Природне значення озонового шару

V. ШТУЧНІ ЕКОСИСТЕМИ – АГРОЦЕНОЗИ.

Агроценоз (агроекосистема) - штучна екосистема, створена в результаті діяльності людини. Приклади агроценозів: парк, поле, сад, пасовище, присадибна ділянка.

Подібність агроценозу і біогеоценозу - наявність трьох ланок: організмів - виробників, споживачів і руйнівників органічної речовини, круговорот речовин, територіальні і харчові зв'язки між організмами.

Відмінності агроценозу від біогеоценозу - невелике число видів в агроценозі, перевага організмів одного виду (наприклад, пшениці в поле, овець на пасовище), короткі ланцюги харчування, неповний круговорот речовин (значний винос біомаси у виді врожаю), слабка саморегуляція, висока чисельність тваринних окремих видів (шкідників сільськогосподарських чи рослин паразитів).

Агроценози виступають як джерело забруднення навколишнього середовища: біологічного (масове розмноження, спалах чисельності комах-шкідників), хімічного (змивши у водойми надлишку ядохімікатів, добрив, загибель від ядохімікатів комах-запильників, зміна фауни ґрунту під впливом хімічних речовин і ін.). Захист природи від забруднення сільськогосподарським виробництвом — дотримання норм і термінів внесення мінеральних добрив, застосування ядохімікатів, нових технологій обробки ґрунту.

v За останні 45 років використання мінеральних добрив в світі виросло в 43 рази, а отрутохімікатів – у десять разів. 30% інсектицидів, 60% гербіцидів, 90% фунгіцидів, що застосовуються в США здатні викликати рак.

v З усієї кількості мінеральних добрив, що вносяться в грунти України, в середньому лише 5 - 10% їх поглинаються рослинами. Решта 90 – 95% змивається дощами й талими водами, здувається вітрами й потрапляє в річки, озера, грунтові води, стаючи шкідливими компонентами екосистем.

ü озоновий шар знаходиться на висоті 30 км над поверхнею Землі. Складається з газу озону (О₃), що є в стратосфері в дуже обмеженій кількості, в середньому у співвідношенні три молекули його на кожні 10 млн. молекул повітря; Озон вбирає в себе сонячні ультрафіолетові промені та жорстке рентгенівське випромінювання. При цьому молекули О₃ переходять у форму О₂;

ü існування озонового шару є дуже важливою умовою для існування життя на Землі. Зменшення цього шару лише на 1% призводить до посилення ультрафіолетового випромінювання на 2%;

ü відновлюється кількість озону при грозах (енергія блискавок переводить молекули О₂ в О₃) та частково при фотосинтезі хвойних рослин;

ПОЯВА „ОЗОНОВИХ ДІРОК”

Озонові дірки - простір в атмосфері планети з пониженим вмістом озону.

ü зменшення озонового шару в Антарктиді довели в 1985 році члени британської наукової експедиції з найстарішої на білому континенті станції „Фарадей”, що з лютого 1996 року належить Україні. Вони помітили, що концентрація озону в стратосфері тривожно знижувалася. Так була відкрита озонова дірка. Вміст озону в пульсуючий дірі менший від звичайного на 40-50%. А вже 1995 озонову дірку спостерігали над Арктикою і частиною Північної Європи;

v в 2008 р площа озонової дірки над Антарктидою досягла 27 млн. км² (47 Україна)

ü сукупний озоновий шар „схуд” ледь на 3%, однак місцями його нестача значна більша – над Антарктидою, Арктикою, великими містами, промисловими агломераціями.

v за даними спостережень в Україні протягом останніх 10 років загальний уміст озону в атмосфері був значно нижчим від кліматичної норми.

ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ „ОЗОНОВИХ ДІРОК”

забруднення повітря хімічними речовинами:

ü сучасне широке використання в усьому світі хлоро- і фторовмісних вуглеводнів (ХФВ), що застосовуються в аерозольних балончиках, кондиціонерах і холодильниках, а також багатьох видів побутової хімії й полістиролу, спричинило до того, що кількість таких газів перевищило поглинальні можливості атмосфери. Піднімаючись угору, ці гази розпадаються й утворюють хлор, який, у свою чергу, руйнує озон. Один атом хлору може зруйнувати до 100 000 молекул озону. Різні види фреонів можуть існувати в атмосфері від 75 до 100 років;

ü нині на США припадає понад 40% виробництва фреонів, на Західну Європу – 35%, приблизно по 10% - на Японію та Росію;

ü щорічно в світі виготовляється біля 1 млн. т фреонів.

інші причини:

ü великої шкоди завдається озоновому шару внаслідок висотних польотів літаків та космічних кораблів. Одноразовий запуск 300 „Спейс Шаттлів” міг би повністю зруйнувати озоновий шар Землі.

v у 70-ті американські військові розвіяли в стратосфері над одним із безлюдних атолів у Тихому океані спеціальні хімічні речовини, внаслідок чого в озоновому шарі над цим острівцем утворилася „діра”, яка затягнулася тільки через багато годин. У результаті на атолі загинула майже вся наземна біота: пальми та інші рослини, тварини, мікроорганізми; з хребетних тварин залишилося кілька великих черепах (їх урятував товстий кістяний панцир), але вони осліпли – сітківка їхній очей була спалена ультрафіолетом.

НАСЛІДКИ ЗМЕНШЕННЯ ПОТУЖНОСТІ ОЗОНОВОГО ШАРУ

ü за прогнозами, в першій чверті XXI ст. озоновий шар над Європою може стати тонше на 30%;

вплив на здоров’я людини:

ü ультрафіолет володіє достатньою енергією для руйнування ДНК і інших органічних

молекул, що може викликати рак шкіри, катаракту і імунну недостатність, а також і звичайні опіки шкіри і рогівки;

ü доведено, що скорочення щільності озонового шару на 1% веде до збільшення випадків захворювання раком шкіри на 5-7%;

ü жорстке рентгенівське випромінювання викликає мутації у спадковості механізмі людини.

негативний вплив на екосистеми:

ü зниження озону в атмосфері загрожує зменшенням врожаїв сільськогосподарських рослин;

ü після 1991 р. в Чилі неодноразово реєструвалися випадки сліпоти лососевих риб, диких кролів, овець, пов’язані з істотним зростанням інтенсивності ультрафіолетового випромінювання;

ü жорсткий ультрафіолет погано поглинається водою і тому представляє велику небезпеку для морських екосистем. Внаслідок цього зменшується фотосинтез фітопланктону. Планктон знаходиться в основі харчових ланцюжків практично всіх морських екосистем, то без перебільшення можна сказати, що практично все життя в при поверхневих шарах морів і океанів може загинути.

ü якщо озон зникне зовсім, буде знищено все живе на планеті.

v Україна: в Україні спостереження за станом озонового шару проводяться на п’яти озонометричних станціях (у Києві, Борисполі, Одесі, Львові і на Карадагу в Криму) За даними цих спостережень, протягом останніх 10 років загальний уміст озону в атмосфері був значно нижчим від кліматичної норми (аналогічна картина спостерігалася для всієї північної півкулі Землі в межах 40-60⁰ широт).

ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ

ü Розуміючи необхідність негайних спільних дій, 28 держав виробників фреону уклали в 1985 р. Віденську конвенцію з охорони озонового шару. В 1987 р відбулася Монреальська конференція, рішення якої були підтримані понад 50 державами, які вважали за необхідне змінити виробництво озоноруйнівних речовин таким чином, щоб у 1998 р. їх вироблялося вже на 50% менше, а потім поступово вони були повністю замінені на безпечні сполуки;

ü 16 вересня – відмічається Міжнародний день збереження озонового шару.

ü В грудні 2008 року ЕС офіційно прийняв доктрину по відновлювальній енергетиці „20-20-20”. Згідно документу, до 2020 року країни ЕС зобов’язалися знизити викиди парникових газів на 20% (по відношенню до 1990р.), знизити споживання електрики на 20% та довести використання відновлювальних джерел енергії до 20%.

