Локус-контроль особистості

Спрямованість особистості.

Визначення спрямованості. У структурі особистості виділяють ще одну важливу властивість: спрямованість. Спрямованість – це сукупність стійких мотивів, які орієнтують діяльність особистості. Вона проявляється у світосприйнятті, духовних потребах, практичних діях. Спрямованість – стала риса особистості, вона мало змінюється протягом життя.

Радянський психолог Д.Клімов виділяє наступні типи спрямованості:

· спрямованість на себе

· спрямованість на завдання

· спрямованість на спілкування

Локус-контроль – це якість, яка характеризує схильність людини приписувати відповідальність за свої вчинки або собі (інтернальний -внутрішний) або зовнішнім обставинам та іншим людям (екстернальний –зовнішній). Проблемою локус-контролю займався психолог Д.Роттер: він визначив дану властивість, розробив опитувальник для діагностики локус-контролю не лише по інтернальності-екстернальності, але й по локус-контролю у різних сферах життя (роботі, хворобі, сімейних стосунках, тощо)

Якщо у людини домінує зовнішній контроль, то у неї проявляються такі риси як невпевненість, неврівноваженість, тривожність, підозріливість. Якщо у людини домінує внутрішній контроль, то у неї проявляються такі рис як впевненість в собі, настойчивість у досягненні мети, врівноваженість, комунікабельність.

ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ:

1. Що таке я-концепція особистості?

2. Які є компоненти я-концепції?

3. Які є складові я-концепції?

4. Що таке спрямованість особистості?

5. Які види є спрямованості особистості?

6. Що таке самооцінка особистості?

7. Що таке рівень домагань особистості?

8. Які є види локус-контролю особистості?

Рекомендована література.

Основна література:

1. Варій М.Й., Козяр М.М., Коваль М.С. Військова психологія та педагогіка: посібник / За заг. ред. М.Й.Варія. – Львів: Вид-во “Сполом”, 2003. – 624 с.

2. Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии: Информац.-метод. матер. к курсу «Общ.психология». – М.: Просвещение, 1986. – 272 с.

3. Загальна психологія: підручн. для студ. вищ. навч. закл./ за заг. ред. акад. С.Д.Максименка. – К.: Форум, 2000.

4. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посібн. – К.: Вища школа, 2001. – 487 с.

5. Немов Р.С. Психология: В 3 кнг. – М.: Владос, 1995. – Кн.1.- 576с.; Кн.2.-496с.; Кн.3. – 510с.

6. Психология. / Под ред. Рудика П.А. – М.: «Физкультара и спорт», 1974. – 512с.

7. Общая психология / Под ред. А.В.Петровского. – М.: Просвещение, 1986. – 464 с.

Додаткова література:

1. Бурлаков Ю.А. Механизмы речи и мышления. - М.: Изд-во Моск.ун-та, 1995. – 64с.

2. Зейгарник Б.В. Патология мышления. - М.: Изд-во Моск.ун-та, 1962. – 250с.

3. Хрестоматия по общей психологии. Психология мышления. /Под ред. Ю.В.Гиппенрейтер, В.В.Петухова. - М.: Изд-во Моск.ун-та, 1981. – 400с.

4. Леонтьев А.Н. Основы теории речевой деятельности.- М.: Наука, 1974. – 368с.

5. Лурия А.Р. Речь, мышление. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1975. – 119 с.

Дата добавления: 2014-01-14