Загальні відомості

Зрошення культур у відкритому грунті

Кореневе та позакореневе підживлення рослин і його значення в життєдіяльності рослин?

Особливості внесення допосівного (основного) добрива?

Основні ланки системи внесення добрив в розсадниках та їх значення в забезпеченні рослин елементами мінерального живлення?

Розрахунок доз внесення добрив в розсадниках?

Хімічна меліорація ґрунтів?

Бактеріальні (мікробіологічні) добрива та особливості їх внесення?

Органо-мінеральні добрива та особливості їх використання?

Мінеральні добрива, їх класифікація та характеристика?

Органічні добрива, їх характеристика та умови застосування?

Класифікація добрив, які застосовуються в лісових розсадниках?

Якою є дія добрив в грунті?

Класифікація елементів мінерального живлення та їх роль в життєдіяльності рослин?

12. Мета та особливості внесення припосівного (присадивного добрива)?

Ріст садивного матеріалу та ефективність його вирощування у відкритому грунті розсадника, в значній мірі, залежить від його вологозабезпеченості. Навіть в надмірно і достатньо зволожених районах (Полісся та Північний Лісостеп України) в окремі посушливі роки або в бездощові періоди, які мають місце упродовж вегетаційного періоду, вологозабезпеченість грунту може наближатись до мінімально необхідного для життєдіяльності рослин рівня.

З вологозабезпеченістю тісно пов’язано мінеральне живлення рослин, інтенсивність якого залежить від вологості грунту. Тому, в умовах недостатньої та нестійкої вологозабезпеченості, вкрай важливим є зрошення рослин водою з метою оптимізації умов водного і мінерального живлення. Оптимізація водного живлення вирощуваних рослин шляхом зрошення культур не повинно призводити до погіршення аерованості коренезаселеного шару грунту та вимивання елементів поживних речовин в недоступні для кореневих систем рослин нижні горизонти, а, навпаки, сприяти ефективному використанню їх наявних запасів.

Запаси вологи, які можуть накопичуватися у грунті залежать, в першу чергу, від його структури та вмісту в ньому органічних речовин. Знаючи фізичні властивості грунту не важко визначити, який запас вологи може утримувати він в собі або так звану повну вологоємність грунту. Ґрунтова вода в рухомій формі знаходиться в порах грунту. Стан грунту, коли всі пори заповнені водою називають водонасиченим. Необхідно зазначити, що із збільшенням насиченості грунту вологою погіршується обмін між повітрям в порах і повітрям атмосфери, а коренева система страждає від нестачі кисню (окислювальної речовини).

Обсяг пор та їх розподіл за розмірами впливають на найважливіші водні властивості грунту. За розмірами пори поділяють на чотири групи: дуже великі, діаметр яких понад 50 мм; великі –50-10; середні – 10-0,2 і дрібні - менше 0,2 мм. Дуже великі пори, в першу чергу, мають значення для повітрообміну в грунті та просочуванню надлишкової води в нижні шари. Великі пори також служать для просочування води, після зникнення якої вони, як і дуже великі заповнюються повітрям. Волога накопичується у середніх порах, які одночасно утримують доступну для рослин вологу. Вода, яка знаходиться в дрібних порах є недоступною для рослин. Тому її запаси називають “мертвою водою”. Об’єм пор та їх розподіл за розмірами в ґрунтах різних за механічним складом наведено в табл. 5.15.

Таблиця 5.15

Об’єм пор в грунтах різного механічного складу та їх розподіл за розмірами (за Шефером і Шахтшабелем, 1992)

Механічний склад грунту .	Об’єм пор, %
всього	в т.ч. за розмірами
великі	середні	дрібні
Піщаний	42±7	30±10	7±5	5±1
Супіщаний (суглинистий)	45±8	15±10	15±7	15±5
Глинистий	53±8	8±5	10±5	35±10

Частина опадів, які не встигають проникнути в нижні шари грунту стікають і можуть призводити до його ерозії. Вода, що проникає в грунт розподіляється на таку, що залишається в грунті, заповнюючи великі, середні та дрібні пори і на таку, що просочується в ґрунтові води. Скільки води заповнить корененаселений шар грунту залежить від його вологоємності, яка визначається загальним обсягом пор. Розподіл пор за розмірами впливає на водозатримуючу здатність грунту, яку рослини повинні долати у процесі їх водного живлення. При цьому не вся вода затримана ґрунтом може бути використана рослинами для їх водного живлення. Кількість доступної продуктивної для рослин води, яку може містити конкретний грунт, визначається як різниця між вологістю грунту і кількістю води, яка призводить до перманентного завдання рослин (води недоступної для рослин, яка заповнює дрібні пори грунту).

Забезпеченість рослин вологою у відкритому грунті розсадників регулюється зрошенням. Під зрошеннямабоіригацієюрозуміють штучне збільшення запасів вологи в ґрунті з метою оптимізації водного живлення рослин, підвищення їх врожаю (виходу з одиниці площі) та якості садивного матеріалу, який вирощується на даній території.

Зрошення є обов’язковим в районах, з нестачею вологи у ґрунті упродовж всього вегетаційного періоду (в розсадниках Степу) та в регіонах з нестійким зволоженням (в розсадниках Лісостепу) і бажаним в розсадниках Полісся та Північного Лісостепу з окремими нехарактерними для території посушливими періодами під час розвитку рослин. Зрошення одночасно з оптимізацією вологозабезпечення рослин впливає на мікроклімат приземного шару повітря (в кращу сторону), водно – фізичні, хімічні і біологічні процеси в ґрунті (позитивно, а у разі не обгрунтованного застосування і негативно).

Позитивним впливом зрошення на водно - фізичні властивості ґрунту є:

· поповнення продуктивного запасу вологи в ґрунті;

· пом’якшення і розпушення щільного ґрунту;

· зміна температурного режиму ґрунту;

· підвищення родючість ґрунту (за рахунок кращої розчинності хімічних сполук з елементами мінерального живлення);

· покращення структури грунту (відтворення грудочкової структури).

До негативного впливу зрошення на водно - фізичні властивості ґрунту належать такі наслідки:

· можливе руйнування структури ґрунту при застосуванні окремих способів поливу (дощування далекоструменевими пристроями);

· запліснювання ґрунту при надмірному зволоженні;

· замулення шпарин ґрунту в нижчих горизонтах активного шару.

Позитивний впливзрошення на хімічні властивості ґрунту проявляється внаслідок:

· зменшення концентрації розчину ґрунтово – поглинаючого комплексу, з якого коренева система рослин всмоктує воду та елементи мінерального живлення;

· вимивання з грунту шкідливих для рослин хімічних речовини.

Негативний вплив зрошення на хімічні властивості ґрунту може мати місце через:

· первинне (внаслідок використання для поливу неякісної води, коли разом з нею в грунт поступають солі) і повторне (за рахунок підйому ґрунтових вод) засолення грунту;

· вимивання поживних речовин із верхніх у нижні, недоступні для кореневих систем рослин шари грунту.

З метою недопущення негативних наслідків зрошення у разі його запровадженні треба враховувати дані про динаміку таких показників:

· зміну вологості, а разом з нею і запасу доступної вологи в грунті (сезонну, добову);

· зміну інтенсивності транспірації з території зрошення (сезонну, добову);

· зміну водного потенціалу грунту, коренів і листя.

Дата добавления: 2014-01-14