Нещасні випадки, пов'язані з працею на виробництві й у побуті

Лекція № 5. Тема: Поняття про виробничий травматизм і профзахворювання.

Контроль виконання документів

Контроль за веденням діловодства у підвідомчих апаратах

1. В установі слід мати перелік документів, термін виконання яких підлягає обов’язковому контролю. Для документів без зазначення терміну, таким є 10 днів.

2. На контроль ставлять доручення керівника, зазначені:

- у резолюціях на вхідних документах;

- у формі усного розпорядження;

- в організаційно-розпорядчих документах;

- у вихідних документах, на які очікують відповідь.

3. Документи на контроль ставлять за вказівкою керівника. Для цього на документі проставляють штамп „Контроль” або літеру „К” на лівому полі на рівні заголовка до тексту.

4. Після надходження виконаного документа секретар повинен:

перевірити терміни його виконання з зазначеним в резолюції;

перевірити, чи вірно оформлений документ;

щоб зняти документ з контролю, помічають в журналі про виконання та вказують номер справи, в якій буде зберігатися документ.

Виробничий травматизм — явище, що характеризується сукупністю виробничих травм і нещасних випадків на виробництві.

Виробнича травма — це травма, одержана працюючим на виробництві внаслідок недотримання вимог охорони праці. (Травма, що сталася внаслідок дії виробничих чинників).

Трудове каліцтво – втрата здоров'я працівником внаслідок виробничої травми.

Нещасний випадок – непередбачений збіг обставин і умов, за яких заподіяна шкода здоров'ю або настала смерть людини.

Нещасний випадок на виробництві — раптове погіршення стану здоров'я чи настання смерті працівника під час виконування ним трудових обов'язків внаслідок короткочасного (тривалістю не довше однієї робочої зміни) впливу небезпечного або шкідливого чинника.

Нещасний випадок на виробництві — це наслідок раптової дії на працівника якогось небезпечного виробничого фактора під час виконання трудових обов'язків або завдань керівника робіт.

Найчастіше виробнича травма - це результат механічного впливу при наїздах, поданих або контакті з механічний обладнанням.

Виробничі травми:

- раптові механічні (забої, переломи, рани тощо),

- фізичні (рухомі вузли машин, механізмів, інструмент, оброблюваний матеріал, ненормальні метеорологічні умови (теплові удари, опіки, обмороження), недостатня освітленість робочої зони, шум та вібрація, ураження електричним струмом, блискавкою тощо),

- хімічне (хімічні опіки, загальнотоксичні гострі отруєння тощо),

- біологічні (мікроорганізми, бактерії, віруси, рослинні та тваринні макроорганізми, напр., стихійного лиха, контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори),

- психофізіологічне (фізичне та нервове перевантаження організму людини),

- комбіновані та інші пошкодження людини у виробничих умовах. (ДСТУ 2293-93).

За ступенем важкості наслідків нещасні випадки поділяють на:

- легкі (втрата працездатності на 1 день),

- важкі (втрата працездатності більше як на 1ідень),

- смертельні.

Висновок про важкість травм дають лікарі медичних установ згідно з відповідними нормативними документами.

За кількістю потерпілих нещасні випадки бувають одиночні та групові (одночасно з двома і більше працівниками). Незалежно від важкості отриманих травм, такі нещасні випадки кваліфікують як важкі.

Наслідком нещасного випадку може бути: переведення потерпілого на легшу роботу; одужання потерпілого; встановлення потерпілому інвалідності; смерть потерпілого.

Нещасні випадки, які виникають не на виробництві, узагальнено називають, на відміну від виробничого травматизму, невиробничими. Основну частину таких травм становлять ті, що їх люди зазнають удома, у повсякденному побуті. Звичайно, під "домом" слід розуміти не тільки квартиру або кімнату, в якій ви живете. Під словом "дім" у даному випадку маються на увазі саме житло, сад, подвір'я, гараж, вулиця, комунальні заклади тощо.

Всі ці травми називають побутовим травматизмом. В Україні щорічно в побуті травмується біля 2 млн. чол., 28 тис. з них стає інвалідами.

Внаслідок ряду своїх особливостей побутовий травматизм значно меншою мірою, ніж травматизм на виробництві, піддається організованим заходам профілактики. Специфіка побуту, проведення більшої частини вільного часу вдома, у дворі, в квартирі, на присадибній ділянці, на вулиці біля будинку висувають у профілактиці побутового травматизму на перше місце особисті фактори: розуміння можливості нещасного випадку в домашній обстановці, додержання певних правил поведінки в побуті, психологічну настороженість при експлуатації побутових електричних і механічних приладів, опалювальних пристроїв тощо.

Дата добавления: 2014-01-11