Предмет, задачі і методи загальної психології

ТЕМА 1

1.1. Визначення психології як науки.

1.2. Предмет і задачі загальної психології.

1.3. Основні психологічні категорії.

1.4. Методи психології.

1.1. Визначення психології як науки.

У постійному розвитку науки то одна, то друга її галузь виступає в якості фаворита. Так було з механікою, біологією, кібернетикою та соціологією. В останні десятиріччя таким фаворитом стала психологія. У звернені до неї зацікавлені педагоги, лікарі, менеджери, інженери, юристи, політики.

Психологія як наука має особливі якості, які відрізняють її від інших дисциплін.

Особливості психології як науки.

1. Психологія – одна з найскладніших наук, так як носієм психіки є головний мозок, найскладніший за будовою і закономірностями діяльності організм і механізм. Тай самі психологічні явища дуже різноманітні, а більшість законів психіки ще не достатньо вивчена. Крім того, навчитися керувати психічними процесами та явищами, психічними функціями складніше, ніж чим-небудь іншим.

2. Злиття предмета та об’єкта психології пояснюється тим, що людина за допомогою психіки пізнає оточуючий її світ, а потім на підставі цього і свою власну психіку, вплив цього світу на неї.

3. Унікальні практичні наслідки психології полягають у тому, що результати дослідження цієї науки порівняно з іншими галузями знань дуже часто значно більше значущі для людей і об’єктивно, і суб’єктивно.

4. Надзвичайна перспективність психології та її досліджень походить з постійно зростаючих ролі і значення людей, їх психіки і свідомості. Можна з повною відповідальністю стверджувати, що найбільш складним в майбутньому буде не розробка яких-небудь найскладніших технічних проектів, а прогнозування поведінки і вчинків людей під час їх реалізації та експлуатації.

Кожен з нас має запас житейських психологічних знань. Існують навіть видатні житейські психологи. Це письменники, а також деякі представники професій, які передбачають постійне спілкування з людьми: педагоги, лікарі та інші. Та навіть і звичайна людина має певні психологічні знання. Про це може свідчити те, що кожна людина якоюсь мірою може зрозуміти іншу людину, впливати на її поведінку, провістити її вчинки, враховувати її індивідуальні особливості, допомагати їй тощо.

Співвідношення житейської і наукової психології.

Житейська	Наукова
Це психологічні знання, які люди отримують з повсякденного життя	Це стійки психологічні знання, які отримуються в процесі теоретичного та експериментального дослідження психіки людей і тварин
Конкретність, тобто прив’язаність до конкретних ситуацій, конкретних людей, конкретних задач людської діяльності	Узагальненість, тобто усвідомленість конкретного психологічного явища на підставі специфіки його проявів у багатьох людей, в багатьох умовах, стосовно багатьох задач людської діяльності
Інтуїтивність яка свідчить про недостатню усвідомленість їх походження та закономірності функціонування	Раціоналізм, який свідчить про те, що наукові психологічні знання максимально досліджені і усвідомлені
Обмеженість передачі знань, тобто слабкі уявлення людини про специфіку і сфери функціонування конкретних психологічних феноменів	Необмеженість, тобто вони можуть використовуватись багатьма людьми
Засновуються на спостереженнях і міркуваннях, а це означає, що повсякденні психологічні знання не піддаються науковому усвідомленню	Засновуються на експерименті, тобто наукові психологічні знання досліджені в різних умовах
Обмеженість в матеріалах, тобто людина, яка має ті чи інші житейські психологічні спостереження, не може їх порівнювати з подібними у інших людей	Незначна обмеженість в матеріалах, що означає, що наукові психологічні знання досліджені на основі багатьох і часто в унікальних умовах

В науковому використані термін "психологія" з’явився вперше в ХVІ ст. Психологія – наука про психіку – пройшла складний і довгий шлях розвитку.

Етапи розвитку психології.

1 етап – психологія як наука про душу – Таке визначення психології було дано більше двох тисяч років тому. Наявністю души намагалися пояснити всі незрозумілі явища в житті людини (анімізм, Аристотель, Демокрит, Платон).

2 етап – психологія як наука про свідомість – починається в ХУІІ ст в зв’язку з розвитком природничих наук. Здібність міркувати, відчувати, бажати назвали свідомістю. Основним методом вивчення вважалося спостереження людиною самої себе і опис фактів (Декарт, Гартлі, Гоббс, Гольбах, Гельвецій).

