Параметри території держави

Найбільш важливими параметрами території є розмір, границі і конфігура­ція. Розмір території - один з її головних параметрів, який має великий вплив на численні сторони суспільного життя. Чим більшу територію має держава тим, як правило, більш різноманітніші і багатші її природні ресурси. Більші розміри забезпечують більш різноманітні умови середовища існування. Країни з великою територією мають значно більші можливості для створення більш повного набору галузей господарства і більш потужного наукового потенціалу. Чим менше розмір території держави, тим більша роль роль зовнішньоекономічних складових в її економіці. Розміри держави, наприклад, впливають на вибір одної з двох концепцій створення вільних економічних зон - «територіальної» або «режимної». У відпо­­від­­ності з «територіальним» підходом зони представляють собою окрему територію (анклав) в рамках якої встановлюється особливий режим. А «режим­ний» підхід передбачає надання окремим компаніям і підприємствам льгот незалежно від їх роз­міщення. В практиці малих країн використовують обидві концепції, у великих переважно «територіальну».

Наявність великих територій може урівноважити несприятливе географічне положення. Для великих країн порівняно з малими гостро стоїть проблема «здо­лання» простору, тобто проблеми міжрайонних зв’язків і інфраструктури. На здолання великих просторів йде значна частина національного доходу. В той же час великі держави мають більші можливості для маневру в економічній сфері. Наприклад для Росїї відстань до Індіі з чорноморських портів в 3 рази менша ніж з балтійських, в той же час ФРГ немає такої можливості.

А.А. Мінц називав територію «узагальнюючим ресурсом» (в економічному розумінні). Територія як ресурс не може бути нічим замінена. У всіх країнах прохо­дить інтенсифікація використання території, і це неминуче, так як розміри території незмінні, а чисельність населення і економічний потенціал змінні. В Японії на 1 км² виробляється продукції в 15 раз більше ніж в США. Інтенсифікація використання території виражається в територіальній концентрації, підвищенні компактності ареалу людської діяльності, в інтенсифікації виробництва проми­словості на 1 га території. Наприклад, в автомобільній промисловості Японії на 1 га виробничої площі випускають 5тис. автомобілів, в ФРГ - 4 тис., в США - 3,5 тис. в рік. В Росії на одного працюючого витрачається промислових територій в 2 - 2,5 раз більше, ніж у високо розвинутих країнах. В сільському господарстві появля­ються нові індустріальні методи, різко підвищуючі вихід продукції з оди­ниці площі. Так у звичай­них садах на 1 га площі приходиться 70 стволів, в пальмет­них - до 500, спурових - до 2,5 тис, а лучних - до 7 тис. На 1 га сільськогосподар­ських угідь в Голандії приходиться 770 чоловік, в Угорщині - 160, в Росії - 80. Більш інтенсивне використання міських прощ йде не тільки за рахунок збільшення поверхів, але і шляхом розвитку підземних структур, до 4 - 5 рівнів.

В країнознавстві важливий і соціально - психологічний аспект, зв’язаний з розмі­рами країни. В самосвідомості росіянина закріплений феномен обширності території країни. Д.С. Лихачев писав, що східнослов’янські племена зупинились на Східноєвропейські рівнині тому, що вона прийшлась їм по душі.

Границі (кордони). Географічні границі - особливий предмет вивчення географії. Границьоведення, або лімологія, мабуть, бере свій початок з книги В.Л. Семенова - Тянь-Шанського «Район и страна», в якій границя визначалась «Усяке місце зміни географічних явищ». Границя виражає якісну зміну одних геогра­фічних явищ іншими. Якщо цей скачок проходить швидко, (моментально у випадку державних і адміністративних кордонів), то границя (кордон) являє собою лінію. Якщо цей скачок поступовий, повільний, то границя являє собою смугу. Наприклад границя Півночі Росії (за умовами проживання) проведена у вигляді лінії, напівніч від якої діє додатковий коефіцієнт до заробітної плати. У зв’язку з таким підходом проявлення границі в приграничній смузі виникають попутні процеси: збільшується текучість кадрів з районів, розташованих напівдень від пограничної смуги, загострюються всі соціально-економічні і демографічні процеси.

Державні границі (кордони) - це особливий тип границь. Першим відомим в літературі випадком фіксації кордонів було встановлення кордонної колони між Пелопоннесом і Аттикою в ІІ ст. н. е. Але навіть в ХІХ ст. в Європі кордонні лінії на місцевості були відсутні. На відміну від багатьох соціальних границь, які відріз­няються рухливістю, державний кордон жорстко фіксується і він стійкий.

