів для підприємств середніх розмірів є 4; визначення компетентності за спеціальною формулою.

Даний метод дозволяє групі експертів відокремити складові комплексу ризиків, що піддаються управлінню та зробити висновки про ймовірність виникнення ризиків та ступінь їх впливу на діяльність фірми. Метод визначення ступеню ризику шляхом експертних оцінок носить більш суб’єктивний характер. Експертні методи широко застосовуються для визначенні рівня ймовірності виникнення інфляційного, інвестиційного, валютного ризиків.

3. Аналітико-розрахунковий метод пропонується використовувати при управлінні ризиком за нестабільності умов функціонування підприємства. Для кількісної оцінки рівня ризику аналітичним методом використовується ряд показників: аналіз чутливості, точка беззбитковості, перевірка стійкості. Даний метод широко використовується при оцінці ризику неплатоспроможності фірми, ризику втрат фінансової стійкості.

4. Рейтинговий метод. Система рейтингової оцінки складається з таких елементів:

· шкали ваг цих коефіцієнтів (якщо у ній є необхідність);

· шкали оцінки значень одержаних показників;

При розробці життєздатної системи рейтингової оцінки постає проблема вибору еталона для порівняння (порівняння з умовним еталонним підприємством цілком можливе, але вибір такого еталону вимагає уточнення для кожного виду ризику). Не обов’язково вибирати серед великої кількості підприємств найкраще, зручніше просто вибрати серед показників переліку підприємств найкращі та сформувати з них еталон для порівняння. Наявність у рейтинговій оцінці певних еталонних значень передбачає, що рейтинг обчислюється методом відстаней або різниць між реальним та еталонним значеннями. При визначенні остаточного рейтингу ранжуються не значення, а відстані. Традиційний рейтинг виключає операцію ранжування відстаней, що економить час.

5. Нормативний метод є дуже зручним для оцінки ризику. Систему нормативів можна розглядати як один з варіантів рейтингового методу з тією різницею, що шкала оцінки заздалегідь сформована i складається з мінімуму значень ранжування. Пopiвняння з нормативом відбувається за шкалою "низький ризик - нормальний ризик - високий ризик".

6. Сутність методу аналогів полягає в тому, що при аналізі ступеню ризику певного напряму діяльності доцільно використовувати дані про розвиток аналогічних напрямів у минулому. Переваги та недоліки основних методів кількісної оцінки підприємницьких ризиків наведено в табл. 8.8.

Переваги та недоліки основних методів кількісної оцінки підприємницьких ризиків

Метод	Переваги	Недоліки
Статистичний метод	Можливість одержання найбільш повної кількісної картини про рівень ризику.	Не аналізуються джерела походження ризику (ризик береться як цілісна величина), тобто ігноруються мультискладові ризику. Необхідна наявність достатньо повної статистичної інформації. Невисока точність оцінки.
Метод експертних оцінок	Можливість оцінки тих видів ризику, імовірність генерації яких іншими методами оцінити неможливо. Простота розрахунку	Отримані результати носять суб’єктивний характер, що зумовлює відсутність гарантій вірогідності отримання незалежної експертної оцінки. Невисока точність оцінки
Аналіз доцільності витрат	Можливість пошуку шляхів зниження ризику через статтю витрат з максимальним ризиком	Не аналізуються джерела походження ризику (ризик береться як цілісна величина), тобто ігноруються мультискладові ризику
Рейтинговий метод	Використання методу не передбачає аналізу великих масивів даних, тому оцінка мінімально залежить від широти інформаційного контуру; одразу відбувається ранжування отриманого результату за певною шкалою; обсяг необхідних математичних знань - тільки в рамках елементарних фінансових розрахунків.	При розробці життєздатної системи рейтингової оцінки виникає проблема вибору еталона для порівняння
Нормативний метод	Простота розрахунку	Невисока точність оцінки. Не дає можливості врахувати всі нюанси конкретної ситуації
Аналітичний метод	Можливість проведення пофакторного аналізу параметрів, що впливають на ризик і виявлення подальших напрямів його зниження	На даний момент метод недостатньо розроблено на теоретичному рівні.
Метод аналогів	Можливість використання попереднього досвіду робіт через відсутність чіткої бази порівняння, що не відповідає сучасним вимогам	Ігнорування фактору постійного розвитку будь-якої діяльності

7. Як було зазначено вище, ризик і дохід - дві взаємопов’язані категорії. Тому кількісна оцінка ризиків і факторів, що його обумовлюють, може бути здійснена на основі аналізу варіабельності прибутку. Взаємозв’язок між прибутком та факторами, що на нього впливають, характеризується за допомогою показника левериджу (важелю) — фактору, незначна зміна якого може привести до істотної зміни ряду результативних факторів. Методика визначення ступеню виробничого, фінансового та підприємницького ризику наводиться багатьма вченими-дослідниками. У табл. 8.9 представлено характеристику показників, необхідних для проведення аналізу варіабельності прибутку.

