Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Види малих груп




Навчальні питання

1.Проблема колективу в психології. Військовій колектив,

його особливості.

2.Характеристика психології військового колективу.

Навчальна література

1. Варій М.Й.Основі соціальної психології військового колективу. - Львів, 2000.

2. Варій М.Й., Козяр М.Н., Коваль М.С. Військова психологія і педагогіка: Підручник. – Львів, 2003.

3. Ягупов В.В. Військова психологія: Підручник. – К., 2004.

4. Фурманець Б.І. Основи військовой психології. – Харків, 2004.

5. Подоляк Я.В. Личность и коллектив: психология военного управления. – М., 1987.

6. Военная психология и педагогика. Учеб. пособие. / Под ред. П.А. Корчемного, Л.Г. Лаптева, В.Г. Михайловского. - М.,1998.

7. Основы военной психологии и педагогики. / Под ред.. А.В. Барабанщикова, Н.Ф. Феденко. – М.:Воениздат,1984.

 

 

1. Проблема колективу в психології. Військовий колектив, його особливості

 

Розглядаючи в попередніх темах фактори формування і розвитку особистості, ми наголошували, що одним із таких провідних факторів є соціальне середовище. Воно не тільки формує психіку особистості, а й наповнює її конкретним змістом. Соціальне середовище впливає на особистість через різні спільноти, які називаються групами.

Серед них можна виділити великі і малі.

До великих груп належать держави, класи, нації, народи тощо, їх вивчають соціологія, політологія, історія та інші науки. Саме через ці групи здійснюється вплив ідеології суспільства на психологію людей.

Мала група характеризується незначною кількістю осіб (від трьох до кількох десятків і навіть сотень), які постійно контактують між собою. Вони мають спільне завдання або мету. Такі групи є безпосередніми провідниками впливу суспільства і великих груп на окремих людей.

Мала група – це відносно невелике об’єднання людей, зайнятих спільною справою, і які перебувають один з одним у прямих взаємовідносинах. Родина, навчальний клас, спортивна команда, військовий підрозділ, виробнича бригада – це приклади малих груп. Проблеми малої групи досліджує соціальна психологія, яка є галуззю психологічної науки. Вона вивчає закономірності поведінки і діяльності людей за умов їх належності до соціальних груп, а також психологічні характеристики цих груп. Саме в них людина проводе більшу частину свого активного життя.

Умовні Реальні

Тимчасові Постійні

Позитивної спрямованості Негативної спрямованості

Природні Лабораторні

нормальні Неформальні

Слаборозвинені Високорозвинені

Референтні Нереферентні

(еталонні) (не еталонні)

Умовні групи – це, як правило, групи випадково об’єднаних людей, що не мають ні тривалих постійних контактів один х одним, ні загальної мети.

Реальні групи – це дійсно існуючі об’єднання людей, що цілком відповідають означенню малих груп.

Природні групи – це групи, що створюються самі по собі, незалежно від бажання експериментатора.

Лабораторні групи створюються експериментатором з метою проведення якогось наукового дослідження, перевірки висунутої гіпотези.

Формальні групи – це такі групи, у яких взаємовідносини між членами регламентовані правилами організації, що є частиною держави або його соціальним інститутом.

Неформальні групи – це сукупність осіб, де взаємовідносини між членами основані на особистих перевагах, що виникають звичайно на основі загальних захоплень або інтересів.

Референтна група – це група, чиї норми, установки й орієнтації не тільки приймаються індивідом до уваги, але і стають мотивами його поведінки.

Нереферентна група – це група, психологія і поведінка членів якої далекі або байдужі до індивіда.

Слаборозвинена група характеризується тим, що в ній немає:

- достатньої психологічної спільності;

- налагоджених ділових і особистих взаємовідносин;

- ефективної спільної роботи.

 

Чи кожна мала група може вважатися колективом? Існує багато точок зору з цього питання. Є така думка, що мала група може бути корпорацією або колективом.

