Навчально-матеріальне забезпечення

Навчальні питання і розподілення часу

Навчальні та виховні цілі

Заняття 2. Лекція №4. Характеристика індивідуально-психологічних властивостей воїнів

ПЛАН-КОНСПЕКТ

лекції з модулю 4.1

„ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ РОБОТИ ВІЙСЬКОВОГО СОЦІАЛЬНОГО РОБІТНИКА”

Змістовий модуль 4.1.1.3 Психологія особистості воїна

Час 2 години

Розкрити сутність спрямованості як провідної властивості особистості військовослужбовця та показати її роль у військово-професійній діяльності.

Дати характеристику темпераменту та характеру людини, їх урахування в роботі з підлеглими.

Показати особливості здібностей та їх розвиток у військовослужбовця у процесі військової служби.

Сприяти формуванню у майбутніх військових психологів розуміння своєї ролі в наданні допомоги військовим керівникам в їх роботі з підлеглими різних характерів, темпераментів, спрямованості і здібностей.

Вступ 5 хвил.

1. Спрямованість як провідна властивість

особистості військовослужбовця 20 хвил.

2. Темперамент людини, його урахування

в роботі з підлеглими 20 хвил.

3. Характер та його роль у військово-

професійній діяльності 25 хвил.

4. Здібності та їх розвиток у

військовослужбовців 15 хвил.

Заключення та відповіді на запитання 5 хвил.

1. Схема № 7 „Класифікація характерів воїнів”.

2. Схема № 8 „Види темпераментів людини”.

Навчальна література

1. Варій М.Й., Козяр М.Н., Коваль М.С. Військова психологія і педагогіка: Підручник. – Львів, 2003.

2. Военная психология и педагогика. Учеб. пособие. / Под ред.
П. А. Корчемного, Л. Г. Лаптева, В. Г. Михайловского. М., 1998.

3. Психология и педагогика. Военная психология. / Под ред.
А. Г. Маклакова. – СПб., 2004.

4. Фурманець Б. І. Основи військової психології: Навч. посібник. Харків: ХВУ, 2004.

5. Ягупов В. В. Військова психологія: Підручник. – К., 2004.

6. Основы военной психологии и педагогики / Под ред. А.В. Барабанщикова, Н.Ф. Феденко. – М.: Воениздат, 1984.

ВСТУП

На попередніх лекціях ми з вами говорили про психологічну структуру особистості військовослужбовця і підкреслювали, що до них відносяться: психічні процеси, стани та утворення. На сьогоднішній лекції продовжимо розгляд структурних компонентів психології особистості, і зокрема розглянемо такі властивості особистості як спрямованість, темперамент, характер та здібності. Особливу увагу впродовж лекції буде звернено на врахування особливостей прояву вище згаданих властивостей людини та їх розвиток у навчально-виховній роботі з особовим складом. Це й буде основною метою лекції.

Знання змісту і особливостей властивостей людини, розуміння їх характеристик значною мірою допоможе офіцеру-психологу грамотно організовувати свою індивідуальну і загалом виховну і психологічну роботу в підрозділі.

а) Спрямованість як провідна властивість особистості військовослужбовця.

Спрямованість особистості – це система внутрішніх спонукань і життєвих цілей людини. Інколи кажуть – це генеральна лінія поведінки і діяльності особистості.

Психологічна структура спрямованості людини:

Потреби: Мотиви: Цілі:

1) матеріальні: 1) прості: - близькі

- в їжі; - тяжіння; - далекі

- в теплі; - бажання;

- в одязі; - хотіння; - головні;

- другорядні;

2) духовні: 2) складні:

- в спілкуванні; - інтереси; - кінцеві;

- в пізнанні; - схильності; - проміжні;

- в насолоді; - ідеали;

- в признанні; - переконання; - суттєві;

- несуттєві;

1) Потреба – це те, для чого людина як особистість не може обійтися (існувати).

