Види шкілок та загальні положення виробництва великомірного садивного матеріалу

Декоративні саджанці та дерева прийнято поділяти за: походженням, особливостями вирощування і формування, розміром і віком, призначенням, а також за особливостями біології росту рослин та терміном досягнення ними товарних кондицій.

Бути без механічних пошкоджень та зовнішніх ознак ураження шкідниками і хворобами.

Великомірний садивний матеріал та його класифікація

Основним матеріалом для озеленення та садово – паркового будівництва слугують добре розвинені саджанці дерев і чагарників широкого асортименту деревних рослин з компактною, достатньо розгалуженою кореневою системою та відповідно сформованою наземною частиною (штамбом і кроною). Вирощують великомірний садивний матеріал (саджанці, дерева) у відділі формування розсадника. Порівняно із сіянцями саджанці та дерева мають ряд переваг. Вони краще протистоять бур’янам та небажаній деревній рослинності, менше пошкоджуються під час доглядів робочими органами ґрунтообробних знарядь. При використанні саджанців для лісокультурних цілей значно зменшується число садивних місць, скорочується кількість доглядів та їх тривалість. Частина робіт по їх вирощуванню на постійному місці переноситься у лісовий розсадник, де більш сприятливі умови для механізації найбільш трудомістких технологічних операцій.

Особливо суттєві переваги великомірного садивного матеріалу у порівнянні з сіянцями у разі використання його для садово – паркового будівництва та озеленення. Основні з них наступні:

- краще зберігаються на площах з високим антропогенним навантаженням;

- раніше вступають у фазу швидкого росту, ніж одновікові сіянці;

- дозволяють швидше досягнути бажаного естетичного і лісівничого результату;

- мають більш близьке до оптимального співвідношення між розмірами кореневої системи та надземною частиною, ніж у одновікових сіянців.

Готові до використання для озеленення декоративні саджанці (дерева) повинні:

- відповідати вимогам і розмірам технічних умов державних стандартів;

- мати симетричну крону, очищену від сухих і пошкоджених гілок, рівний штамб, здорову, нормально розвинену кореневу систему з добре сформованою скелетною частиною;

Саджанці дерев декоративних листяних порід залежно від їх розмірів окремими стандартами поділяють на 5 груп. До першої групи відносяться рослини висотою 1,5 – 2,5 м, до другої - 2,5 – 3,5, третьої 3,5 – 4, четвертої - 4 – 5 і п’ятої - понад 5м. При цьому саджанці перших двох груп допускалось відпускати з оголеною (відкритою) кореневою системою, а саджанці наступних трьох груп – тільки з грудкою („з комом”) землі встановлених розмірів (відповідно:1х1х0,6м; 1,3х1,3х0,6 і 1,7х1,7х0,65м)

За походженням розрізняють саджанці:

- насіннєві (отриманні шляхом дорощування сіянців або дичок);

- живцеві (вирощенні з стеблових, кореневих, рідше листкових живців);

- щепленні (отриманні внаслідок трансплантації живця або вічка рослин з декоративними якостями на інші рослини);

- регенеранти (вирощенні з рослин – регенерантів, отриманих шляхом мікроклонального розмноження).

З поміж них найбільш біологічно стійкими та довговічними є насіннєві саджанці. Незважаючи на це в загальному обсязі виробництва декоративного садивного матеріалу значна питома вага саджанців вегетативного походження. В недалекій перспективі очікується зростання виробництва саджанців – регенерантів.

За особливостями агротехнології вирощування декоративний садивний матеріал поділяють на:

- саджанці з відкритою (оголеною) кореневою системою;

- саджанці із закритою кореневою системою.

В сучасних умовах у вітчизняному декоративному розсадництві переважно вирощується садивний матеріал з відкритою кореневою системою. Проте вже в недалекому майбутньому очікується значне зростання обсягів виробництва саджанців із закритою кореневою системою, які належать до більш технологічної та високорентабельної продукції.

За особливостями формування надземної частини рослин розрізняють:

- кронованні саджанці;

- некронованні саджанці.

За розмірами (висотою) і віком саджанці поділяють на:

- маломірні (висота 0,4 – 1,5м, вік 2 – 4 роки);

- саджанці середніх розмірів (висота 1,5 – 2,5м, вік 3 – 8 років);

- великомірні (висота 2,5 – 5м, вік 6 – 12 років);

- дерева (висота понад 5м, старше 12 років).

