Особливості методики розвитку гнучкості в учнів середнього і старшого шкільного віку

Гнучкість як рухова людини – це здатність виконувати рухи в суглобах з великою амплітудою [4].

Розрізняють активну та пасивну гнучкість.

Під активною гнучкістю розуміють здатність людини виконувати рухи з великою амплітудою за рахунок власних м’язових зусиль.

Під пасивною гнучкістю розуміють здатність людини виконувати рухи з великою амплітудою за допомогою зовнішніх впливів (партнерів, приладів, обтяження).

Різницю між пасивною та активною гнучкістю називають “резерв” гнучкості. Чим більший резерв гнучкості тим легше піддається розвитку гнучкість.

Добре розвинена гнучкість

- сприяє оволодінню технікою фізичних вправ

- сприяють зміцненню суглобів, підвищенню міцності та еластичності мязів, зв’язок, сухожиль

- сприяє вдосконаленню нервово-мязового апарату.

Між рівнем розвитку гнучкості в різних суглобах залежності не існує. Для життєдіяльності людини найбільш необхідна гнучкість хребта, плечових і кулішових суглобів.

Між активною і пасивною гнучкістю теж прямої залежності немає. Але високий рівень розвитку пасивної гнучкості є передумовою якісного розвитку активної.

Фактори, що зумовлюють прояв гнучкості

- форма і будова суглобів (кулясті, еліпсоподібні, блокоподібні, циліндричні та плоскі)

- сила мязів, що здійснюють рухи у суглобах, їх еластичність і еластичність сухожиль, тонус мязів

- стан психіки та емоційний стан

- температура тіла і навколишнього середовища

Вікова динаміка розвитку гнучкості

Гнучкість природно зростає до 14-15 років. Але в різних суглобах вона має різну динаміку розвитку.

Амплітуда рухів в кулішових суглобах гетерохронно зростає до 13-14 років. Найбільші темпи приросту з 7-до 11-13 років. Потім вони стабілізуються, а в 16-17 починає погіршуватись

Рухливість суглобів хребта у дівчат зростає до 14 у хлопців до 15 років. Високі темпи приросту з 7 до 10-11 років. Якщо не застосовувати вправи з розвитку гнучкості, то у юнацькому віці амплітуда рухів в усіх суглобах поступово зменшується.

З віком регресивні зміни у появі гнучкості значно зростають.

У дівчат і жінок рухливість в суглобах на 10% вища ніж у чоловіків. Це обумовлено більшою природною еластичністю мязів.

Форсований розвиток гнучкості без належного зміцнення мязів і зв’язок може викликати розхлябаність у суглобах і порушення постави. Звідси необхідно оптимально поєднувати розвиток гнучкості з силовими та ін. якостями.

Засоби розвитку гнучкості:

- силові вправи

- вправи на розслаблення мязів

- вправи на розтягнення мязів

У розвитку гнучкості розрізняють 2 етапи:

- етап збільшення амплітуди рухів до оптимальної величини;

- етап збереження рухливості у суглобах на досягнутому рівні.

Враховуючи чутливі періоди розвитку рухових якостей цілеспрямовано розвивати гнучкість слід від 7-8 до 14-15 років.

Вправи з метою розвитку гнучкості рекомендується застосовувати шляхом виконання рухів, амплітуда яких поступово збільшується; використання пружних рухів, погойдувань, змахів з великою амплітудою; застосувань захватів руками та притягувань тулуба до ніг і ніг до тулуба – з активною допомогою партнера. Із збільшенням маси м’язів і зменшенням деформації зв’язок доцільно застосовувати пасивні та статичні вправи. При цьому слід дотримуватись таких правил: не допускати больових відчуттів, рухи виконувати повільно, поступово збільшувати амплітуду рухів і ступінь застосування сили партнера, добираючи пари приблизно однакового зросту та маси.

При виконанні вправ на гнучкість дуже важливим є правильне дозування навантажень. Орієнтовна кількість повторень у серії для розвитку рухливості у плечових, тазостегнових суглобах і хребті становить 25-45 - у середньому та старшому шкільному віці. Темп при активних вправах – у середньому одне повторення за 1 с; при пасивних – одне повторення за 1-2 с; витримка у статичних положеннях – 4-6 с. Вправи на гнучкість виконують серіями по 3-5 повторень у кожній. Інтервали між серіями заповнюють вправами на розслаблення.

Рухливість у суглобах дівчаток і дівчат більша, ніж у суглобах хлопчиків і юнаків. Відповідно обсяг і інтенсивність навантажень, спрямованих на досягнення відповідних зрушень у розвитку гнучкості у хлопчиків і юнаків, повинні бути більш значними.

Для забезпечення ефективності вправ на гнучкість важливе значення має методика їх виконання. Головна умова, якої слід дотримуватися – обов’язкова розминка перед виконанням цих вправ.

При виконанні вправ на гнучкість треба ставити перед учнями конкретну мету: дістати до певної точки або предмету. Використання подібної методики завжди приводить до великої амплітуди рухів.

Головним моментом при виконанні вправ махового характеру є необхідність максимального розслаблення м’язів ноги, оскільки тільки при цьому можливо досягти максимальної амплітуди у цьому русі. З цією метою рекомендується ставати опорною ногою на підвищення (лаву) у такий спосіб, щоб нога, виконуючи згинання та розгинання, відведення та приведення, вільно звисала і не зачіпала площі опори при виконанні вправи.

За необхідності забезпечити значні зрушення у розвитку гнучкості за відносно стислі строки рекомендують такі пропорції у вправах: приблизно 40% активних динамічних, 40% - пасивних і 20% - статичних вправ. При цьому не слід у процесі виконання комплексу добиватися граничного розвитку гнучкості. Її слід розвивати лише до такого ступеня, який забезпечує виконання необхідних рухів [2].

Дата добавления: 2014-01-11