Коли потреба актуалізується, вона перетворюється (породжує) мотив.

2) Мотив – це сила, яка пов‘язана з потребами людини і спонукає її до певних дій (з досягнення мети).

Форми простих мотивів

Тяжіння – елементарна форма мотивації. Людина ще не усвідомлює своєї потреби. Діє стихійно. Мети не має. Багато тому воїн робить помилок, глупства.

Бажання – це вже усвідомлення своїх потреб. Мета бачиться. Але воїн не зовсім розуміє як її досягти.

Хотіння – потреба усвідомлюється чітко. Мета конкретна. Воїн бачить шляхи і засоби її досягнення. Але це спонукання більш для разової дії.

Форми складних мотивів

Інтереси – це вибіркове, в основному пізнавальне ставлення людини до якихось явищ, предметів, певної діяльності. Цей мотив при певних обставинах може перетворитися на схильність.

Схильність – це не тільки пізнавальна спрямованість, але й прагнення до діяльності по відношенню до предмету, сфери і т. ін.

Ідеал – це більш сильний мотив. Це вища мета особистих намагань людини. Ідеалом може бути ідея, вчинок, якась особистість.

Переконання – це самий сильний, найбільш складний мотив. Це система поглядів людини на навколишній світ, на природу, на соціальне оточення, на розуміння свого місця в цьому світі, колективі, на роботі (службі) й т. п. Стріжнем переконань є світогляд людини.

Спрямованість можна розглядати через систему цілей які ставить перед собою людина:

- головні; - актуальні; - кінцеві;

- другорядні; - неактуальні; - проміжні; й т.п.

Спрямованість – це свого роду прагнення людини до чогось, до якойсь мети. Інколи її ототожнюють з таким поняттям як «цілеспрямованість».

Таким чином, спрямованість – це властивість особистості, яка виражає особисту цілеспрямованість воїна і включає в себе складну систему потреб, переважаючих мотивів і цілей.

Спрямованість має 3 грані:

- суспільну;

- професійну;

- побутову.

В цьому повинна бути міра і розумне поєднання.

Нас цікавить перед усім військово-професійна спрямованість.

Умови її формування

- свідоме, поважне ставлення до свого військового фаху (звідси – прагнення якомога якісніше і скоріше оволодіти ним);

- стійкий постійний інтерес до виконання своїх обов‘язків по службі (професії);

- позитивне емоційне ставлення особового складу до знань, умінь та навичок, що придбаються;

- активність і ініціативність в усіх видах військової діяльності;

- прагнення досягти високих позитивних результатів у навчально-бойовій підготовці;

- вивчення передового досвіду військових спеціалістів, військових професіоналів;

- проявлення таких якостей як наполегливість, цілеспрямованість, самостійність тощо в опануванні військовою справою.

Таким чином, спрямованість – це провідна особливість особистості, яка визначає цілі, перспективу, мотивацію поведінки і діяльності військовослужбовця.

Але не єдина!

б) Темперамент людини, його урахування в роботі з підлеглими.

Темперамент – стійка властивість особистості, яка виражає динаміку психіки і поведінки воїна.

Фізіологічною основою темпераменту є вчення І.П. Павлова про вищу нервову діяльність, яка залежить від особливостей функціонування центральної нервової системи людини (робота кори великих півкуль мозку).

Звідси і особливості роботи вищої нервової діяльності людини.

Робота центральної нервової системи людини характеризується двома нервовими процесами:

• збудження;

• гальмування.

Їх розглядають:

- за силою(інше – показник працездатності центральної нервової системи);

- за рівновагою (їх співвідношення);

- за рухомістю (швидкість зміни один одного).

Якщо призвести математичну маніпуляцію, то отримаємо багатий результат, а саме типи вищої нервової діяльності.

Основними з них І.П. Павлов вважав:

• сильний, неврівноважений, нестриманий. Йому відповідає холеричний вид темпераменту.

• сильний, врівноважений. Йому відповідає сангвінічний вид темпераменту.