За цільовим призначенням саджанці бувають:

- лісові (лісомеліоративні). Вирощуються для лісокультурних і лісомеліоративних цілей. Вони, як правило, насіннєвого походження, некроновані, переважно з відкритою кореневою системою, 2 – 4 річного віку і висотою 0,4 – 1,2м.

- декоративні. Призначенні для озеленення та садово – паркового будівництва. Це насіннєві, живцеві, щеплені, частіше всього кроновані, з відкритою або закритою кореневою системою, віком від 2 (чагарники) до 12 – 16 і більше (дерева) років, висотою від 0,4м (чагарники) і 1,5м і вище (дерева);

- плодові. Саджанці віком від 2 до 3 років і висотою 0,5 – 2,5м, які призначенні для закладання та вирощування плодових садів та озеленення. Вони, як правило, щеплені та кроновані.

За особливостями біології росту рослин та терміном досягнення саджанцями товарних кондицій їх поділяють на:

- швидкорослі, які досягають товарних кондицій, переважно в 1 шкілці у віці 3 – 4 роки (тополі, верби, акації біла та рожева, берези, гледичія, модрина та ін.);

- помірнорослі, які досягають товарних кондицій, як правил в другій шкілці і вирощуються 6 – 8 років (клени, горобина, ясени, в’язи звичайний і дрібнолистий, платани, дуб червоний та ін.);

- повільнорослі, які вирощуються в розсаднику понад 6 - 8 років і сягають товарних кондицій частіше усього в третій, рідше у другій шкілці (каштан кінський, дуб звичайний та його форми, більшість шпилькових порід, липи, бук, граб та ін.)

- чагарники з терміном вирощування 2 – 5 років.

Взагалі тривалість вирощування саджанців визначається їх біологічними особливостями та цільовим призначенням. Для лісокультурних цілей саджанці вирощують протягом 2 - 4 років, для озеленення – 5 - 12 і більше років (дерева) та 2 - 3 (інколи до 5) років (чагарники), а для створення садів – 2 - 3 років.

Для сучасного декоративного розсадництва України нагальною потребою сьогодення є розробка гармонізованих до європейських аналогів вітчизняних технічних умов і державних стандартів на декоративний садивний матеріал, відсутність яких ускладнює його вдосконалення і не сприяє формуванню цивілізованого ринку.

Виробництво великомірного садивного матеріалу організовують і здійснюють у деревних шкілках відділу вирощування і формування декоративного розсадника. У відділі вирощування і формування великомірного садивного матеріалу можуть закладатися різні види шкілок: прості, декоративні (рис. 7.37 і 7.38), плодові (рис. 7.39), шкілки шпилькових порід (рис.7.40), шкілки чагарників (рис.7.41), шкілки дерев і чагарників архітектурних форм (7.42), шкілки живоплотів (рис.7.43) тощо. Прості шкілки закладають, як правило, для вирощування 2 – 3 річних некронованих лісових саджанців насіннєвого походження для лісокультурних цілей та створення лісопарків. Декоративні шкілки слугують для вирощування кронованих або некоронованих саджанців дерев і чагарників вегетативного та насіннєвого походження для озеленення та садово – паркового будівництва. У разі тривалого вирощування саджанців в розсаднику (понад 4 роки), у їх складі можуть функціонувати так звані перша, друга та третя шкілки. Плодові шкілки в розсадниках створюють для виробництва щеплених кронованих і некронованих плодових сортових саджанців для закладання садів і плодово – ягідних плантацій. Подібними до них є шкілки щеплених декоративних деревних рослин (рис.7.44), які слугують для вирощування формового великомірного садивного матеріалу. Шкілки шпилькових порід частіше всього створюють з метою максимального врахування їх екологічних вимог, біології росту і мінерального живлення та термінів і особливостей технології вирощування. Шкілки чагарників у відділі формування розсадника закладають у випадках значних обсягів виробництва саджанців чагарників широкого асортименту. Шкілки дерев і чагарників архітектурних форм, як і шкілки живоплотів створюють в декоративних розсадниках орієнтованих на вирощування великомірного садивного матеріалу з певними формами наземної частини із застосуванням окремих елементів топіарного мистецтва (техніки обрізки та формування крон дерев і чагарників).

