Основний обробіток грунту в полях прийнятих сівозмін

Застосування тих або інших систем основного обробітку грунту залежить від конкретних грунтово-кліматичних умов, прийнятих сівозмін та специфічних, для певного виду садивного матеріалу особливостей його вирощування. Як уже зазначалось, в розсадниках основний обробіток грунту проводять використовуючи зяблеву, чорнопарову, ранньопарову, зайнятопарову або сидеральнопарову системи.

Зяблева система основного обробітку грунту має місце в розсадниках різних грунтово-кліматичних умов. Вона часто є складовою інших систем основного обробітку грунту і включає такі прийоми: лущення, осінню культурну оранку і ранньо - весняне боронування. Лущення створює сприятливі умови для проростання бур’янів та накопичення і збереження вологи в грунті. У розсадниках Полісся та Лісостепу лущення проводять на глибину 4 - 5 см, а Степу – 8 - 12 см. Через 10 - 15 днів після появи сходів бур’янів проводять культурну оранку в посівному відділенні на глибину 20 - 35 см і 25 - 50 см в шкілках в залежності від лісорослинної зони. Для оранки в посівному відділенні використовують плуг ПЛН - 4-35, а в шкілках – плуг плантажний навісний ППН - 40. При цьому не слід допускати виносу підзолистого горизонту на поверхню грунту.

На площах, що вийшли з-під садивного матеріалу, зяблеву оранку проводять через 10 - 15 днів після викопування сіянців та саджанців без попереднього лущення. У разі потреби (на полях після викопування великомірних саджанців) перед оранкою проводять планування поверхні. У районах з глибоким сніговим покривом піднятий зяб залишають на зиму незаборонованим (гребенястим), що сприяє накопиченню вологи в грунті. В осінньо-зимовий період в зораному грунті проходять складні процеси, які сприяють поновленню структури грунту і накопиченню доступних для рослин елементів мінерального живлення. Заключним етапом зяблевої системи є раннє весняне боронування або так зване ранньовесняне закриття вологи, спрямоване на збереження вологи та покращення теплового режиму грунту.

Система зяблевого обробітку грунту в степових розсадниках спрямована на максимальне накопичення вологи та її збереження в грунті. Особливістю зяблевої системи в цих умовах є більш глибоке, ніж у районах з достатнім зволоженням, лущення (8 - 10 см, а в особливо в посушливі роки – 10 - 12 см) з одночасним боронуванням. Після появи бур’янів проводять глибоку оранку (в посівному відділенні на глибину 30 - 32 см, а в шкілках – 40 - 45 см) з одночасним боронуванням. В степових розсадниках з незначним сніговим покривом залишати на зиму незаборонованим піднятий зяб не можна, бо це призведе до вимерзання та видування вологи з грунту. Як і в розсадниках Полісся, система зяблевого обробітку в Степу також закінчується ранньовесняним боронуванням.

Чорнопаровасистема обробітку грунту є ефективним засобом накопичення вологи, поліпшення фізичних властивостей грунту та боротьби з бур’янами. Найчастіше її застосовують на родючих грунтах у районах недостатнього і нестійкого зволоження (Степ) з метою збереження вологи та знищення бур’янів на засмічених ділянках. Обробіток грунту за системою чорного пару починають восени прийомами зяблевої системи обробітку грунту. Навесні, з метою затримання вологи, проводять боронування грунту в двох напрямках важкими та середніми боронами БЗТС-1,0 і БЗСС-1,0. Для утримання грунту в пухкому стані, накопичення вологи та очищення від бур’янів площу культивують з одночасним боронуванням упродовж літа 3 - 4 рази. У районах з достатнім зволоженням першу культивацію проводять на глибину 5 - 7 см. Глибину наступних культивацій збільшують поступово, доводячи її в кінці літа до 10 - 12 см. У посушливих районах – навпаки: першу культивацію здійснюють на глибину 10 - 12 см, а потім її поступово зменшують і доводять до 5 - 7 см. Така послідовність проведення культивацій руйнує капіляри і дозволяє утворити мульчуючий шар, який захищає від висушування нижні горизонти грунту.

Восени, приблизно за 20 днів до висівання насіння або висаджування рослин, проводять глибоке розпушування грунту плугами без полиць (переорювання пару) з одночасним боронуванням. Безпосередньо перед сіянням грунт культивують на глибину загортання насіння та боронують.

У посушливих районах обробіток грунту за системою чорного пару доцільно поєднувати із заходами снігозатримання та осіннього волого-зарядкового поливу.

Ранньопаровусистемуосновного обробітку грунту застосовують, головним чином, у районах з достатнім зволоженням (Полісся), а також на полях, де садивний матеріал викопують весною. Вона передбачає весняну оранку грунту одразу ж після викопування садивного матеріалу та прийоми чорного пару упродовж літа і осені.