• сильний, малорухомий (спокійний). Йому відповідає флегматичний вид темпераменту.

• слабкий. Йому відповідає меланхолічний вид темпераменту.

Тобто, тип вищої нервової діяльності заданий людині природно!

Стало бути й вид темпераменту задається людині з народження!

Який з них найбільш кращий, а який гірший?

Немає поганих (негативних) або кращих (позитивних) темпераментів.

В кожному темпераменті є свої плюси й мінуси.

Одна людина (вихована) може впорюватися зі своїми негативними рисами темпераменту, інша ні.

Розглянемо характеристику кожного темпераменту.

1) Холерик (О.В. Суворов, О.С. Пушкін, В.В. Жириновський). Неврівноваженість, нестриманість, збудженість, багата міміка обличчя, жести і т. ін. Але це бойовий вид людини. Активна в роботі (але швидко і згасає), хапається за будь-яку справу, працює швидко, витримує велике навантаження.

2) Сангвінік (М.Ю. Лермонтов, Б. Наполеон, маршал Г.К. Жуков, В.В. Путин). Людина врівноважена, жвава, швидко звикає до будь-якої обстановки. Легко сходиться з людьми. Якщо справа цікава, досягає значних результатів, усе швидко хапає «на льоту». Переважають мажорні настрої. Але може бути людиною поверховою, достатньо глибоких знань має не завжди. Не всі справи доводить до завершення.

3) Флегматик (байко писець Крилов, М.І. Кутузов, Б.М. Ельцин, В. Янукович). Людина спокійна, врівноважена, важко її вивести з себе, слабко збуджується, дуже повільна, довго усе обмірковує, нерішуча, її важко розхитати. Але потім важко й зупинити, стримана. Працює капітально, хоча й повільно. Майже не реагує на перешкоди.

4) Меланхолік (М.В. Гоголь, художник Левітан). Дуже замкнена, малоініціативна людина. Хворобливо реагує на зміни умов життя й роботи (служби). Помислива, дуже переживає невдачі, похмура, не схильна до спілкування. Але це дуже душевна людина, співчуваюча іншим людям, завжди підтримує товаришів, схильна до допомоги.

Але чистих темпераментів не буває.

Темперамент слід ураховувати, а не намагатись його перетворювати, переробляти.

Командир при цьому має:

- допомагати воїну використовувати позитивні риси свого темпераменту і позбавлятися від негативних його проявів;

- ураховувати темпераменти воїнів при роботі з особовим складом (особливо у виховній роботі);

- ураховувати темпераменти особового складу при розстановці воїнів по посадах (особливо при формуванні екіпажів, обслуг);

- навчати підлеглих командирів роботі з воїнами різних темпераментів.

в) Характер та його роль у військово-професійній діяльності.

Характер (від грецьк. – «чеканка») – це сукупність найбільш стійких рис, що впливають на усі боки поведінки людини і виражають його індивідуальну неповторність.

Якщо темперамент проявляється в зовнішній динаміці поведінки людини, то характер – в динаміці внутрішньої.

І на відміну від темпераменту характер не дається людині від народження, він формується (інколи протягом всього життя – під впливом обставин, людей особистість не рідко кардинально змінює свої погляди і поведінку).

Класифікація характерів:

І. За силою:

- сильний;

- слабкий;

ІІ. За тривалістю:

- тривалий (стійкий);

- нетривалий (нестійкий);

ІІІ. За змістом ставлення:

а) до навколишнього світу, дійсності:

- принциповий (переконаний);

- безпринципний;

б) до праці:

- діяльний (активний, працелюбний). Хоча може бути діяч як організований, так і неорганізований;

- бездіяльний (пасивний, ледащий);

в) до інших людей:

- товариський;

- замкнений. Це необов‘язково поганий. Інколи це є наслідком особливостей професійної діяльності людини;

г) до самого себе:

- альтруїст (колективіст);

- егоїст;

ІV. За рисами:

а) загальні риси:

- порядність;

- чесність;

- дисциплінованість;

- вольові риси (рішучість, наполегливість і т. ін.);

- обов‘язковість;

- самостійність;

б) індивідуальні:

- особлива чуттєвість;

- занадто активність;

- незрозуміла дратівливість;

Характер в принципі виробляється і змінюється протягом всього життя. Але в основному формується до 25 років. У 18-20 років – йде активне формування характеру воїнів. І їм з боку командирів слід в цьому допомагати.