Державні кордони - це політична і економічна границя, лімітована держав­­ним устроєм, національним відокремленням, таможеним контролем, прави­лами зовнішньої торгівлі. Базуючись на походженні і тривалості існування, тобто на історичному підході кордони поділяють на антецедентні і субсеквентні (Хаггет П.) Антецедентні (накладені) кордони утворюються до заселення та розвитку районів. Прикладом служить кордон між Канадою і США., який встановлювався і уточню­­вався по 49-ій паралелі в період між 1782 і 1846, коли прилягаюча територія була мало заселена і практично не освоєна. Субсеквентні (від лат. subsequen - нас­лідок) кордони проводяться після заселення території.

В міжнародній практиці ХІХ ст. розрізнялись природні і штучні границі. Знаменитим пам’ятником штучної границі є Велика Китайська стіна. Природні гра­ниці співпадають з природними рубежами. В період колонізації інших конти­нентів в Європі була розповсюджена «теорія природних границь». ЇЇ прихиль­ники вва­­жа­­ли, що держави повинні відділятися одні від одних крупними природними рубежами. Можна воювати за територію поки не будуть досягнуті природні рубежі, що створює сприятливі умови для розвитку держави та її обо­рони. Небезпека від «теорії» очевидна. Кордони при яких ігнорується воля народу, робить їх причинами безперервних воєнних сутичок.

Друга концепція границь ХІХ ст. - теорія природних мовних (або етнічних) гра­ниць, згідно якої кордони слід проводити по лінії переважання тої чи іншої мови. Ця теорія також може використовуватися в агресивних цілях. В той же час формування сучасних кордонів етнічний признак відігравав одну з основних ролей. Так, на Версальські мирній конференції при рішенні спірних пограничних питань широко використовувався принцип проведення державних кордонів у відповідності з етнічними ознаками. Цей принцип був переважав при проведенні кордону між Пакистаном і Індією в 1948 р.

Геометрична границя (кордон) - це лінія між двома точками, яка проведена без врахування природних і історичних рубежів. Це кордон між Канадою і США. Багато таких границь проведено в Африці без врахування етнічно однорідних груп населення, що призводить до постійних прикордонних збройних конфліктів і війн.

Астрономічна границя проводиться по мередіанам або паралелям (кордон між Північною і Південною Кореєю проведений по 38-паралелі).

Всередині держави границі можна розділити на фізичні і соціальні. До фізичних відносяться границі різного роду природні рубежі: орографічні, ланд­шафтні. Вони визначають мозаїчність середовища, в якій розвивається соціальна діяльність. Різноманітні соціальні границі, адміністративні, економічних районів. Частина границь проводиться державою для досягнення певних соціально-еконо­­мічних результатів. Це можуть бути границі пріоритетних зон, наприклад для капітальних вкладів, границі депресивних районів, границі поясів цін та інші.

На даному етапі розвитку в багатьох державах дискутуються питання таксономізації (територіального поділу) території. Населенню не байдуже, в якій адміністративні одиниці вони живуть, чи це узгоджується з природними і соці­аль­ними зв’язками. Як правило, основну і найбільш важливу інформацію для обгрунтування границь адміністративного поділу дає аналіз систем населених пунктів і транспорту. Наприклад, не можна надзвичайно розширювати територію адміністративних районів, постільки це розширення призводить до нераціональ­ного підвищення середньої дальності поїздок в центр.

Крім чітко виражених границь всередині держави, у зв’язку з змінами і перебудовою територіально-економічних структур, які проходять постійно і спон­танно, є нечіткі, «розмиті», границі економічних районів в країнах Західної Європи і США. Дослідники виявили, по-перше, «розмитість» економічних рубежів, по-друге, взаємне проникнення сусідніх районів. Для проведення границь еко­номічних районів використовують апарат нечітких «розмитих» множин, який допускає проникнення одних ареалів в інші, в залежності від характеру та інтен­­сивності економічних зв’язків.

Конфігурація. Вплив конфігурації території на суспільні процеси привертало увагу вже давно, але відлякувало тим, що важко заміряти цей вплив. К. Ріттер відмічав, що якщо материки мали іншу конфігурацію (окреслення), історія була би іншою. Американський географ Д.А. Гриффіт досліджував цю проблему, стара­ючись вичленити причинно-наслідкові зв’язки, які залежать від конфігурації. Емпі­ричним матеріалом служили дані про поїздки до місця роботи в низці канадських міст. Він прийшов до висновку, що форма території накладає на ці поїздки обме­ження. Наприклад, по мірі витягнутості території при збільшенні відстаней ріст просторових зв’язків зменшується. (Гриффіт Д.А. Географическая инфраструктура и числовой пространственный анализ. Владивосток, 1982) Внутрішні геометричні власти­вості (характер зв’язності територіальних вічок) і форма території впли­ва­ють на просторові взаємодії. «Це ще раз підтверджує велику правовірність пог­ля­дів Лейбниця порівняно з ньотоновським розумінням простору» (там же). Дальше Гриффіт наголошує: «В класичній праці Харвея сумовані дві точки зору на простір. За першою, запропонованою ще Ньотоном, простір представляється вмістилищем предметів. В протилежність цьому Лейбниц розглядував простір як множину зв’яз­ків, обмежуючих способи розміщення об’єктів.