Показник	Методика розрахунку та характеристика
Сила впливу операційного (виробничого, господарського) важелю	Дія операційного (виробничого, господарського) важелю проявляється у тому, що будь-яка зміна виручки від реалізації продукції завжди породжує більш сильну зміну прибутку. Вона вказує на ступінь підприємницького ризику, пов’язаного конкретним підприємством: чим більша сила впливу операційного важелю, тим більший ризик зниження прибутку і виникнення збитків при зміні обсягу реалізації, тим більший підприємницький ризик. Сила операційного важелю розраховується за формулою: Сила впливу операційного важелю = Валова маржа / Прибуток = (Виручка від реалізації –Сумарні змінні витрати)/ Прибуток Операційний важіль буде сильніше діяти, коли: збільшуються постійні витрати і зменшується прибуток; підвищується питома вага постійних витрат у валовій маржі; знижується виручка від реалізації.
Поріг рентабельності	Поріг рентабельності — виручка від реалізації продукції, за якої валової маржі в точності вистачає на покриття постійних витрат, і прибуток дорівнює нулю. Показник розраховується за формулою: Поріг рентабельності =Постійні витрати/Валова маржа у відносному виразі до виручки При зростанні виручки від реалізації, якщо поріг рентабельності вже пройдено, сила дії операційного важелю зменшується: кожен відсоток приросту виручки дає все менший і менший відсоток приросту прибутку (при цьому частка постійних витрат в їх загальній сумі знижується). На незначній відстані від порогу рентабельності сила впливу операційного важелю буде максимальною, а потім знову почне знижуватися.
Точка беззбитковості	Точка беззбитковості відповідає пороговому (критичному) значенню обсягу виробництва (в натуральних показниках), і розраховується за формулою: Порогова кількість товару =Поріг рентабельності даного товару/Ціна реалізації одиниці продукції = Постійні витрати/(Ціна одиниці товару-Змінні витрати на одиницю товару) Концепція беззбитковості ведення господарства полягає у визначенні кількості одиниць продукції чи послуг, яку необхідно продати, щоб відшкодувати постійні витрати.
Запас фінансової стійкості	Запас фінансової стійкості показує, яке падіння виручки від реалізації здатне витримати підприємство без серйозної загрози для свого фінансового стану. Сила операційного важеля тим нижча, чим вищий запас фінансової стійкості. Цей показник визначається за формулою: Запас фінансової стійкості = Виручка від реалізації продукції — Поріг рентабельності
Сила впливу фінансового важелю	Ефект фінансового важеля — приріст до рентабельності власних коштів, що отримують через використання кредиту, не дивлячись на платність останнього. Це зміна чистого прибутку на кожну звичайну акцію(у відсотках), що породжується зміною нетто-результату експлуатації інвестицій (теж у відсотках). Він розраховується за формулою: Сила впливу фінансового важелю = Зміна (%) чистого прибутку на акцію/Зміна (%) нетто-результату експлуатації інвестицій=1+ Відсотки за кредит/Балансовий прибуток Чим більший відсоток за кредит і чим менший прибуток, тим більша сила фінансового важелю. Якщо позикові кошти не залучаються, то сила впливу фінансового важелю дорівнює 1. Чим більша сила фінансового важелю, тим більший фінансовий ризик, пов’язаний з підприємством: підвищується ризик неповернення кредиту з відсотками для банкіра; зростає ризик падіння дивіденду і курсу акцій для інвестора.
Рівень сполученого ефекту операційного та фінансового важелів	При одночасному збільшенні сили впливу операційного та фінансового важелів, все менш та менш значніші зміни фізичного обсягу реалізації та виручки приводять до все більш і більш масштабних змін чистого прибутку на акцію. Сполучений ефект операційного та фінансового важелів розраховується за формулою: Рівень сполученого ефекту операційного та фінансового важелів =Сила впливу операційного важеля * Сила впливу фінансового важеля Результат вказує на рівень сукупного ризику, пов’язаного з підприємством, і відповідає на питання, на скільки відсотків зміниться чистий прибуток на акцію при зміні обсягу продаж (виручки від реалізації) на один відсоток. Сполучення операційного важелю з потужним фінансовим важелем може згубно позначитися на підприємстві, так як підприємницький та фінансовий ризик взаємно множаться, мультиплікуючи несприятливі ефекти. Взаємодія операційного та фінансового важелю посилюють вплив виручки, що скорочується, на величину нето-результату експлуатації інвестицій і чистого прибутку.

При прийнятті господарського рішення економічна ефективність від його реалізації повинна бути скоригована на ступінь ризику його досягнення. З цією метою й проводиться якісний та кількісний аналіз ризиків. В сучасних економічних умовах аналіз ризику повинен зайняти визначальне місце у загальній системі аналізу господарською діяльності.