КИСЛОТНІ ДОЩІ. ІНШІ ВИДИ ЗАБРУДНЕННЯ ПОВІТРЯ: ТЕХНОГЕННІ ВИКИДИ, ПРОБЛЕМА ТРАНСПОРТУ.

ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ „КИСЛОТНИЙ ДОЩ”

Кислотні дощі - дощ (сніг), підкислений (РН нижче 5,6) за рахунок сполучення

атмосферної вологи з промисловими викидами оксидів й хлоридів.

ü термін „кислотні дощі” означає опади кислотністю (pH)менше 5. „Нейтрально” чиста вода має pH 7. Іноді сучасні дощі сягають показника pH 4 чи навіть 3. 10 квітня 1974 р. в шотландському місті Пітлохрі випав кислотний дощ з рН 2,4 – а це вже кислотність столового оцту;

ü взимку поблизу ТЕС і металургійних заводів іноді випадає також кислотний сніг, іще

шкідливіший, ніж кислотний дощ, що пояснюється більшим вмістом в ньому кислот;

ü найбільш небезпечною рисою кислотних дощів є те, що зазвичай вони випадають за сотні, а іноді і тисячі кілометрів від місця джерел забруднення повітря.

ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ КИСЛОТНИХ ДОЩІВ

ü діоксид сірки і різні оксиди азоту, сполучаючись з атмосферною вологою, утворюють дрібні краплинки сірчаної та азотної кислоти, які переносяться вітрами у вигляді кислотного туману й випадають на Землю у вигляді кислотних дощів чи снігу;

ü небезпечні речовини викидаються в атмосферу автомобільним транспортом, у результаті діяльності металургійних підприємств і електростанцій, а також при спалюванні вугілля і деревини;

ü щорічно при спалюванні палива в атмосферу надходить до 1,5 млн. т. двоокису сірки;

ü природними джерелами надходження діоксиду сірки в атмосферу є головним чином вулкани і лісові пожежі.

НАСЛІДКИ ВИПАДАННЯ КИСЛОТНИХ ДОЩІВ

ü знижується врожайність більшості сільськогосподарських культур через ушкодження листя кислотами;

ü з грунту вимиваються кальцій, калій і магній, що призводить до деградації рослинності й, як наслідок, збіднення тваринного світу;

ü деградують і гинуть ліси (у Швейцарії засихає третина лісів) – на листях дерев з’являються чорні плями (найчутливіші до кислотних дощів кедр, бук і тис);

ü отруюється вода озер і ставків, у яких гине риба і численні види комах (у Швеції 18 тисяч озер отруєно цими дощами, а у 9 тисяч з них риба вже частково вимерла, а в 4 тисячах – зникла зовсім);

ü під дією кислот з гірських порід і мінералів вивільнюється алюміній, а також ртуть і свинець, що потім попадають у поверхневі і грунтові води;

ü кислоти порушують захисний восковий покрив листів, роблячи рослини більш уразливими для комах, грибів і інших патогенних мікроорганізмів;

ü зникнення лісів у гірських районах зумовлює збільшення кількості гірських зсувів і селів;

ü різко прискорюється руйнування пам’яток архітектури, споруд, особливо тих, що побудовані з вапняку, оздоблені мармуром;

v на соборі Св. Павла у Римі шар портлендського вапна роз’їдений на 2,5 см.

ü прискорюється корозія металів;

ü вдихання людьми повітря, забрудненого кислотним туманом, спричиняє захворюванню дихальних шляхів, подразненню очей тощо;

ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ

Смог – сукупність частинок пилу і крапель туману.Виглядає як синюватий прозорий туман, що має неприємний запах. Інтенсивний смог викликає алергічні реакції, подразнення слизової оболонки, приступи бронхіальної астми, пошкодження рослинності, будівель, споруд.

Дата добавления: 2014-01-11