Американські вчені Т. Пітерс і Р. Уотерман (В пошуках ефективного управ­ління М., 1985) приводять дані про вплив «конфігурацію речових умов» на мікрорівні. Виявляється, що як що в дослідницьких лабораторіях і конструкторсь-

ких бюро працівники знаходяться на відстані 10 м один від одного, то ймовірність їх спілкування зменшується (і це запорука успіху в наукових дослідженнях) і про­дуктивність праці зменшується на 8 - 9%, проти 25%, у випадку, коли відстань 5 м, тобто конфігурація і відстань впливають на рівень спілкування.

Нас інтересує конфігурація як форма території країни, яка визначається її кор­донами. Роль конфігурації в формуванні територіальної структури країни вели­ка. Дві країни з приблизно рівною площею (Болгарія і Куба, наприклад) мають різ­ну конфігурацію, яка істотно вплинула на особливості територіальної організації гос­по­дарства. Складність конфігурації території держав Середньої Азії поясню­єть­­ся, зокрема тим, що між ними досить складно розділена родюча Фер­ганська доли­на.

Перед тим як оцінювати конфігурацію, ми повинні вивчити як формувалась територія держави, прослідкувати формування площі. Логіка формування конфігу­рації території держави видима на прикладі формування території Австрії, де була спочатку заселена Віденська котловина, а потім по гірським долинам створилась мережа розселення. Форма території Австрії віддзеркалює цей процес. Про фор­мування території російської держави є багато думок, але немає єдиної. Схід­но- Європейська рівнина крім своїх великих розмірів і тим що це рівнина включає басейни багатьох річок, а не одної, як це характерно для більшості рівнин світу. На Східно-Європейські рівнині багато річок, які течуть в різні напрямки: на північ, на південь, на захід. Аж до середини ХІХ ст. при невеликих швидкостях руху і про­кладки гужових доріг, водні шляхи були основними. В ХІ-ХV ст. використову­валось для перевезень майже 100 річок (Дулов А.В. Географічне середовище і історія Росії. М., 1983). Основні річкові системи: Волга, Дніпро, Західна Двіна, Ільменсько-Ладоська (підходили близько одна до одної), а так же Дон, Північна Двіна. Системи з’єднувались волоками (по 10-20 верств від ріки до ріки. В кінці ХV ст. з 24 міст 18 (3/4) знаходились на ріках. Їх положення на основних водних шляхах істотно вплинуло на географію російських центрів. Практично вся серед­ньовікова історія Росії супроводжувалась освоєнням слабо заселених районів, окраїнних земель. Країни Західної Європи із-за менших розмірів вже в період середньовіччя були заселені і дальший ріст населення привів до перенаселення, що створило стимул для переходу від екстенсивних форм ведення господарства, до нових, інтенсивних. Освоєння нових районів в Росії сприяло розвитку землероб­ства і підсиленню консервативних тенденцій соціальних процесів, і, як наслідок, до менш швидкого економічного розвитку Росії, її відставанню від Західної Європи. Тут ми бачимо певний вплив розмірів і конфігурації території на суспільний розвиток.

За характером історичних особливостей формування державних територій, можна в грубому вигляді виділити наступні групи держав: 1) формувались повільно - спочатку заселялись одна котловина, потім вся рівнина, потім населення роз­пов­­сюд­жувалось на інші території, в тому числі і на гірські; 2) утворювались історич­ним кидком - наприклад, Угорщина в ІХ ст.; 3) виникали в результаті руху світового масштабу, наприклад країни Північної і Південної Америки.

В географі широко розповсюджені і використовуються кількісні міри форм території. Порівнюючи рівні за площею, але різні за конфігурацією території (відстань між самими віддаленими точками на Кубі біля 1,2 тис. км, а в Болгарії 0,65 тис. км) ми приходимо до висновку про необхідність порівнювати їх за показ­никами конфігурації. Конфігурація як би коректує розмір. Виникає потреба ввести таку «поправку», яка дозволила би порівнювати країни. Це призводить до поняття компактності (лат. compactus - щільність) території. Малокомпактна конфігура-ція, як правило, є неефективною так як це збільшує довжину всіх комунікацій, затруднює зв’язок. Якщо і столиця розташована не в центрі, а на «відшибі», то це може породжувати сепаратизм, місництво, ускладнювати процеси освоєння і управління територією.