В умовах розвиненого ринку квітково-декоративних рослин значна кількість деревних розсадників у виробничій частині може мати тільки відділ вирощування і формування садивного матеріалу. Тому розробка та обґрунтування технології виробництва саджанців на тривалий період є визначальною у процесі прийняття рішення та організації розсадника декоративних культур оскільки, в значній мірі, впливає на кінцевий результат його діяльності.

За організацією території залежно від розміщення на ній саджанців розрізняють такі шкілки: традиційні, ущільнені (рис.7.47) та комбіновані (7.48). В традиційних шкілках, які закладаються, як правило в невеликих за площею розсадниках із значною питомою вагою ручної праці, в полях шкільного відділення використовують рівномірне по площі розміщення (прямокутне, квадратне або шахматне) вирощуваних рослин (рис. 7.37 і 7.38). Квадратне або шахматне розміщення перважно застосовують при вирощувані шпилькових порід і чагарників.

Ущільнені шкілки частіше всього закладають для нетривалого за часом (2 – 3 роки) вирощування лісових саджанців для лісокультурних цілей та для виробництва саджанців тіневитривалих шпилькових порід (ялини, ялиці, кедра та ін.) з поетапним збільшенням їх площі живлення з віком. В таких шкілках ущільнення досягається за рахунок запровадження вузьких міжрядь і малого кроку садіння в ряду. При цьому з метою збільшення виходу садивного матеріалу і створення зручних умов для механізації робіт сіянці висаджують у ряди з невеликою відстанню один від одного у вигляді смуг - стрічок. Найбільш поширені шкілки з ущільненим розміщенням рослин за схемами: 90/110-80-90/110, 90-40-40-90 та 90-20-20-20-20-90 см

Рис. 7.37. Традиційна шкілка декоративних деревних рослин з прямокутнім розміщенням садивних місць

Рис. 7.38. Традиційна (третя) шкілка декоративних деревних рослин з квадратним розміщенням садивних місць

Рис. 7.39. Плодова шкілка деревного розсадника

Рис. 7.40. Шкілка декоративних шпилькових порід

Рис. 7.41. Шкілка листяних чагарників

Рис.7.42. Шкілка дерев і чагарників архітектурних форм

Рис. 7.43. Шкілка живоплотів певних архітектурних форм

Рис.7.44. Шкілка щеплених саджанців з плакучою формою крони

Рис. 7.45. Комбінована шкілка дерев і чагарників

Рис. 7.46. Комбінована шкілка на полігоні контейнерної культури

і з відстаню між ними в ряду 10 – 20 см. Розміщення саджанців у першій схемі дворядне, у другій – трирядне, в третій – п’ятирядне. У ряду сіянців висаджують через 15, 20 і 25 см. Для садіння використовують саджалки СШН-3 і СШП-5/3.

Рис. 7.47. Схеми розміщення рослин в різних деревних шкілках:

I – в традиційних (а – квадратне; б – прямокутне; в – шахове) і

ІІ – в ущільнених (а – стрічкова 3-х рядна; б – стрічкова 4-х рядна; в – стрічкова 5-и рядна)

У разі вирощування в декоративних розсадниках різних за віком саджанців доцільно застосовувати комбіновані шкілки (рис. 7.45 і 7.46) з розміщенням в одних і тих же полях шкільного відділення рослин з відносно тривалим і коротким терміном виробництва. При цьому в сівозмінах поєднується виробництво саджанців з кратним терміном вирощування: 4 і 2 - річних, 6 і 3 або 2 - річних та 8 і 4 або 2 – річних. Перші, як правило, високорослі саджанці, а другі та треті – низькорослі. Високорослі рослини, які вирощуються 4, 6 або 8 років упродовж однієї ротації, - це великомірні саджанці для садово – паркового будівництва і озеленення. За період прийнятої ротації в сівозміні вирощується 2, 3 або навіть 4 врожаї низькорослих саджанців для лісокультурних цілей або для подальшого їх дорощування в інших шкілках (другій) розсадника чи у якості підщеп для виробництва щеплених саджанців. Завдяки такому поєднанню порід з різними термінами вирощування, забезпечуються належні умови для проведення механізованого догляду за ґрунтом упродовж всього періоду вирощування саджанців. При закладанні комбінованих декоративних шкілок застосовують уніфіковані схеми садіння (рис. 7.48). Ряди високорослих саджанців висаджують з відстанню між ними 2,4 – 4,6 м і кроком садіння в ряду – 0,5 – 1,0 м. Низькорослі рослини в стрічках розміщують через 0,1 – 0,2 м. До переваг використання комбінованих шкілок належить і те, що її застосування сприяє формуванню компактної, добре розгалуженої кореневої системи високорослих саджанців внаслідок двостороннього підрізання їх бокових коренів викопним плугом під час викопування рослин з коротким терміном вирощування.

