Відповідальність за порушення бюджетного законодавства

Посадові особи, з вини яких допущено порушення бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законом, а до розпорядника чи одержувача бюджетних коштів застосовується заходи впливу за порушення бюджетного законодавства. У статті 116 БК України зазначено, що порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених БК України чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме: 1) включення недостовірних даних до бюджетних запитів; 2) порушення встановлених термінів подання бюджетних запитів або їх неподання; 3) визначення недостовірних обсягів бюджетних коштів при плануванні бюджетних показників; 4) планування надходжень або витрат державного бюджету (місцевого бюджету), не віднесених до таких БК України чи законом про Державний бюджет України; 5) порушення встановленого порядку або термінів подання проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет) на розгляд Верховної Ради України (Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради); 6) порушення встановленого порядку або термінів розгляду проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет); 7) прийняття рішення про місцевий бюджет з порушенням вимог БК України чи закону про Державний бюджет України (в тому числі щодо складання бюджету в частині міжбюджетних трансфертів, доходів та видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів); 8) порушення вимог БК України щодо затвердження державного бюджету (місцевого бюджету) з дефіцитом або профіцитом; 9) включення до складу спеціального фонду бюджету надходжень з джерел, не віднесених до таких БК України чи законом про Державний бюджет України; 10) зарахування доходів бюджету на будь-які рахунки, крім єдиного казначейського рахунка (за винятком коштів, що отримуються установами України, які функціонують за кордоном), а також акумулювання їх на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету; 11) зарахування доходів бюджету до іншого, ніж визначено БК України чи законом про Державний бюджет України, бюджету, в тому числі внаслідок здійснення поділу податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів між бюджетами з порушенням визначених розмірів; 12) здійснення державних (місцевих) запозичень, надання державних (місцевих) гарантій з порушенням вимог БК України; 13) прийняття рішень, що призвели до перевищення граничних обсягів державного (місцевого) боргу чи граничних обсягів надання державних (місцевих) гарантій; 14) розміщення тимчасово вільних коштів бюджету з порушенням вимог БК України; 15) створення позабюджетних фондів, порушення вимог БК України щодо відкриття позабюджетних рахунків для розміщення бюджетних коштів; 16) порушення порядку або термінів подання, розгляду і затвердження кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету, затвердження у кошторисах показників, не підтверджених розрахунками та економічними обґрунтуваннями; 17) порушення порядку або термінів подання і затвердження паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); 18) порушення встановлених термінів доведення документів про обсяги бюджетних асигнувань до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня або одержувачів бюджетних коштів; 19) порушення порядку та термінів відкриття (закриття) рахунків в органах Державної казначейської служби України; 20) взяття зобов’язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених БК України чи законом про Державний бюджет України; 21) порушення порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань, включаючи необґрунтовану відмову в реєстрації або несвоєчасну реєстрацію бюджетних зобов’язань; 22) порушення вимог БК України при здійсненні попередньої оплати за товари, роботи та послуги за рахунок бюджетних коштів, а також порушення порядку і термінів здійснення такої оплати; 23) здійснення платежів за рахунок бюджетних коштів без реєстрації бюджетних зобов’язань, за відсутності підтвердних документів чи при включенні до платіжних документів недостовірної інформації, а також безпідставна відмова у проведенні платежу органами Державної казначейської служби України; 24) нецільове використання бюджетних коштів; 25) порушення вимог БК України при здійсненні витрат державного бюджету (місцевого бюджету) у разі несвоєчасного набрання чинності законом про Державний бюджет України (несвоєчасного прийняття рішення про місцевий бюджет); 26) надання кредитів з бюджету чи повернення кредитів до бюджету з порушенням вимог БК України та (або) встановлених умов кредитування бюджету; 27) здійснення бюджетними установами запозичень у будь-якій формі або надання бюджетними установами юридичним чи фізичним особам кредитів з бюджету всупереч БК України; 28) здійснення видатків, кредитування місцевого бюджету, які відповідно до БК України мають проводитися з іншого бюджету; 29) здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч БК України чи закону про Державний бюджет України; 30) порушення вимог БК України щодо виділення коштів з резервного фонду бюджету; 31) порушення встановлених вимог щодо застосування бюджетної класифікації; 32) включення недостовірних даних до звітів про виконання державного бюджету (місцевого бюджету), річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет), а також порушення порядку та термінів подання таких звітів; 33) порушення встановлених вимог щодо ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів; 34) порушення встановлених порядку або термінів подання фінансової і бюджетної звітності бюджетних установ, а також подання такої звітності у неповному обсязі; 35) невідповідність даних, наведених у фінансовій і бюджетній звітності бюджетних установ, даним бухгалтерського обліку; 36) включення недостовірних даних до звітів про виконання паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також порушення порядку та термінів подання таких звітів; 37) видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону; 38) здійснення видатків на утримання бюджетної установи одночасно з різних бюджетів всупереч БК України чи закону про Державний бюджет України; 39) порушення вимог статті 28 БК України щодо оприлюднення та доступності інформації про бюджет; 40) інші випадки порушення бюджетного законодавства учасником бюджетного процесу. Статтею 117 БК України визначено, які заходи впливу, і за які саме порушення бюджетного законодавства можуть бути застосовані відповідними суб’єктами публічної адміністрації. Зокрема, до учасників бюджетного процесу можуть застосовуватися такі заходи впливу: 1) попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства – застосовується в усіх випадках виявлення порушень бюджетного законодавства; 2) зупинення операцій з бюджетними коштами; 3) призупинення бюджетних асигнувань; 4) зменшення бюджетних асигнувань; 5) повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету; 6) зупинення дії рішення про місцевий бюджет; 7) безспірне вилучення коштів з місцевих бюджетів; 8) інші заходи впливу, які можуть бути визначені законом про Державний бюджет України.

Попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства може застосовуватися учасниками бюджетного процесу, уповноваженими БК України на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства. Відповідно до глава 17 БК України контрольними повноваженнями у сфері бюджету наділені Верховна Ради України, комітет Верховної Ради України з питань бюджету, Рахункова палата, Міністерство фінансів України, місцеві фінансові органи, органи Державної казначейської служби та Державної фінансової інспекції, Верховна Рада і Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві ради та їх виконавчі органи, місцеві державні адміністрації. Крім того головні розпорядники бюджетних коштів та розпорядники нижчого рівня, які мають свою мережу розпорядників та одержувачів, здійснюють контроль щодо відповідних суб’єктів бюджетного процесу.

Рішення про застосування інших заходів впливу приймається Міністерством фінансів України, органами Державної казначейської служби України, органами Державної фінансової інспекції, місцевими фінансовими органами, головними розпорядниками бюджетних коштів у межах встановлених їм повноважень.

Зупинення операцій з бюджетними коштами полягає у зупиненні операцій із здійснення платежів з рахунку порушника бюджетного законодавства на строк до 30 днів у межах поточного бюджетного періоду. Зупиненню підлягають будь-які операції, за винятком: сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) і єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування; виконання рішень органів, яким відповідно до закону надано право стягнення коштів; здійснення захищених видатків. Такий захід впливу виконується органами Державної казначейської служби шляхом повернення платіжних доручень, поданих розпорядником або одержувачем для здійснення платежів з відповідних рахунків.

Призупинення бюджетних асигнувань передбачає припинення повноважень на взяття бюджетного зобов’язання на відповідну суму на строк від одного до трьох місяців у межах поточного бюджетного періоду шляхом внесення змін до розпису бюджету (кошторису). Бюджетні асигнування призупиняються з 1-го числа місяця, наступного за датою прийняття рішення про призупинення бюджетних асигнувань. Це зумовлено тим, що рішення є підставою для внесення змін до помісячного розпису асигнувань загального фонду бюджету (плану асигнувань із загального фонду бюджету відповідного розпорядника бюджетних коштів) шляхом перенесення бюджетних асигнувань на наступні періоди. Бюджетні асигнування призупиняються в обсязі, що дорівнює 50 відсоткам асигнувань, затверджених у плані асигнувань розпорядника бюджетних коштів за скороченою економічною класифікацією видатків бюджету та класифікацією кредитування бюджету на цей період, за винятком асигнувань, передбачених за захищеними видатками, визначеними БК України.