Для характеристики компактності території в географії розроблено низку показників.

1. Показник компактності це співставлення довжини кордонів (l) і площі території (S)

k = l / S (100 км²)

Недолік показника в його залежності від розмірів території, а так же в тому, що гірські границі (кордони), повторюють всі «зазубці», збільшують довжину кордонів.

2. Оцінки компактності шляхом порівняння конфігурації території з конфігу-

рацією певних геометричних фігур, частіше всього з кругом, який має довжину окружності, рівну довжині границь. Коефіцієнт компактності визначається як відношення площі країни до площі круга, довжина окружності якого рівна довжи­ні кордону країни:

В «Теоретичній географії» (1972) В.Бунге приводить метод, оснований на сумуванні усіх діагоналей у вписаних у форму цих різносторінних багатокутників.

3. Наступна група показників базується на кількісних співвідношеннях впи-

саних і описаних в конфігурації країни

де R₁ - радіус вписаної окружності; R₂ - радіус описаної окружності; S₁ і S₂ - від­повідно площі вписаної і описаної окружності; L - довжина саме довгої лінії, яка проходить через центр території (діаметр описаної окружності). K міняється від 0 до 1.

4. Використовують ще показник витягнутості по відношенню малої і великої осей форми території:

5. Компактність виражається через вимірювання дисперсій «елементів» нав-

коло центральної точки. Прикладом є індекс Бойса

де R _i - відстань від геометричного центру R₀ до будь-якої точки кордону.

Емпіричних показників компактності немало. Досліднику необхідно вибира­ти такі показники, які більш всього підходять для вирішення конкретної задачі. В низці випадків є сенс користуватися навіть системою показників, постільки кож­ний з них передає тільки окрему сторону компактності. Так, якщо взяти дві мож­ливі рівновеликі по площі і периметру геометричні фігури різної конфігурації, то показники 1 групи (основані на співвідношенні площі і периметру) будуть рівними.

Так же виявляться однаковими і показники 2 групи (порівняння з кругом по площі і периметром). І лише показники решти груп будуть характеризувати особливості форми.

Розмір країни ті її конфігурація визначають так звані типові відстані.

1. Типову геометричну відстань можна визначить як середню відстань між

будь-якими двома точками території. ЇЇ величину визначає розмір території та її конфігурація. З типовими відстанями зв’язані показники розподілу труду, даль­ність перевізок та інше. Одна із видів типових відстаней - середня відстань - може вичислюватися в різних варіантах. Так, її можна вираховувати для усієї території, взявши певне число рівновіддалених одної від другої (від сусідніх) точок і розраху­вати для них типову середню відстань. Можна взяти додаткові точки перетину вертикалів і горизонталей з контуром, що підвищить точність підрахунку.

2. Глибина території держави являє типові (середні) відстані до кордонів.

Величина цього показника залежить від розмірів держави та її конфігурації. Так для Чехії і Словаччині середня глибина території складає 38 км, а самі віддалені точки знаходяться на 70-80 км від кордону. Така незначна глибина говорить про великий ступінь «прикордонності» вказаних держав. Підраховано, що основний (більше 2/3 основних промислових фондів) економічний потенціал держав також «лежить» біля кордонів. В Чехії і Словаччині немає ні одного великого міста, яке би знаходилось далеко від кордону. З точки зору зовнішньоекономічних зв’язків з сусідніми державами - це позитивна риса, з точки зору оборони - негативна.

Порівняння країн, які розрізняються навіть візуально по низці параметрів,

приведені в таблиці 1

Таблиця 1

Параметри території деяких країн

Країна
Китай			0,4		3,3	3,8
Румунія			1,3	7,5	2,6	1,9
Угорщина			0,9		2,2	2,3

1 - типові відстані (км); 2 - середня дальність залізничних перевезень (км); 3 - довжина державних кордонів в перерахунку на 100 км² площі; 4 - площа території (км²) на 1 км кордону; 5 - коефіцієнт компактності ; 6 - показник витягнутості

Вивчення параметрів території має певне теоретико-методичне значення, дозволяє формувати просторову уяву про країну. Велике і практичне значення конфігурації. ЇЇ врахування необхідний в управлінні, постільки конфігурація чи­нить вплив на зв’язки, на параметри інфраструктури і розміщення продуктивних сил.

[МБ1]

Дата добавления: 2014-01-14