3 етап – психологія як наука про поведінку – З сер. ХІХ ст. психологія стає самостійною галуззю наукових знань. Задачі психології – спостереження за тим, що можна безпосередньо побачити, а саме: поведінку, вчинки, реакції людини. Мотиви, що викликають вчинки, не враховувались.

4 етап – психологія як наука, що вивчає факти, закономірності і механізми психіки – сформувалась на базі матеріалістичного погляду на світ. Основою сучасної вітчизняної психології є закономірне усвідомлення теорії відображення.

1.2. Предмет і задачі загальної психології.

Психологія – це наука про закономірності виникнення, розвитку, прояву психіки і свідомості людини.

Психіка – це властивість головного мозку, яка забезпечує людині та тваринам здатність відображати впливи предметів та явищ реального світу.

Психіка різноманітна в своїх формах і проявах. Психіка людини – це її почуття, думки, переживання, наміри, тобто все те, що складає її суб’єктивний внутрішній світ, який виявляється в діях і вчинках, у взаєминах з іншими людьми.

Свідомість людини – вищий етап розвитку психіки і продукт суспільно-історичного розвитку, результат праці. Крім того, психологія вивчає такі явища, як несвідоме, особистість, діяльність та поведінку.

Несвідоме – це форма відображення дійсності, під час якого людиною не усвідомлюються його джерела, а реальність, що відображується, зливається з переживаннями.

Особистість – це людина з властивими їй індивідуальними та соціально-психологічними особливостями.

Діяльність – це сукупність дій людини, спрямованих на задоволення її потреб та інтересів.

Поведінка – зовнішні прояви психічної діяльності.

Основною задачею психології як науки є вивчення об’єктивних закономірностей функціонування психічних явищ і процесів як відображення об’єктивної дійсності.

При цьому психологія ставить перед собою і ряд інших задач:

1) вивчати якісні (структурні) особливості психічних процесів і явищ, що має не лише теоретичне, але й велике практичне значення;

2) аналізувати становлення і розвиток психічних явищ та процесів в зв’язку з детермінованістю психіки об’єктивними умовами життя та діяльності людей;

3) досліджувати фізіологічні механізми, які лежать в основі психічних явищ, оскільки без їх знання неможливо правильно опанувати практичними засобами їх формування та розвитку;

4) сприяти планомірному застосуванню наукових знань психології на практиці (розробка наукових і практичних методик навчання та виховання, раціоналізація процесу праці в різних видах діяльності людей).

В наш час психологія стає галуззю особливої професійної практичної діяльності в системі освіти, в промисловості, державному управлінні, медицині, культурі, спорті тощо. Включення психологічної науки до розв’язання практичних задач суттєво змінює і умови розвитку її теорії. Задачі, розв’язання яких вимагає психологічної компетентності, виникають в тій чи іншій формі у всіх сферах життя суспільства.

У всіх ланках системи народної освіти (дошкільна освіта, середня, загальноосвітня школа, середня спеціальна освіта, вища школа) виникають проблеми, які адресовані психології. Дослідження практично всієї системи психічних явищ спрямоване на з’ясування об’єктивних законів, яким вони підкоряються, має важливе значення для створення наукової бази, розв’язання суспільної задачі, удосконалення навчання та виховання.

1.3. Основні психологічні категорії.

Світ психічних явищ – це сукупність всіх явищ і процесів, які відображають основний зміст психіки людини і які вивчає психологія як специфічна галузь знань. За допомогою одних, таких як відчуття та сприймання, увага та пам’ять, уява, мислення та мовлення, людина пізнає світ. Інші явища регулюють її спілкування з людьми, безпосередньо керують діями та вчинками (потреби, мотиви, цілі, інтереси, почуття та емоції тощо).

Психічні процеси – це психічні явища, які забезпечують початкове відображення і усвідомлення людиною впливів оточуючої дійсності. Як правило, вони мають чіткий початок, визначений перебіг і яскраво виражене закінчення. Психічні процеси поділяються на: пізнавальні (відчуття, сприймання, увага, пам’ять, мислення, уява, мовлення, емоційні і вольові.

Психічні властивості – це найбільш стійкі особливості особистості, які постійно виявляються, забезпечують певний якісно-кількісний рівень поведінки та діяльності, типові для даної людини. До психічних властивостей належать спрямованість, темперамент, характер, здібності.