Виховання характеру воїна:

1. Починати слід з його вивчення (визначити його риси і усі плюси та мінуси).

2. Власне формування характеру підлеглого офіцером:

- формування у воїнів наукового світогляду;

- копітка роз‘яснювальна робота;

- статутна організація життєдіяльності воїнів (формуються звички, які стають потребою військовослужбовця);

- накопичення досвіду долання труднощів і перешкод;

- використання виховних можливостей військового колективу;

- об‘єктивна оцінка характеру воїна його командиром;

- схвалення позитивних змін в характері підлеглого.

3. Самовиховання характеру воїном:

- самокритичне ставлення до себе;

- спирання на приклади позитивних характерів в суспільстві (література, мистецтво, відомі історичні особи, товариші по службі, командири);

- настанова на цю роботу, підключення вольових якостей.

г) Здібності та їх розвиток у військовослужбовців.

Люди народжуються із задатками.

Тобто, з певними анатомо-фізіологічними особливостями свого організму.

А задатки перетворюються у ті чи інші здібності, але вже при певних умовах:

- при впливі навколишнього середовища (умов життя людини, в яких вона опиняється);

- при впливі на особистість тієї чи іншої людини (педагогів, батьків, тренеру, командира, фахівця й т.п.);

- за рахунок великої і постійної праці самої людини над собою.

Наведемо приклад. З особливостями слухового апарату («тонким» слухом) можна стати людиною – добрим музикантом або відмінним гідроакустиком.

Інший приклад. Хто з двох воїнів більше здібний до стрільби? Протягом певного часу їх періодично запрошують до вогневого рубежу. Хто з них швидше вдосконалюється (що можна позначити по динаміці результатів) той більше здібний до цього виду діяльності.

Здібності – це властивість особистості воїна, яка дозволяє йому успішно опановувати обраним видом діяльності і вдосконалюватися в ній.

Здібності бувають:

1) загальні (характерні для більшості людей):

- працювати;

- вміти спілкуватися;

- бути поважним;

- засвоювувати певну професію і т. ін.

2) часткові (спеціальні):

- музикальні;

- художні;

- організаторські;

- технічні і т. ін.

Якщо здібності розвивати, то їх можна перетворити у:

а) обдарованість (значні успіхи в якийсь певній сфері діяльності);

б) талант (високі успіхи в якійсь сфері діяльності, що супроводжується творчістю і оригінальністю);

в) геніальність (прояв творчого таланту що має історичне значення в житті суспільства і, як правило, в декілька сферах).

Розвиток здібностей воїнів:

1. Створення відповідних для людини умов.

2. Постійна праця воїна над собою.

3. Створення для воїнів зацікавленості (мотивів).

4. Стимулювання праці військовослужбовця.

5. Створення атмосфери доброзичливості і схвалення дій воїна (в т.ч. заохочення).

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

· Загальні висновки з теми заняття:

1. Властивості воїна є основною його характеристикою як особистості.

2. Офіцеру-вихователю, яким є і військовий психолог, слід добре їх розуміти і знати психологічні механізми їх формування і розвитку у підлеглого особового складу.

· Постановка завдань на самостійну роботу:

1. Звернутися до навчального посібника Б.І.Фурманця „Основи військової психології”.

2. Допрацювати зміст лекції у власних зошитах.

· Відповіді викладача на запитання студентів.

Дата добавления: 2014-01-14