Зайнятопарову систему обробітку грунту, окрім районів з достатнім зволоженням і родючими ґрунтами (Лісостеп), застосовують у зрошуваних розсадниках Степу. Вона включає:

· агротехнічні прийоми зяблевої системи;

· сіяння сільськогосподарських культур з коротким вегетаційним періодом, які здатні засвоювати атмосферний азот (вико-вівсяна суміш, зернобобові, конюшина, люцерна та ін.);

· збирання врожаю; оранку без обороту скиби; ранньовесняне боронування (закриття вологи).

В подальшому грунт утримують в чистому від бур’янів та пухкому стані за допомогою своєчасної культивації та боронування. Вирощування вказаних сільськогосподарських культур проводять з метою поповнення запасів грунту азотом та для утворення міцної грудочкуватої структури в орному шарі грунту.

У незрошуваних степових розсадниках після збирання врожаю сільськогосподарських культур грунт обробляють за системою чорного пару з урахуванням природних умов та прийнятої ротації.

Сидеральнопарову систему застосовують для обробітку грунту в зонах надмірного і достатнього зволоження (Полісся і північні райони Лісостепу) на бідних азотом грунтах. Сидеральним називають такий пар, в якому вирощують культури, зелену масу яких заорюють з метою збагачення грунту органічними речовинами.

На зелене добриво вирощують різні види однорічного (жовтий кормовий, синій вузьколистий) і багаторічного люпину, люпино - фацелійову суміш, сераделлу, горох зимуючий, буркун білий і жовтий тощо. При вирощуванні на сидерат однорічного люпину восени, після викопування садивного матеріалу, прово­дять глибоку оранку з внесенням фосфорно-калійних добрив. Ранньою ­весною грунт боронують у двох напрямках. Перед висівом насіння люпину грунт культивують на глибину його загортання (3 - 4 см). Для ураження бульбочковими бактеріями насіння люпину перед висівом обробляють бактеріальним добривом нітрагіном з розрахунку 0,5 кг на 200 кг насіння (на гектарну норму висіву). Норма висіву насіння люпину на 1 гектар становить 180 - 220 кг.

Посіви люпину не потребують особливого догляду. Тільки при ут­воренні кірки проводять післяпосівне боронування. У фазі утворення 2 - 3 листочків бажано провести підживлення фосфорно-калійними до­бривами з розрахунку 20 - 30 кг/га. Заорювати зелену масу люпину потрібно в період утворення на головній стеблині перших блискучих бобів. У цій фазі в рослинах нагромаджується максимальна кількість азоту і зеленої маси (30 - 50 т/га). Спочатку люпин скошу­ють або коткують, подрібнюють дисковими культиваторами і заорю­ють плугами з дисковими ножами. Подальший догляд за паром полягає в утриманні поверхні грунту у чистому та пухкому стані. З метою прискорення мінералізації зеленої маси проводять прикочування грунту. Восени пар переорюють плугами без полиць і боронують грунт.

При вирощуванні сидерату з люпино - фацелійової суміші всі роботи виконуються у тій же послідовності. Для посіву на 1 га беруть 3 кг фацелії та 140 кг насіння однорічного люпину. Таке співвідношення створює оптимальні умови для росту обох видів і забезпечує максимальний врожай зеленої маси. Висівати суміш насіння краще комбінованою сівалкою, яка пристосована до одночас­ного висіву крупного та дрібного насіння.

При вирощуванні на зелене добриво багаторічного люпину комп­лекс робіт визначається прийнятою ротацією сівозміни. Підготовлене до висіву насіння можна висівати як навесні, так і восени. Для весня­ного висіву кращим способом підготовки насіння є снігування впро­довж 7 - 10 днів. Для раннього осіннього висіву насіння намочують про­тягом 2 діб у воді. Норма висіву насіння люпину багаторічного – 35-40 кг/га, глибина загортання – 2 - 2,5 см.

У сівозміні з дворічним строком вирощування у перший рік люпин росте вільно. На другий рік у фазі появи бобів, коли врожай зе­леної маси сягає 45 - 50 т/га, зелену масу скошують і вивозять на па­рове поле або компостують. Другий врожай люпину, маса якого досягає 35 - 45 т/га, заорюють в грунт на зелене добриво. При запізненні за­орювання багаторічного люпину корені його не встигають розкластися, що може стати причиною засмічення посівів деревних рослин.

Для продовження корисної дії сидерату на легких грунтах бажано при заорюванні зеленої маси вносити торф із розрахунку 30 - 40 т/га, який завдяки високій поглинальній здатності зменшує вилуговування поживних речовин з орного шару.

У межах однієї сівозміни залежно від поля застосовують кілька си­стем обробітку грунту. У сівозмінах з вирощуванням зеленого добрива це системи сидерального пару та зяблева, а у сівозмінах з попередником із зернобобових або трав – системи зайнятого пару та зяблева.

Дата добавления: 2014-01-14