Психічні стани – це визначений рівень працездатності і якості функціонування психіки людини, який характерний для неї кожної миті часу. До них належать активність, пасивність, бадьорість, втома, апатія та інші.

Психічні утворення – це психічні явища, які формуються в процесі набуття людиною життєвого і професійного досвіду, до змісту яких включене й особливе поєднання знань, навичок та умінь.

Соціально-психологічні явища та процеси – це психологічні феномени, які обумовлені взаємодією, спілкуванням і взаємовпливом людей одне на одного та їх належністю до певних соціальних спільнот.

Від того, яке місце посідає психологія в системі наук, багато в чому залежить розуміння можливостей використання психологічних даних в інших науках, і, навпаки, розуміння того, якою мірою може психологія використовувати їх результати.

Місце, яке відводиться психології в системі наук в той чи інший період, наочно свідчить й про рівень розвитку психологічних знань, й про загальну філософську спрямованість самої кваліфікаційної схеми. Необхідно зауважити, що в історії духовного розвитку суспільства жодна галузь знань не змінювала свого місця в системі наук так часто, як психологія.

Взаємозв’язок психології з іншими галуззями наукових знань міцні й закономірні.

З одного боку, філософія, соціологія та інші соціальні науки дають психології можливість методологічно точно і теоретично правильно підходити до розуміння психіки і свідомості людини, їх походження та ролі в житті і діяльності людей.

Історичні науки демонструють психології, як здійснювався розвиток психіки і свідомості людини на різних етапах становлення суспільства і людських взаємин.

Фізіологія і антропологія дозволяють психології більш точно зрозуміти будову і функції нервової системи, їх роль і значення у формуванні механізмів функціонування психіки.

Науки про трудову діяльність орієнтують психологію в напрямках правильного усвідомлення функціонування психіки і свідомості в умовах праці і відпочинку, їх вимог до індивідуально та соціально-психологічним якостям людей.

Медичні науки допомагають психології зрозуміти патологію психічного розвитку людей і знаходити шляхи для психокорекції та психотерапії.

Педагогічні науки надають психології інформацію про основні напрямки навчання і виховання людей, яка дозволяє їй виробляти рекомендації щодо психологічного забезпечення цих процесів.

З іншого боку, психологія, коли вивчає умови і специфіку перебігу психічних явищ і процесів, дозволяє природничім і суспільним наукам більш правильно інтерпретувати закони відображення об’єктивної дійсності, конкретизувати причинну обумовленість соціальних та інших явищ і процесів.

Вивчаючи закономірності формування особистості в своєрідних суспільно-історичних умовах, психологія здійснює певну допомогу й історичним наукам.

Медичні науки в теперішній час не можуть обійтися без результатів психологічних досліджень, оскільки багато хвороб, як свідчать результати найновіших досліджень, мають психологічне походження.

Психологія дає рекомендації керівникам та організаторам економічного виробництва, якими психологічними засобами й методами можна підвищити ефективність трудової діяльності людей, зменшити конфліктність тощо.

Особливе значення має психологія для педагогіки, так як знання закономірностей розвитку особистості, вікових та індивідуальних особливостей людей є теоретичним обґрунтуванням для вироблення найбільш ефективних методів навчання і виховання.

Про зв’язок між педагогікою і психологією К.Д.Ушинський говорив: "Щоб всебічно виховувати людину, її треба всебічно вивчити". У тому випадку, якщо педагогіка на спирається на знання про природу психічних явищ, вона перетворюється у простий набір педагогічних порад та рецептів і перестає бути справжньою наукою, яка здатна допомогти вчителю. В розвитку всіх галузей педагогіки (загальної теорії), дидактики, окремих методик, теорії виховання) виникають проблеми, які вимагають психологічного дослідження. Знання закономірностей перебігу психічних процесів, динаміки, формування знань, навичок і умінь, природи здібностей та мотивів, психічного розвитку в цілому мають суттєве значення для розв’язання фундаментальних педагогічних проблем.

Місце, яке відводиться психології в системі наук в той чи інший історичний період, наочно свідчить й про рівень розвитку психологічних знань, й про загальну філософську спрямованість самої кваліфікаційної схеми.

Нині більш визнаною вважається нелінійна класифікація Б.М.Кедрова. Вона відображує багатоплановість зв’язків між науками. Цю схему доповнив М’ясоїд.