Основною метою застосування зупинення операцій з бюджетними коштами та призупинення бюджетних асигнувань вважається примушення порушника бюджетного законодавства усунути відповідні порушення та не допускати їх у майбутньому. Відшкодування ж шкоди, заподіяної державному чи місцевим бюджетам, здійснюється шляхом зменшення бюджетних асигнувань чи повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету.

У випадку нецільового використання бюджетних коштів розпорядниками (бюджетними установами, уповноваженими на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення витрат бюджету) їм зменшуються бюджетні асигнування. Такий захід впливу передбачає позбавлення повноважень на взяття бюджетного зобов’язання на відповідну суму на строк до завершення поточного бюджетного періоду. Виконання рішення здійснюється шляхом внесення змін до розпису бюджету (кошторису) в частині фактичного зменшення обсягу бюджетних асигнувань на суму вчиненого порушення бюджетного законодавства та у разі необхідності з подальшим внесенням змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет). Рішення про зменшення бюджетних асигнувань приймається за кодами економічної класифікації видатків бюджету та класифікації кредитування бюджету та відповідною бюджетною програмою (кодами тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів), за якими встановлено порушення бюджетного законодавства, крім бюджетних асигнувань за захищеними видатками відповідного бюджету.

Повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету застосовується у випадках нецільового використання субвенцій та коштів, наданих одержувачам (суб’єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою). На виконання цього заходу впливу контролюючий орган надсилає вимогу до розпорядника про повернення до відповідного бюджету використаної ним не за цільовим призначенням суми субвенції або вимогу до одержувача про повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету в сумі, що використана ним не за цільовим призначенням. Розпорядник, який допустив нецільове використання субвенції, самостійно виконує вимогу протягом 10 робочих днів після її надходження. У разі невиконання розпорядником вимоги протягом відповідного строку, контролюючий орган у межах своєї компетенції приймає або ініціює прийняття рішення про зупинення операцій з бюджетними коштами або призупинення бюджетних асигнувань на період до виконання вимоги чи до її скасування. Одержувач протягом 10 робочих днів після надходження вимоги зобов’язаний перерахувати зазначену у вимозі суму за рахунок власних (небюджетних) коштів у дохід загального фонду відповідного бюджету за кодом бюджетної класифікації доходів «Інші надходження». У разі невиконання одержувачем бюджетних коштів вимоги контролюючий орган звертається в установленому порядку до суду щодо стягнення з одержувача у дохід відповідного бюджету коштів у сумі, яка була використана ним не за цільовим призначенням.

Порядок зупинення дії рішення про місцевий бюджет передбачений статтею 122 БК України. Так, у разі порушення вимог БК України та закону про Державний бюджет України щодо складання відповідного бюджету в частині міжбюджетних трансфертів, доходів та видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, Кабінету Міністрів України надається право протягом місяця з дня набрання чинності рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, обласний бюджет, бюджети міст Києва та Севастополя звернутися до суду з одночасним клопотанням про невідкладне зупинення дії рішення про відповідний місцевий бюджет до закінчення судового розгляду справи. Такі ж права надані Голові Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голові обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо зупинення дії рішення про районний, міський (міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення), районний у містах Києві та Севастополі бюджети, а також голові районної державної адміністрації, голові виконавчого органу міської (міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) ради щодо зупинення дії рішення про міський (міст районного значення), сільський, селищний та районний у місті бюджети. У випадку здійснення видатків, кредитування місцевого бюджету, які мають проводитися з іншого бюджету застосовується безспірне вилучення коштів з місцевих бюджетів, яке передбачає стягнення органами Державної казначейської служби України коштів з місцевих бюджетів до державного бюджету, в тому числі і за рахунок зменшення обсягу трансфертів (дотації вирівнювання) місцевим бюджетам на відповідну суму, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Рішення про застосування заходу впливу за порушення бюджетного законодавства може бути оскаржено у порядку, встановленому законом. Рішення може бути оскаржено в органі, що його виніс, або в суді протягом 10 днів з дня його винесення, якщо інше не передбачено законом. Оскарження рішення про застосування заходу впливу за порушення бюджетного законодавства не зупиняє виконання зазначеного рішення. У разі визнання судом рішення про застосування заходу впливу за порушення бюджетного законодавства повністю чи частково незаконним особі, щодо якої воно було винесено, поновлюються обмежені таким рішенням права.

