Оцінка соціально-економічної безпеки підприємства

Соціально-економічна безпека підприємства являє собою векторну гармонізацію в часі та просторі соціально-економічних інтересів, метою якої є уникнення та нівелювання деструктивних чинників у процесі досягнення цілей розвитку підприємства в умовах конкуренції [ Безбожний В.Л. Соціально-економічна безпека підприємства: функціональний підхід // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. – Луганськ: Видавництво СНУ ім. В. Даля. – 2007. – № 17(І). – С. 48–55.]

Забезпечення економічної безпеки полягає у визначенні, аналізі та оцінці можливих загроз та ризиків із кожної з функціональних складових та розробці відповідних попереджувальних заходів. На рисунку 7.2 представлено цілі забезпечення економічної безпеки підприємства.

Основними складовими соціально-економічної безпеки підприємства є (рис. 7.3):

- фінансова;

- виробничо-технологічна;

- маркетингова;

- кадрова;

- інноваційно-технологічна;

- інтерфейсно-силова;

- політико-правова;

- екологічна;

- інвестиційна;

-інформаційна;

- соціальна.

Рис.7.2 Мета соціально-економічної безпеки підприємства

Фінансова складова покликана характеризувати фінансову забезпеченість підприємства. Про послаблення фінансової безпеки на практиці свідчать: зниження фінансової стійкості, підвищення кредиторської та дебіторської заборгованостей; порушення платоспроможності, зниження ліквідності. За відповідність цієї складової економічної безпеки на підприємстві відповідають фінансові та економічні служби.

Отже серед основних інтересів підприємства щодо забезпечення безпеки фінансової складової діяльності підприємства можна віднести накопичення капіталу; зниження фінансових ризиків; повне та своєчасне виконання бюджетного процесу; зростання вартості підприємства; зростання фінансових результатів; надання підприємству податкових пільг; підвищення ліквідності, фінансової стійкості та рентабельності капіталу.

Рис. 7.3 Основні складові соціально-економічної безпеки підприємства

Забезпечення фінансової безпеки можливе лише на засадах моніторингу. Оцінка фінансової складової доцільно здійснювати на основі аналізу фінансового стану підприємства. Основними розділами методики аналізу фінансового стану підприємства є: загальна оцінка фінансового стану; аналіз фінансової стійкості і ліквідності балансу; аналіз оборотності оборотних активів; аналіз рентабельності. Основою аналізу є система показників і аналітичних таблиць, логіка підбору й упорядкування яких припускає дослідження стану і динаміки економічного потенціалу підприємства, ефективності і результативності його використання.

Виробничо-технологічна складова передбачає створення умов безперебійності всіх процесів господарської діяльності підприємства.

Саме ця складова економічної безпеки характеризує технологічний потенціал підприємства і ступень його захищеності. До головних негативних впливів належать: дії, що спрямовані на підрив технологічного потенціалу підприємства, порушення технологічної дисципліни, моральне старіння техніки та технологій, які застосовуються на підприємстві. Протидію зазначеним впливам повинна забезпечувати технологічна служба, до головних обов’язків якої мусить входити: контроль технологічної дисципліни, вдосконалення існуючих та розробка і впровадження нових, ефективніших технологій, моніторинг винаходів в межах підприємства, в межах галузі.

Для оцінки, виробничо-технологічної складової використовують наступні показники:

— рівень прогресивності технологій, який розраховується як відношення кількості прогресивних сучасних технологій (на рівні кращих підприємств, які працюють в межах конкретного ринку) до загальної їх кількості на підприємстві;

— рівень прогресивності продукції, який розраховується як відношення кількості найменувань продукції (на рівні кращих видів продукції підприємств, які працюють на конкретному ринку) до загальної їх кількості;

— рівень технологічного потенціалу, який розраховується як питома вага технічних і технологічних рішень на рівні винаходів в загальній кількості нових рішень, які використовуються в виробничому процесі.

До виробничо-технологічних інтересів підприємства можна віднести скорочення технологічного циклу виготовлення продукції; зменшення частки браку; покращення якості продукції; підвищення продуктивності використання обладнання; вдосконалення технологій; своєчасне виконання виробничих програм тощо.

Маркетингова складова включає ринкові інтереси: збільшення та розширення попиту та обсягів продаж відповідно; прискорення обіговості оборотних активів, вдосконалення після продажного сервісу; активізація рекламної діяльності.

Рівень соціально-економічної безпеки залежить від кадрової складової. Зусилля підприємства в цьому напрямі повинні бути спрямовані на роботу з персоналом та підвищення ефективності діяльності всіх категорій персоналу.

За цю складову на підприємстві повинна відповідати кадрова служба (або відділ кадрів). Її зусилля попонні бути зосереджені на утриманні стратегічно важливих для підприємства професіоналів, а саме топ менеджменту, персоналу, що володіє конфіденційною інформацією. Ці аспекти повинні бути юридично врегулюванні. Високий рівень цієї функціональної складової соціально-економічної безпеки підприємства визначають показники зниження плинності кадрів, удосконалення системи мотивації, підвищення освітньо-професійного рівня працівників, створення єдиної корпоративної культури, підвищення рівня соціальної відповідальності тощо.

Інноваційно-інтелектуальна складова націлена на збереження і розвиток інтелектуального потенціалу підприємства, тобто сукупність прав на інтелектуальну власність або на її використання. На відміну від кадрової складової в інноваційно-інтелектуальній носієм інтелектуального капіталу може виступати не тільки людина, а й інші носії нематеріальних активів.

