Звернення керівників німецької та австро-угорської армій

Реакція на відозву

Відозва до поляків

Позиції європейських країн.

Війна і польське питання

ПОЛЬСЬКИЙ НАРОД У РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

(4) Польське питання не відігравало стратегічної ролі в планах жодної зі сторін, але з ним повинні були рахуватися керівники держав, що мали у своєму складі польські дільниці.

Австро-Угорщини Франц Иосиф був не проти додати до імперії польську корону, приєднавши Королівство Польське. Але впливові німецькі та угорські кола більше цікавилися Балканами та Близьким Сходом.

У Берліні планували лише невелику корекцію східного кордону, не прагнучи збільшувати чисельність поляків у своїй державі.

У Петербурзі погляди правлячих кіл були поділені: частина керівної еліти вбачала користь у приєднанні до Росії земель із слов'янським населенням (Познанщина, Галичина, Буковина) і, тим самим, послаблення Німеччини та Австро-Угорщини; інша частина вважала небезпечним посилення польського елемента імперії.

Франція і Англія - трактували польське питання як її внутрішню справу. Польща та її доля не була в центрі уваги обох блоків, але війна точилася на землях, населених поляками, і воюючі сторони змушені були визначитися зі своїм ставленням до них.

Поляки опинилися по обидва боки фронту і повинні були вбивати один одного. У 1914 р. в трьох арміях (російській, австро-угорській, німецькій) налічувалося 1,5 млн. поляків.

14 серпня 1914 р. командувач російської армії великий князь Миколи Миколайовича була поширена відозва до поляків. У ній йшлося про об'єднання поляків усіх частин колишньої Речі Посполитої під скіпетром російського імператора і надання майбутньому королівству "свободи мови та самоврядування". Поляків закли­кали до спільної боротьби з німецькою домінацією, звертаючись до традицій Грюнвальда.

Англія і Франція підтримували положення відозви. Польські консерватори та ендеки сприйняли відозву як перелом у ставленні до Польщі і в листопаді 1914 р. створили у Варшаві (10) Польський національний комітет (Комітет народови польскі, КНП) на чолі з 3. Вельопольським і Р. Дмовським, який мав стати представництвом усіх поляків. (11) КНП розпочав формування польських військових відділів, але царський уряд припинив цю діяльність, мобілізуючи поляків до російської армії.

На початку серпня 1914 р. до поляків звернулися також головнокомандувачі німецької та австро-угорської армій із загальними закликами взяти участь у війні проти Росії, яка символізувала "азіатські порядки", не обіцяючи за це жодних конкретних дій у польській справі. Наполягання колишнього намісника Галичини М.Бобжинського схи­лити перестарілого Франца Иосифа до виступу з маніфестом, який би обіцяв полякам об'єднання польських земель і перетворення Австро-Угорщини на триалістичну Австро-Угорщино-Польщу, не принесли успіху через гостру опозицію з боку німців та угорців.

Рейд Ю. Пілсудського.

У Галичині Тимчасова комісія сконфедерованих стронніцтв нєподлєглосцьових (ТКССН), керована Ю. Пілсудським, за кілька днів до початку війни домовилася з генштабом австро-угорської армії про самовільне вторгнення польських стрільців до Королівства Польського з метою піднести там антиросійське повстання. 6 серпня стрілецькі відділи перетнули кордон і дійшли без опору до Кєльц. Ю. Пілсудський оголосив про створення у Варшаві фіктивного " національного уряду " і від його імені почав організовувати військові комісаріати, мобілізувати молодь до своїх відділів. Однак місцеве населення прохолодно зустріло пілсудчиків, звинувачуючи їх у зв'язках з німцями. Ідея повстання зазнала невдачі. На вимогу австро-угорського командування Ю.Пілсудський був змушений 13 серпня припинити діяльність і розпустити стрілецькі загони.

Голова Польського кола в Державній Раді Юліуш Лео (1861-1918) запропонував приєднати загони Пілсудського до польських формувань в складі австро-угорської армії - польських легіонів. Для підтримки цієї ідеї в Кракові 16 серпня 1914 р. було створено Головний національний комітет (Начельни комітет народови, НКН) на чолі з Ю. Лео, до складу якого ввійшли представники всіх польських політичних партій Галичини. Командування австро-угорської армії дало згоду на створення двох польських легіонів по 8,5 тис. чоловік у кожному. Легіони підпорядковувались австро-угорському командуванню й складали присягу на вірність Габсбургам. Загони Ю. Пілсудського були переформовані в 1-й полк, а пізніше - І-шу бригаду легіонів. Ю. Пілсудський не зрікся ідеї незалежності, прагнув підпорядкувати своїм впливам керівництво легіонів.

Польські легіони. Східний легіон під впливом ендеків відмовився присягати австрійцям і був розфор­мований. Західний легіон розпочав дії на австрійсько-російському фронті біля Кракова. За рік бойових дій він розрісся до трьох бригад, що налічували 25 тис. вояків. Найбільш патріотичні настрої панували в 1-й бригаді, якою командував Ю. Пілсудський.

Німецькі війська влітку 1915 р. завдали поразки росіянам на півночі й окупували більшу частину Королівства Польського. Майже всі землі, населені поляками, опинилися під контролем Німеччини та Австро-Угорщини. Близько 800 тис. поляків було евакуйовано вглиб Росії.

Німеччина і Австро-Угорщина, захопивши землі Королівства Польського, поділили їх між собою. У німецьку зону окупації ввійшли дві третини земель королівства, об'єд­наних у генерал-губернаторство на чолі з генералом Г. фон Безелером (1850-1921). Австрійці утворили воєнне генерал-губернаторство з центром у Любліні, підпоряд­коване головному командуванню армії. Були запроваджені військово-окупаційні поряд­ки, які супроводжувалися репресіями проти цивільного населення, вивозом матеріаль­них цінностей тощо. Водночас канцлер Німеччини Т. Бетманн-Голльвег (1856-1921) під час виступу в рейхстазі в серпні 1915 р. пообіцяв полякам свободу організації національ­ного життя. Незабаром у Варшаві було відкрито польський університет і політехнічний інститут. Але в управлінні запроваджено німецьку адміністрацію. Польське коло у Відні після захоплення Варшави звернулося до Франца Иосифа із закликом об'єднати Коро­лівство Польське з Галичиною під своїм скіпетром. Однак ця пропозиція викликала негативну реакцію Берліна і залишилася без відповіді.

5 листопада 1916 р. генерал-губернатори Варшави і Любліна одночасно оголосили від імені імператорів Німеччини й Австро-Угорщини маніфести про створення в майбутньому самостійного Королівства Польського, яке підтримуватиме тісний зв'язок з обома державами. Маніфести не декларували ані кордонів цієї держави, ані способів формування її уряду. Йшлося про майбутню конституційну монархію на чолі з королем німецької династії. До моменту її проголошення влада на місцях залишалася в руках обох генерал-губернаторів, але оголошувався набір до "польської армії".

На початку січня 1917 р. у Варшаві була створена Тимчасова державна рада (ТДР) на чолі із землевласником Вацлавом Нємойовським (1864-1939). її компетенції були дуже обмежені. Військову комісію ТДР очолив Ю.Пілсудський.

Дата добавления: 2014-01-11