Інтерареальне положення

Частково про стиковий характер положення «точки» говорилось при ха­рактеристиці природно-географічного центру, де проявлявся історико-геогра­фічний процес формування крупних центрів, включаючи столиці, на стиках природних зональних рубежів. Стикове положення може бути істотним і для розвитку країн.

Нерідко периферійне положення, охарактеризоване вище, може виявитись одночасно і прикордонним. Тому для району, який знаходиться в такому поло­женні, важно оцінити і міжнародне сусідське положення. В цьому випадку мож­ливе перетворення району в зону контакту з сусідніми країнами. В сусідському положенні ведучу роль відіграє суть відношень між країнами і характер кордон ів і в смислі природних рубежів, і в політичному, і економічному відношенні. Сусідське положення характеризує характер найближчого оточення. Периферійне положення виявилось в європейських країнах важним стиковим положенням, яке відкриває широкі можливості рішати загальні проблеми разом. Така кооперація дозволяє компенсувати віддаленість прикордонних районів від головних еконо­мічних центрів окремо взятих країн. А в «інтеграційному полі» ці райони часто займають центральне транзітне положення.

Похідні територіальні відношення - це відношення об’єктів до ліній і фокусів усієї народногосподарської живчо-розподільчої структури. Ці відношен­ня дійсно похідні від основних територіальних відношень, які виникають між підприємствами галузей і видів діяльності і, які приймають участь в територі­альному розподілі труда в загальнодержавних рамках. Похідні відношення зв’я­зані з функціонуванням «лінійноподібних» галузей інфраструктури. Це перш за все положення на вантажопотоках різного ієрархічного рівня: внутрішньо­районних, міжрайонних, зовнішньоекономічних. Причому положення відносно фокусів - крупних транспортних вузлів - відіграє особливо велику роль в роз­витку об’єктів.

Для міст в цьому класі територіальних відношень виділяється їх взаємороз­ташування: а) в межах своєї територіальної системи (в тому числі приміської зони); б) в межах своєї територіальної системи міст; в) відносно міст інших територіальних систем (особливо столиць).

Інтегральні територіальні відношення синтезують в собі всі види ЕГП, які розглядаються в залежності від масштабів (або дистанційності об’єктів). Част­ково цей рід положення був розкритий на прикладі агрогеографічного поло­ження. Важно підкреслити, що терміни макро-, мезо-, і мікроположення можуть використовуватися для характеристики як часткових родів, видів і підвидів ЕГП, так і для характеристики інтегрального, об’єднуючого (синтезуючого) часні компоненти ЕГП.

Ярким прикладом розділення макро-, мезо-, і мікроположення є оцінка М.М. Барановським ЕГП Москви. В мікроположенні він виділив: положення її ядра - Кремля - на березі Москви-ріки між гирлами Неглинки і Яузи; положення у місця сходження рік Москви і Клязьми. Мезоположення Москви визначив її положенням і центрі міжріччя Оки і Волги, а макроположення в центрі Російської рівнини. Ідеї М.М. Баранського розвив Ю.Г.Саушкін і Б,Б, Родоман.

Розглянемо (на карті) причини підвищення Москви в Російській державі, що проявляються в її географічному положенні: перетин трансконтинентальних торгових шляхів (макроположення); розташування в вузлі місцевих річкових шляхів на майже рівних відстанях від сусідніх князівств, які змагались з Моск­вою - Твері, Володимира, Рязані (мезоположення); розташування на стику трьох природних областей (мікроположення).

При вивченні країни макро-, мезо-, і мікроположення може в конкретній ситуації може бути світовим, регіональним, в системі сусідніх держав. Тут немає устоявшейся класифікації. Всередині країни роль макро-, мезо-, і мікро­поло­ ження окремих територій залежить від географічних особливостей країни. Чим більше вона різноманітна, мозаїчна і контрастна в природному, економічному, національному і т. п. відношеннях, тим більше значення має різниця в мезо-, і мікроположенні. І.М. Маєргойз підкреслював, що в Чехо-Словакії, в країні з надзвичайною мозаїчністю ландшафтів і економічних характеристик на невеликій відстані, оцінка мікроположення має велике значення.

Провівши аналіз класів і підкласів, видів і підвидів ЕГП, дослідник стоїть перед задачею синтезувати їх вплив на об’єкт, що преставляє поки не вирішену наукову проблему. І.М. Маєргойз вважав, що значення окремих компонентів ЕГП може бути сумовано лише у формі вартісністної оцінки, враховуючої в області промисловості сукупні затрати на виробництво і транспортировку як сировини, так і готової продукції до споживача, тобто на воспроїзводство в цілому.