Певні переваги мають і комбіновані шкілки в контейнерній культурі декоративних деревних рослин (рис. 7.46). Їх застосування дозволяє не тільки більш раціонально використати площу полігону, а і підвищити ефективність використання води при зрошенні дощуванням та захистити нижчі рослини від прямих сонячних променів більш високими.

Мал. 7.48. Схема розміщення саджанців з різним терміном вирощування в комбінованих шкілках

Вихідним матеріалом для виробництва саджанців слугує маломірний садивний матеріал – сіянці та укоріненні живці з відділу розмноження або не укоріненні живці та відводки з маточного відділу, який пересаджують у шкілки відділу формування для подальшого їх вирощування. При пересаджуванні садивного матеріалу із шкілки в іншу шкілку (другу, третю або дерев і чагарників архітектурних форм) з метою дорощування до більших розмірів вихідним матеріалом найчастіше слугують саджанці.

Тривалість вирощування саджанців дерев і чагарників до досягнення ними передбачених кондицій або певних архітектурних форм визначається цільовим призначенням і сягає 2 – 4 роки (лісові та плодові саджанці, а також декоративні чагарники) і від 4 до 16 та більше років (саджанці декоративних дерев).

Як відомо, на перших етапах розвитку у відділі розмноження деревним рослинам вистачає незначних площ живлення. Так, у посівному відділенні розсадника на 1 м² продукуючої площі розміщується від 200 до 800 сіянців. На подальших етапах вирощування саджанців у відділі формування з метою забезпечення сприятливих умов для їх росту і розвитку, площу живлення рослин поступово збільшують шляхом пересаджування з однієї ділянки (шкілки) на іншу, доводячи її до 1-2 м² і більше на одну рослину. Для цього у відділі формування організовують першу, другу та третю шкілки, а в окремих випадках, як уже зазначалось, і шкілку дерев та чагарників архітектурних форм. У першу шкілку висаджують садивний матеріал (сіянці, живці, відводки) з розміщенням, яке забезпечує площу живлення однієї рослини від 0,03 м² (при вирощуванні шпилькових для лісонасаджень в ущільнених шкілках) до 0,5 м² (при вирощуванні тополь для плантацій і полезахисних насаджень). У другу шкілку висаджують 3-4(5)-річні саджанці з розміщенням садивних місць 1,0х0,75м, 1,5х1,0 і 1,5х1,5 м і площею живлення однієї рослини від 0,7 до 1,5м2, а в третю та шкілку дерев і чагарників архітектурних форм – 5-8(9)-річні саджанці з розміщенням 2х1(1,5)м, 2х1,5(2) і 3х2 м (табл. 7.29).

Таблиця 7.29.

За допомогою таких пересаджувань із однієї шкілки в іншу не тільки забезпечують рослини необхідною площею живлення, а і формують компактну кореневу систему у саджанців. Необхідність таких пересаджувань, які сприяють вирощуванню і формуванню садивного матеріалу упродовж тривалого (6 – 12 і більше років) вирощування в розсаднику, є важливою ще з таких міркувань:

- упродовж росту рослин гармонійний розвиток надземної та підземної частин садивного матеріалу потребує відповідного збільшення площ їх живлення;

- за умов тривалого вирощування рослин на одній площі, попри культивацію (в культурах старшого віку у другій та третій шкілках її проводять всього 1 – 2 рази в рік), має місце ущільнення грунту, яке не сприяє їх розвитку і росту.