Корпорація – це об’єднання людей, у якому взаємовідносини опосередковуються особисто значущими, але вузько індивідуалістичними цілями діяльності.

Колектив – це об’єднання людей, у якому взаємовідносини опосередковуються особисто значущими і суспільно цінними цілями діяльності.

Відомий російський психолог Р.Немов малу групу вважає колективом, коли вона:

- успішно упорається із завданнями, що на неї покладені;

- має високу мораль, добрі людські відносини;

- створює для кожного свого члена можливості розвитку як

особистості;

- має здібність до творчості.

Є й інші підходи до цієї проблеми. Сучасна соціальна психологія виділяє основні соціальні прикмети колективу.

Колектив – це:

1) свідомо організоване об’єднання людей;

2) створене на основі загальної спільної діяльності;

3) характеризується відносною стійкістю та тривалістю існування;

4) має визначену організаційну структуру, включаючи в себе органи

керування;

5) його діяльність відповідає потребам прогресивного громадського

розвитку.

Такий підхід в основному поділяють і вітчизняні військові психологи, додаючи до них таку ознаку як наявність в групі здорової морально-психологічної атмосфери.

Мала організована група, виникнувши, безперечно, розвивається. При цьому не кожна досягає рівня колективу. Від моменту, коли незнайомі воїни збираються разом для спільної діяльності, до періоду, коли цю організовану малу групу можемо назвати військовим колективом, минає іноді тривалий час. На шляху становлення колективу група долає ряд етапів – вона згуртовується, розвиває свої внутрішньо групові стосунки, які відповідають рівням та характеру групової діяльності.

Існує кілька поглядів на проблему розвитку колективу. Наприклад, концепція про поетапний розвиток колективу Антона Макаренка, який для характеристики кожного рівня його розвитку використовував такі показники, як рівень вимогливості в колективі, результати діяльності, рівень активності в суспільному житті, стиль діяльності керівника. На основі цих показників вин виділив три стадії розвитку колективу:

1) вимоги до всіх членів колективу ставить керівник малої групи;

2) вимоги керівника до колективу підтримує актив;

3) коли кожна особистість ставить до себе вимоги на тлі вимог колективу.

Але всі дослідники цієї проблеми єдині в тому, що це найвищий рівень розвитку групи. І під терміном колектив звичайно розуміють групу людей, що досягла в процесі соціальне бажаної спільної діяльності високого рівня розвитку. Саме спільна діяльність, яка має суспільно корисний характер, стає сенсом її існування.

В залежності від основного виду діяльності, та інших особливостей трудові колективи бувають:

- виробничі;

- учбові;

- творчі;

- спортивні;

- військові та інші.

 

Нас цікавить передусім в і й с ь к о в и й к о л е к т и в.

 

Військові підрозділи (відділення, взвод, рота, а інколи й батальйон) мають усі загальні ознаки, що характеризують практично будь-яку малу організовану соціальну групу. Це суспільна діяльність, загальні цілі й завдання, спілкування, певна організація, інтенсивні міжособистісні стосунки тощо.

Малі соціальні групи, які функціонують у Збройних Силах України, підпорядковані загальним закономірностям розвитку груп і колективами стають лише тоді, коли досягають певного рівня розвитку.

Найбільш загальними показниками військового колективу як достатнього рівня розвитку військового підрозділу виступають:

- єдність цілей та завдань – захист інтересів українського народу,

держави;

- суспільно корисна, усвідомлена кожним воїном бойова діяльність,

спрямована на підтримання постійної бойової готовності підрозділу;

- контактність та опосередкованість міжособистісних стосунків

цілями та завданнями бойової діяльності;

- високий рівень організації життєдіяльності, здатної до

самоуправління та самоорганізації;

- оптимальні показники згуртованості та соціально-психологічного

клімату в ньому.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-14; Просмотров: 2600; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.009 сек.