Потребительский выбор и его особенности

Взаимодополняемость и взаимозаменяемость товаров и услуг.

Закономерности развития потребительских предпочтений.

Потребительский выбор и его особенности.

Тема 5. Теория потребительского поведения

Методи наукових досліджень

Аналіз і синтез емпіричної інформації, інтерпретація результатів її обробки - головна ланка всього наукового дослідницького процесу. Метод дослідження - це певна послідовність підходів та операцій, котрі треба виконати для досягнення поставленої мети при вивченні певного явища або процесу, а також особливі способи й методика дослідження

Зараз у науковій літературі виділяють чотири рівні методів: 1) філософський (загальнонауковий); 2) міждисциплінарний (спільний для кількох галузей знань); 3) конкретно-науковий (спеціальний); 4) методико-технічний.

Поєднання в певній пропорції методів зазначених вище рівнів - складова будь якого наукового дослідження.

На першому рівні наукового дослідження (філософському) використовують­ся загальнонаукові методи. Їх прикладом можуть бути системний і діалектичний методи пізнання закономірності розвитку суспільства і природи. До методів другого рівнів (міждисциплінарного) належать історичний, аерокосмічний, мате­матичний та інші, якими користуються окремі галузі науки для виявлення та аналізу динаміки розвитку процесів або явищ. Це - найпоширеніша група методів у дослідницькій роботі. Методи третього рівнів (спеціальні) використовуються зазвичай певними науковими галузями для конкретно-наукових досліджень. До таких методів можна віднести статистичний, картографічний та деякі інші, що їх використовує географічна наука в просторових дослідженнях. Методи четвертого рівня (методико-технічні) дають змогу виконувати техніко-економічні розрахунки різної складності, формалізацію окремих явищ і процесів за допомогою математичних формул і спеціальної символіки, що підвищують репрезентативність (точність) дослідницьких результатів та їхнє практичне і наукове значення.

Полезность блага (utility of good) – это способность экономического блага удовлетворять одну или несколько человеческих потребностей.

В результате исследований в Х1Х в. была выявлена закономерность: потребляемые последовательно части какого-либо блага обладают убывающей полезностью для потребителя.

Это означает, что любому бесконечно малому увеличению количества блага Q соответствует прирост общей полезности (total utility) – TU (см. рис. 5.1а).

Хотя общая полезность с увеличением количества благ постепенно возрастает, предельная полезность (marginal utility) - MU - каждой дополнительной единицы блага неуклонно уменьшается (рис.5 1.б).

Закон убывающей предельной полезности лежит в основе определения спроса.

TU

max

0 A B Q

(a)

МU

0 A B Q

(б)

Рис. 5.1. Общая (а) и предельная (б) полезность

Функция полезности. Представителями австрийской школы К. Менгером, Е. Бем-Баверком, Ф. Визе была выявлена закономерность, что последовательно потребляемые количества какого-либо блага обладают убывающей полезностью для потребителя (рис. 5.2).

TU

0 q₁ q₂ q₃ q_n

Рис. 5.2. Зависимость общей полезности блага и его количества.

Функция полезности – функция, показывающая убывание предельной полезности блага с ростом его количества:

MU = d(TU)/ dQ (5.1)

Но еще в ХУ111 в. А. Смит сформулировал парадокс стоимости воды и алмаза. «Почему вода, которая так необходима для жизни человека, стоит так дешево, а алмазы, которые практически бесполезны, стоят так дорого?»

Общая полезность воды большая, а предельная – маленькая; у алмазов – наоборот, общая полезность мала, а предельная – велика. Цены же определяются не общей, а предельной полезностью.

P

Излишек потребителя

S

P₂

D

Общие затраты

0 Q₁ Q

а) вода

P

Излишек потребителя

S

P₂

D

Общие затраты

0 Q₂ Q

б) (алмаз)

Рис. 5.3. Парадокс воды и алмаза

Основные постулаты теории поведения потребителя. В современной теории потребительского выбора предполагается, что: 1) денежный доход потребителя ограничен; 2) цены не зависят от количества благ, покупаемых отдельными домохозяйствами; 3) все покупатели прекрасно представляют предельную полезность всех продуктов; 4) потребители стремятся максимизировать совокупную полезность.

Теория потребительского выбора основывается на следующих постулатах:

1) Множественность видов потребления. Каждый потребитель желает потреблять множество разнообразных индивидуальных благ.

2) Ненасыщенность. Потребитель стремится иметь большее количество любых товаров и услуг, он не пересыщен ни одним из них. Предельная полезность всех экономических благ всегда положительна.

3) Транзитивность. Теория потребительского выбора исходит из постоянства и определенной согласованности вкусов потребителя.

4) Субституция. Потребитель согласен отказаться от небольшого количества блага А, если ему предложат взамен большее количество блага-субститута.

5) Убывающая предельная полезность. Предельная полезность какого-либо блага зависит от его общего количества, которым располагает данный потребитель.

Дата добавления: 2014-01-14