Головним принципом територіального розміщення деревних рослин у відділі вирощування і формування садивного матеріалу є особливості технології виробництва саджанців різного цільового призначення, за якими вони можуть об’єднуватися в такі групи:

- саджанці для лісокультурних цілей та створення лісопарків з терміном вирощування 2 – 4 роки (шпилькові, листяні та чагарникові);

- насіннєві та живцевідекоративні саджанці для озеленення та садово – паркового будівництва з терміном вирощування від 2 (чагарники) до 12 і більше(дерева) років (листяні повільно – і помірно рослі та швидкорослі, шпилькові, чагарники архітектурних форм);

- щеплені саджанці декоративних і плодово - ягідних порід з терміном вирощування від 1 до 3 років (плодові) та від 3 років і більше (декоративні).

В шкілку саджанців для лісокультурних цілей та першу шкілку декоративних саджанців сіянці швидкоростучих культур висаджують в однорічному віці, а сіянці помірно – і повільно рослих - в 2-3 річному. Тривалість вирощування саджанців листяних дерев і чагарників в першій шкілці та в наступних, як правило, не перевищує 3-4 (5), а шпилькових – 5 – 6 (7) років. Вирощування саджанців для лісокультурних цілей та декоративних саджанців більшості швидкорослих культур закінчують, як правило, в першій шкілці, звідки їх реалізують або пересаджують (декоративні) для подальшого дорощування та формування в другу або в шкілку дерев і чагарників декоративних форм.

Помірно - і повільно рослі декоративні деревні рослини та культури хвойних видів потребують для їх розвитку і досягнення ним кондиційних розмірів не менше 6 - 7 (8) років (термін вирощування шпилькових порід в одній шкілці при цьому може бути дещо більшим ніж загальноприйнятий і становити 5 – 6 років). Тому їх саджанці з першої шкілки пересаджують (перешколюють) в другу, а при необхідності подальшого дорощування з метою досягнення ними більших розмірів або формування крони – з другої в третю.

Для озеленення окремих об’єктів і проведення ремонтних робіт використовують великомірні чагарники віком 5 – 7 років і старше та саджанці дерев у віці 15-25 років і більше. Їх вирощують відповідно: в другій (чагарники) та третій - четвертій шкілках (дерева), в яких закінчують догляд за штамбом та продовжують формування крони.

7.3.Основи агротехніки закладання декоративних шкілок та вирощування саджанців

Кількість полів в сівозмінах шкільних відділень визначається терміном вирощування саджанців (дерев) плюс одне або два поля під попередник. Кращим попередником в сівозмінах є трав’яні суміші, з участю в їх складі бобових рослин. Як уже зазначалось у другому розділі, в розсадниках Полісся та північних районів Лісостепу в якості попередника в полях сівозміни найбільш раціонально вирощувати люпин однорічний окремо або у суміші з фацелією, конюшину у суміші з тимофіївкою, люпин багаторічний; в розсадниках Лісостепу – еспарцет, люцерну в суміші з райграсом високим або пирієм безкореневищним; а в зрошуваних розсадниках Степу – люцерну в суміші з житняком, горох в суміші з гірчицею, тригонелу, чину посівну та деякі інші трави.

Основний обробіток грунту здійснюють за системою, яка відповідає прийнятій сівозміні (сидерального пару в Поліссі, зайнятого пару в Лісостепу і чорного пару в Степу) або іншій науково - обґрунтованій для конкретних грунтово – кліматичних умов району діяльності розсадника. Глибина основного обробітку грунту, у порівнянні з посівним відділенням, більша (в дужках глибина обробітку в другій і третій шкілках): у Поліссі – 25 – 35см (45); у Лісостепу – 30 – 40 (50); в Степу – 40 – 50см (60). Глибина культурної оранки визначається потужністю гумусового або окультуреного шару грунту. Більш глибокі горизонти розпушують без виносу їх на поверхню. Одночасно з основним обробітком грунту в парових полях бажано вносити добрива. Оранку здійснюють плугами загального призначення (ПЛН – 4 – 35, ПЛН – 3 – 35) з грунтопоглиблювачами (на глибину 40 см) або плантажними (ППН – 40, до 50см і ППН – 50 або ППУ – 50А на глибину до 60 см).