1.4. Методи психології.

Наука – передусім дослідження, тому характеристика науки не вичерпується визначенням її предмета, вона включає і визначення її метода.

Методи – це способи, за допомогою яких пізнається предмет науки. Психологія, як і кожна наука, застосовує не один, а цілу систему методів і методик. В сучасній вітчизняній психології виділяють наступні чотири групи методів:

1) Організаційні методи включають:

1. Порівняльний метод (порівняння різних груп за віком, діяльністю тощо);

2. Лонгитюдний метод (багаторазові дослідження одних й тих самих осіб протягом тривалого часу);

3. Комплексний метод (у дослідженні приймають участь представники різних наук, при цьому, як правило, один об’єкт вивчають різними засобами. Наприклад, встановити зв’язки та залежність між фізіологічним, психологічним та соціальним розвитком особистості).

2) Емпіричні методи включають до себе:

1. Спостереження - це спосіб отримання даних про психологію та поведінку людини шляхом прямого спостереження за нею з боку.

2. Самоспостереження (інтроспекція) - застосовується тоді, коли психолог-дослідник ставить перед собою завдання вивчити явища, які його цікавлять, у тому вигляді в якому вони безпосередньо представлені у його свідомості.

Основні умови наукового спостереження:

а) наявність чіткої цільової настанови;

б) у відповідності з метою має бути визначений план спостереження: плановість + системність;

в) вибірковість об’єкта;

г) встановлення та перевірка висунутих гіпотез;

д) від опису до пояснення.

3. Експеримент це дослідницька діяльність у цілях вивчення причинно-наслідкових зв’язків, яка передбачає наступне:

- дослідник сам викликає явище, яке вивчає, та активно впливає на нього;

- експериментатор може варіювати, змінювати умови, за яких перебігає явище;

- в експерименті є можливість неодноразового відтворення результатів;

- в результаті експеримент встановлює кількісні закономірності, які припускають математичне формулювання.

Лабораторний експеримент - передбачає створення деякої штучної ситуації, у якій властивість можна краще за все вивчити.

Природній експеримент організується і проводиться у звичних життєвих умовах, де експериментатор практично не втручається до перебігу подій, що відбуваються, фіксує їх у тому вигляді, як вони розгортаються самі собою.

Формуючий експеримент - його звуть психолого-педагогічним експериментом - експеримент як засіб впливу, зміни психології людей. Його своєрідність полягає у тому, що він одночасно є і засобом дослідження, і засобом формування явища, що вивчається. Для формуючого експерименту характерне активне втручання дослідника до психічних процесів. Таким чином, формуючий експеримент виступає як метод експериментального розвиваючого виховання та навчання дітей.

4. Психодіагностичні методи Мета сучасної психологічної діагностики в її найбільш розповсюджених формах полягає у тому, щоб фіксувати та описувати в упорядкованому вигляді психологічні відмінності як між людьми, так і між групами людей об’єднаних за якими-небудь ознаками. До числа ознак, які діагностуються, в залежності від задач дослідження можуть входити психологічні відмінності за віком, статтю, освітою та культурою, за психічними станами, психофізіологічними особливостями тощо.

До психодіагностичних методів належать: тести, анкети, опитувачі, інтерв’ю, бесіда, соціометрія, проективні методи.

5. Аналіз продуктів діяльності;

6. Біографічні методи,

7. Моделювання.

3) Методи обробки даних включають до себе: кількісні методи (статистичні) та якісні методи (диференціація матеріалу по групах, аналіз).

4) Методи корекції це досить широке коло прийомів, програм та методів впливу на поведінку людей:

1. Аутотренінг - зародження і запровадження цього методу пов’язують з ім’ям німецького психотерапевта І.Г.Шульца. Аутогенне тренування - дійсний засіб психогігієни та психопрофілактики, а також керування станом людини в екстремальних умовах діяльності.

Комплекс вправ, які складають суть аутогенних тренувань, є тим засобом, який не лише сприяє зростанню резервних можливостей людини, але й постійно удосконалює діяльність програмуючих механізмів мозку.

2. Груповий тренінг або соціально-психологічний тренінг - це своєрідні форми навчання знанням і окремим умінням у сфері спілкування, а також форми відповідній до них корекції.

3. Психотерапевтичне навіювання - гіпноз.

Дата добавления: 2014-01-13