Велику роль в синтезуванні видів і підвидів ЕГП відіграє логічний аналіз. Прикладом може служити оцінка стикового положення Волгограда М.М. Баран­ським, який ставить в центр своїх роздумів питання: «Де потрібно будувати тракторний завод?» Волгоград знаходиться на стику ареалів. Завод потрібно будувати, говорить М.М. Баранський в рівнинній смузі, степовій, зерновій. Волга - лінія, яка пересікає цю смугу. Потрібно будувати так, щоб зручно було збирати металобрухт і повніше використовувати водний транспорт. Волга пересікає зернову смугу, значить, уже виходить визначений відрізок лінії. Залишається визначити на цьому відрізку точку, а ця точка визначається близькістю до Донбасу з наявністю в ньому заводу з якісними сталями. Таким шляхом, майже математичним, говорить М.М. Баранський, ми приходимо до цієї точки. Йому належать так же логічні порівняння ЕГП Швеції і Уралу, Сибіру і Канади, Швей­царії і Кавказу. Він дав характеристику проміжного (для свого часу) положення Заходу Росії, стиковому положенню Іркутська, Стамбула, Ньо-Йорка, Лондону та інших міст світу.

Загальну уяву про ЕГП дають карти потенціалів. Потенціальний метод для оцінки ЕГП ефективний в тому випадку, якщо він ведеться з позицій теоре­тично можливих відношень. У. Прагі взагалі вважає, що обгрунтованість потенціалів в економічній географії витікає як раз з того, що вони виміряють ЕГП (Изв. ВГО 1981.Т. 113. Вып.1). В основі потенціального методу лежить гравіта­ційна модель, згідно якої взаємодія двох об’єктів може бути описано як фізична модель тяжіння мас. Обмеженість можливостей використання моделі зв’язана з допущенням, що близько розташовані об’єкти взаємодіють з більшою силою, ніж взаємно значно розірвані в просторі об’єкти, тоді як в реальному житті спосте­рігаються, як відомо, зворотні ситуації. Однак для оцінки ЕГП як переду­мови зв’язків може бути ефективним. Причому постільки в ЕГП оцінюються відношення до зовні лежачим данностям, то правомірно використовувати фор­мулу індуцірованого (наведеного) потенціалу:

де - індуцірований в точці j потенціал (наведений на неї і -ми точками); Р_і -маси і- тих точок; d_ij - відстань від точки j до і -тих точок. Значення інтепре­тують як потенціальну міру впливу ззовні на дану точку.

В якості мас точок можна використати різні величини, віддзеркалюючі або часні види відношень, або інтегральні. Це можуть бути об’єми зовнішньої торгівлі, чисельність зайнятих в певних галузях або в господарстві в цілому. А відстані можуть вимірюватися як «повітряні» на карті з допомогою прямоліній­ної системи координат. Допустимо вважати, що ступінь сприятливості ЕГП пропорційний величині . Методика потенціалів стосовнодо оцінки ЕГП для країни з врахуванням її сусідського і регіонального положення викладена в статті А.І. Трейвиша і М.О. Кибальчича (Проблеми географії соціалістичних і капіталі­стичних країн. М., 1975, а в загальнометодичному плані у вище згаданій роботі У. Прагі (1981).

Крім методу потенціалів ло оцінки сусідського положення може використовуватися в окремих випадках топологічний підхід, при якому вико­ристовують таку властивість, як зв’язність, яка трактується безвідносно до величини відстані між об’єктами. Використовуючи граф зв’язності, дається оцінка сусідства (взаємного розташування елементів в тій чи іншій групі територіальних одиниць. (Бахчиев, Лебедев, 1974). Для цього будується граф взаємоположення, де вершини графа медьє, а ребра графа сусідство медьє (рис.)

На основі графа складається матриця суміжності цього графа (табл. 3.2) В матриці фіксується наявність певного сусіда за «мінімальним шляхом». Матриця дає можливість визначити число сусідів будь якого для кожної медьє. Одержані дані дозволяють дати оцінку зв’язаності в мережі, що розглядається, і встановити кількість «бар’єрів» на можливому, найбільш короткому шляху. Для цього використовуються наступні показники:

,

де S_i - сумарний показник сусідства; N - загальне число країн, що розглядаються; п_і - число країн-сусідів; R_i - ранг сусідства; - середній ранг сусідства елемента (країни) в мережі (сітці), що розглядається; - середній ранг сусідства по всій мережі (сітці).

Рис. 3.1 Граф суміжності

На закінчення характеристики ЕГП відмітимо, що в його аналізі заложений не тільки потенціал пояснень; вивчення ЕГП дозволяє робити прогнози розвитку. В сучасних ЕГП закладені численні риси майбутнього, подібно тому як в «вчорашньому» положенні ми знаходимо причини, чому наш об’єкт став таким сьогодні.

Таблиця 3.2

Характеристика сусідства медьє Угорщини

Ме-дьє																				Кількість сусідів (п) за рангом Ri	Si	Rср
	-																										1,79
		-																									2,53
			-																								2,26
				-																							2,84
					-																						3,37
						-																					2,63
							-																				1,84
								-																			2,63
									-																		2,53
										-																	2,26
											-																2,26
												-															2,37
													-														2,47
														-													2,95
															-												3,16
																-											2,84
																	-										1,89
																		-									1,95
																			-								2,37

Сумарне сусідське положення Середній ранг сусідства

Дата добавления: 2014-01-14