Лекція 2. Методологічні основи країнознавства. Методи і методики країно­знавчих досліджень

1. Основні риси наукової діяльності.

2. Методи наукових досліджень та їх рівні.

3. Загальногеографічні методи досліджень

4. Визначальні методологічні принципи країнознавчих досліджень.

5. Методики країнознавчих досліджень. Методологічні напрямки і концепції.

6. Геоінформаційні системи в країнознавстві.

Наука являє собою явище культури - створеного і надбаного людством багатства (матеріального та духовного), котре слугує подальшому розвитку, збільшенню творчих можливостей, здібностей суспільства й особистості або, інакше кажучи, економічному, соціальному, політичному прогресу.

Основна функція науки - пізнання об’єктивного світу, реально існуючих процесів і явищ, їх сутності. Саме відкриття об’єктивних законів природи, суспільства і мислення, творче відображення процесів та явищ дійсності становить головну мету науки. Сучасна наука дедалі глибше пов’язується з усіма без виняткусоціальними інститутами, пронизуючи не тільки промислове і сільськогосподарське виробництво, а й політику, адміністративну та військові сфери. Науку слід відрізняти від «псевдонауки»: теологія, астрологія, теософія, графологія, спиритизм, тощо.

Сьогодні «виробничі» функції науки реалізуються за чотирма напрямами:

1) Вдосконалення продуктивних сил. Вона виступає як дійовий засіб науково-технічного прогресу - складного, висхідного по спіралі процесу взаємодії різних галузей наки й виробництва, результатом чого є актуальні, незнані раніше наукові й технічні досягнення.

2) Досягнення наукових знань для розвитку самої науки, її матеріально-технічної бази як засобу науково-технічного прогресу.

3) Концентрує увагу на феномені людини як головної продуктивної сили суспільного розвитку, його духовних можливостей. Мова йде про «людський фактор»

4) Проявляє себе як засіб управління і прогнозування різнохарактерними процесами соціального розвитку. Зокрема географічна наука розкриває об’єк­тивні закони розвитку природи і суспільства, визначає нові можливості, спрямування та джерела прогресу, дає змогу своєчасно осмислювати і формулювати пріоритетні й альтернативні цілі, завдання і способи його реалізації.

В аналітичному плані науку як дуже складний феномен можна розглядати в трьох головних зрізах - як систему знань, як пріоритетну форму суспільної свідомості, і як особливу форму людської діяльності. Наука виконує такі функції: пізнавальну (включаючи прогностичну), виробничо-практичну включаючу соціально-управлінську) культурно-світоглядну.

На думку відомого науковця І.Г. Герасимова в розвитку сучасної науки відбулися такі зміни:

відкрито раніше невідомі, якісно нові об’єкти, виникли нові наукові проблеми і напрями досліджень, створено нові складні засоби пізнання;

відбулася глибока диференціація науково-дослідної діяльності, її результати набули організованого характеру;

розширено взаємодію різних наук у вирішенні не тільки спеціальних завдань, а й проблем самої науки;

Дата добавления: 2014-01-14