Інтересами інноваційно-інтелектуальної складової виступають отримання статусу науково-виробничого підприємства, підвищення рівня винахідницької та раціоналізаторської активності, отримання грантів, оперативне впровадження отриманих наукових результатів тощо.

Політико-правова складова спрямована на захист правових інтересів підприємства та гнучкість управлінських рішень відповідно до умов політико-правового середовища, що склались.

Інтерфейсно-силова складова соціально-економічної безпеки направлена на забезпечення фізичного захисту керівників та працівників підприємства, спрямована на організацію пропускного режиму, охорону зданій, приміщень, лінійного зв’язку і обладнання, захист інформації від несанкціонованого доступу, забезпечення режиму секретності документів і матеріалів, забезпечення безпеки в екстремальних умовах, надання консультацій і навичок персоналу щодо розпізнання небезпек і мір самозахисту.

Класично до головних негативних впливів з боку силової складової відносять:

- фізичні або моральні впливи, які спрямовані на конкретних осіб, а саме керівництво або провідних спеціалістів підприємства, з метою завдання шкоди їхньому здоров’ю (фізичному або психічному), а також репутації й матеріальному стану, що є загрозою для нормального функціонування підприємства;

- негативні впливи, які наносять шкоду майну підприємства, несуть загрозу зниження вартості його активів та втрати економічної незалежності (у тому числі, доступ до конфіденційної інформації підприємства, промисловий шпіонаж, дезінформація, знищення інформації й т.ін.)

Досить актуальним на сьогодні є питання забезпечення екологічної безпеки. Недостатній рівень уваги даній складовій може привести до загрози здоров’ю робітників підприємства, зниження прибутків за рахунок великих екологічних штрафів та платежів, зниження конкурентоспроможності підприємства та продукції, що їм виробляється, підрив іміджу підприємства. Протидією вказаним загрозам повинна займатися служба екологічної безпеки (головним обов’язком якої повинні бути контроль за екологічністю і реалізація програм екологізації всіх сторін діяльності підприємства).

Інвестиційна, інформаційна та соціальна складові являють собою фундамент для всіх інших.

Інвестиційна складова виступає індикатором розвитку підприємства. Виходячи з того, що особливістю вітчизняних підприємств є брак власних коштів, інвестиції стимулюють розширення діяльності підприємства та сприяють виходу його на нові якісні позиції.

Інформація в умовах ринкової економіки виступає одним з головних ресурсів, володіння яким надає певні переваги та розкриває нові перспективи розвитку підприємства. Своєчасна і достовірна інформаційна забезпеченість, а також високий рівень захищеності від роз гласу власної секретної інформації є важливим завданням соціально-економічної безпеки підприємства.

Окремою складовою, яку не можна віднести до інших виділених складових забезпечення соціально-економічної безпеки підприємства виступає соціальна складова, основою якої є гармонізація відносин у колективі. Оскільки тільки спільні зусилля всіх учасників господарської діяльності підприємства можуть сприяти довгостроковому та динамічно-стійкому ефективному розвитку підприємства.

На підприємствах повинен бути створений центр соціально-економічної безпеки основними функціями якого мають бути: [Безбожний В. Л. Організаційні засади забезпечення соціально-економічної безпеки підприємства http://www.nbuv.gov.ua/portal]

– адміністративно-розпорядлива функція: підготовка рішень по підтримці й забезпеченні соціально-економічної безпеки і конфіденційності; визначенню положень, прав, обов’язків і відповідальності посадових осіб у питаннях соціально-економічної безпеки, а також по здійсненню представницьких функцій підприємства в даній області її діяльності;

– господарсько-розпорядлива функція: визначення (спільно з іншими

підрозділами підприємства) ресурсів, необхідних для вирішення завдань по забезпеченню соціально-економічної безпеки підприємства, підготовка і проведення заходів організаційно-технічного і правового характеру, направлених на різновекторну гармонізацію інтересів підприємства;16

– обліково-контрольна функція: визначення критично важливих напрямів фінансово-економічної, маркетингової, виробничо-комерційної та інших видів діяльності, інтереси яких підлягають гармонізації чи захисту. При прогнозуванні варто розглядати також негативний сценарій впливу зовнішнього середовища на діяльність підприємства, а саме – визначати джерела їх виникнення, виявити вузькі місця на підприємстві, оцінити вплив та налагодження дієвого контролю;

– організаційно-технічна: створення організаційної структури центру з соціально-економічної безпеки, а також інших структур по окремих напрямах роботи (інформаційного центру, служби охорони підприємства); організація взаємодії між окремими структурними підрозділами підприємства, сприяючими гармонізації інтересів, по-перше, всередині підприємства, по-друге, – у взаємодії із суб’єктами зовнішнього середовища;

– планово-виробнича: розробка комплексних програм і окремих планів забезпечення соціально-економічної безпеки підприємства, підготовка і проведення відповідних заходів щодо гармонізації його інтересів;

– матеріально-технічна: вона спрямована на матеріально-технічне і технологічне забезпечення діяльності центру з соціально-економічної безпеки;

– науково-методична – накопичення і поширення передового досвіду в області забезпечення соціально-економічної безпеки; організація навчання співробітників (у необхідному для них об’ємі), залучення науковців для вирішення питань гармонізації інтересів;

– інформаційно-аналітична – збирання, накопичення й обробка даних, що відносяться до сфери соціально-економічної безпеки, створення і використання необхідних для цього технічних і методичних засобів.

Дата добавления: 2014-01-13