Реалізація страхових послуг та її особливості

Страхові продукти відносяться до внутрішньої структури страхового ринку.

Страхові продукти - це специфічні послуги, що пропонуються на страховому ринку, ціна яких відображається у страховому тарифі і формується на основі конкуренції при порівнянні попиту і пропозиції. Нижня межа ціни визначається умовами рівноваги між надходжен­нями платежів до страхового фонду та виплатою страхового від­шкодування і страхових сум, верхня межа ціни визначається потребами страховика.

Ціна послуги конкретного страховика залежить від величини і структури його страхового портфеля, якості інвестиційної діяльності, величини управлінських витрат та очікуваного прибутку. Якщо ціна його страхової послуги виявиться надмірно високою, страховик може опинитися у невигідному становищі порівняно з своїми конкурентами і втратити клієнтів.

Купівля-продаж страхових послуг оформляється страховим до­говором, а підтвердженням цього акту є страхове свідоцтво (поліс), видане покупцеві (страхувальнику) продавцем (страховиком).

Страхові послуги здебільшого реалізуються у такий спосіб:

♦ прямий продаж;

♦ продаж за допомогою посередників.
Прямий продаж здійснюється:

♦ в офісі страхової компанії;

♦ спеціально найманими працівниками -аквізиторами;

♦ за адресами у довідниках;

♦ поштовими відправленнями;

♦ по мережі Інтернет.

Продаж за допомогою посередників відбувається:

♦ через агентів;

♦ через альтернативну мережу посередників - банки, туристичні
агенції тощо.

В Україні найбільшого поширення набула реалізація страхових про­дуктів через головних виконавців аквізиції. Розрізняють такі види акві­зиторів:

1. Фахівці, які працюють у центральному офісі страхови­
ка або його регіональних філіях і представництвах. Потенційний
клієнт прибуває сам - його запрошують на переговори. Ця форма
спілкування з клієнтом дає змогу страховикові залучати до переговорів
фахівців із інших підрозділів, використовуючи потрібні нормативні та
рекламні матеріали, оперативно приймати рішення з кожної розгля­
дуваної справи, коригувати чи розробляти положення страхових угод.
При цьому клієнт може знайомитися з рівнем фахової підготовки,
організації роботи та сервісу страховика. Така форма спілкування
дає можливість за відомих умов досягти бажаного впливу на клієнта,
але є незручною для самого клієнта.

2. Працівники підприємства (юридичної особи), які є стра­
ховим агентом. Як правило, клієнт прибуває в офіс агента для пере­
говорів з питань, що стосуються безпосередньої виробничої діяльності
агента (транспортні агентства, туристичні фірми тощо). При цьому
спілкування з клієнтом в інтересах страховика торкається не більше
як двох-трьох видів страхування, які добре опрацьовані і особливих
ускладнень не викликають.

Дата добавления: 2014-01-14