Передсадивний обробіток грунту перед закладанням шкілки проводять з метою створення пухкого, добре розпушеного шару. Потужність цього шару грунту визначається глибиною садіння. Для садіння сіянців та укорінених або не укорінених живців (перша шкілка) грунт розпушують на глибину 25 – 30 см, для садіння саджанців у другій шкілці на глибину 35 - 40, а у третій – 45 – 50 см. На глибину до 30 см грунт розпушують культиватором КРГ – 3,6, який одночасно вичісує корені саджанців, які залишились після минулої ротації. На більшу глибину грунт розпушують у два прийоми: спочатку шляхом переорювання плугами без полиць, а потім культиватором. В окремих випадках передсадивний обробіток грунту (в третій шкілці після викопування великомірного садивного матеріалу з глибою землі, на площа з важкими ґрунтами) може включати планування площі та фрезерування грунту.

Закладання шкілок листяних порід може здійснюватися як весною, так і (рідше) восени. Шпилькові породи (окрім модрини) з відкритою кореневою системою в шкілку краще висаджувати весною після весняного викопування садивного матеріалу або восени, за місяць до наступу стійкого зниження температури повітря та грунту нижче 4^о С. Перед висаджуванням в шкілку садивний матеріал сортують, видаляють пошкоджені корені, вкорочують і формують кореневу систему. Підготовлену до садіння кореневу систему обмочують в сметаноподібній бовтанці – суміші перегною або торфу і глинистого грунту, в яку додають ростові речовини (кореневин, гетероауксин або інші), які стимулюють регенерацію коренів. Перед садінням в шкілку чагарників або підщеп, як правило, обрізають надземну частину на 1/3 – 1/4 їх висоти.

При висаджуванні садивного матеріалу в шкілки коренева шийка рослин повинна бути нижче поверхні грунту в районах з достатнім зволоженням і в зрошуваних розсадниках на 1 – 2 см, а в посушливих – на 3 – 5 см. Садіння сіянців і живців може здійснюватись сажалками СШП – 5/3 або СШП – 3, а саджанців садивною машиною МПС – 1. Для садіння дерев у садивні ями використовують ямокопачі КПЯШ – 6 або КЯУ – 100. Висаджені рослини оправляють, а щоб не допустити утворення повітряних „мішків” в зоні кореневої системи ущільнюють грунт біля саджанців. Після завершення садіння грунт розпушують, а при нестачі вологи поливають.

Агротехнічний догляд за грунтом і саджанцями та знищення бур’янів розпочинають одразу після садіння шляхом розпушування грунту культиваторами КРСШ - 2,8А або КРН – 2,8А. В районах з малосніжними зимами рослини, які висаджені восени, підгортають на зиму культиваторами - підгортачами.

Упродовж вегетаційного періоду грунт розпушують по мірі його ущільнення. На важких грунтах і в посушливих районах 5 – 8 разів у рік, а на легких - 3 - 5 разів. В перший рік і в першій половині вегетаційного періоду частіше, а в наступні роки і в другій половині вегетації – рідше. Глибина розпушування аби не допустити ущільнення грунту коливається в межах від 7 до 18 см. В поліських і лісостепових розсадниках глибину кожного наступного розпушування збільшують, а в степових – навпаки. Одночасно з розпушуванням грунт знищуються бур’яни. Для боротьби з ними можна вносити гербіциди з розрахунку 2кг/га (симазин) діючої речовини. Під час проведення розпушування грунту у разі використання культиваторів здійснюють 1 – 3 разове підживлення рослин. Зрошення шкілок проводять у разі потреби з врахуванням необхідної глибини зволоження і фактичної вологості грунту.

Захист саджанців від збудників хвороб і шкідників включає профілактичні та знищувально – захисні заходи. Основою профілактичних заходів є висока агротехніка вирощування, завдяки якій формуються несприятливі умови, які унеможливлюють розвиток захворювань і розмноження шкідників. Для знищення шкідників і збудників хвороб використовують хімічні препарати, головним чином, у вигляді водних розчинів або суспензій з розрахунку 600 – 1000 л/га.

Упродовж всього періоду вирощування саджанців, за виключенням більшості шпилькових рослин і садивного матеріалу призначеного для ліскультурних цілей та створення лісопарків, здійснюють догляд за їх наземною частиною: формують штамб, закладають і формують крону.

Дата добавления: 2014-01-14