Нормативно-правові акти та література.

1. Бюджетний кодекс України від 8 липня 2010 року // Голос України вiд 04.08.2010 р.

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 14 січня 1997 р. №13 «Про впровадження казначейської системи виконання Державного бюджету» // Урядовий кур’єр. – 1997. – 30 січня.

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. №228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» // Офіційний вісник України. – 2002. – №9. – Ст. 414.

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 березня 2011 р. № 255 «Про затвердження Порядку зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів» // Офіційний вісник України. – 2011. – № 20. – Ст. 832.

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 19 січня 2011 року № 21 «Про затвердження Порядку зупинення операцій з бюджетними коштами» // Офіційний вісник України. – 2011. – № 4. – Ст. 205.

6. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 січня 2011 р. № 148-р «Питання зміцнення фінансово-бюджетної дисципліни» // Офіційний вісник України. – 2011. – № 14. – Ст. 594.

7. Наказ Міністерства фінансів України від 15 травня 2002 року № 319 «Про затвердження Порядку призупинення бюджетних асигнувань» // Офіційний вісник України. – 2002. – № 23. – Ст. 1137.

8. Наказ Міністерства фінансів України від 28 січня 2002 р. №57 «Про затвердження документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету» / Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 лютого 2002 р. за №86/6374 // Офіційний вісник України. – 2002. – №6. – Ст.257 (з наступними змінами).

9. Бандурка О. М. Бюджетне право України: підручник / О. М. Бандурка, О. П. Гетманець. – Харків: Вид-во ХНУВС, 2003. – 152 с.

10. Гетманець О.П. До питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства / О. П. Гетманець // Форум права. – 2011. – № 1. – С. 206–210 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-1/11goppbz.pdf.

11. Дмитренко Е.С.Юридична вiдповiдальнiсть суб’єктiв фiнансового права у механiзмi правового забезпечення фiнансової безпеки України: Монографiя / Е.С.Дмитренко. – К.: Юрiнком Iнтер, 2009. – 592 c.

12. Назар Ю.С. Правова характеристика зупинення операцій з бюджетними коштами / Ю.С. Назар // Митна справа. – 2010. – №6 (72), частина 2. – С. 422-428.

13. Назар Ю.С. Правова характеристика призупинення бюджетних асигнувань / Ю.С. Назар // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. – Львів: ЛьвДУВС, 2012. – Вип. 2. – С. 191-202.

14. Научно-практический комментарий Бюджетного кодекса Украины / [Бех Г. В., Воронова Л. К., Кучерявенко Н. П. и др.]; под ред. Н. П. Кучерявенко. – Харьков: Одиссей, 2005. – 416 с.

15. Протидія злочинам, що вчиняються у бюджетній сфері: навч. посібник / А.В. Баб’як, З.Б. Живко, А.О. Йосипів, С.І. Марко, Ю.С.Назар. – Львів: Львів­ський державний університет внутрішніх справ, 2010. – 168 с.

16. Сікорська І. А. Бюджетне правопорушення: поняття та види / І. А. Сікорська // Держава і право: зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – 2004. – Вип. 23. – С. 380–385.

17. Чернадчук В. Правовідносини бюджетної відповідальності / В. Чернадчук // Вісник Академії прокуратури України. – 2008. – № 4. – С. 88–91.

18. Чернадчук В. Д. Стан та перспективи розвитку бюджетних правовідносин в Україні: [монографія] / Чернадчук В. Д. – Суми: Університетська книга, 2009. – 456 с.

19. Якимчук Н. Я. Розпорядники бюджетних коштів: система та правовий статус: Монографія / Н. Я. Якимчук. – Чернівці: Видавництво Чернівецького національного університету, 2009. – 647 с.

20. Якимчук Н. Провадження у справах про бюджетні правопорушення як інститут бюджетного права / Н. Якимчук // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2009. – №4. – С. 71–77.

Дата добавления: 2014-01-11