Сибірська платформа

Корисні копалини.

Історія геологічного розвитку.

Східноєвропейська платформа зазнала тривалої і надзвичайно складної історії геологічного розвитку. Біломорська складчастість, яка проявилась в кінці архею, привела до закриття океанічних структур і до появи перших жорстких масивів, відомих як епіархейські ядра.

В середині раннього протерозою і в його кінці проявились ранньо- і пізньокарельські епохи складчастості, що привело до виникнення епікарельської платформи. Починаючи з кінця раннього протерозою на окремих блоках платформи почав формуватись осадовий чохол. В той же період платформа переживала авлакогенну стадію свого розвитку.

З пізнього венду розпочалась нова стадія розвитку платформи, яка одержала назву стадії синекліз. В палеозої платформа вступає у плитну стадію розвитку.

В мезозойську і кайнозойську ери платформа піддалась активному впливу Середземноморської геосинкліналі. Це проявилось у субширотній орієнтації молодих структур платформи і в направленні морських трансгресій і регресій.

У відповідності з основними етапами розвитку платформи у структурі її фундаменту і чохла виділяють два структурних яруси – нижній - фундамент, який складається із геосинклінального та орогенного підярусів, та верхній структурний ярус, який також складається із двох підярусів: авлакогенного (доплитного) і плитного.

З породами фундаменту пов'язані залізні руди (Криворізький залізорудний басейн, Курська магнітна аномалія, Костомукша в Карелії; Кируна у Швеції та ін.), руди нікелю, міді, титану, слюди, пегматити, поклади апатиту (Хібінське родовище) та ін. Осадовий чохол містить поклади природногогазу і нафти (Волго-Уральська нафтогазоносна провінція, Прип'ятська і Дніпровсько-Донецька западини, Прикаспійська синекліза), родовища кам'яних і калійних солей (Верхньокамський соленосний басейн, Прип’ятський калієносний басейн та ін.), викопного вугілля (Львівсько-Волинський вугільний басейн, Донецький вугільний басейн, Підмосковний вугільний басейн), фосфоритів (Егор’ївське родовище, Вятсько-Камське родовище), бокситів, родовища будівельної сировини (вапняки, доломіти, глини та ін.), а також поклади прісних і мінеральних вод.

Сибірська платформа — одна з великих, відносно стійких ділянок континентальної земної кори, що відносяться до числа древніх (дорифейских) платформ. Вона займає середню частину Північної Азії. Сибірська платформа обмежена зонами глибинних розломів — крайовими швами, добре вираженими гравітаційними ступінями, і має полігональні обриси. Сучасні межі платформи оформилися в мезозої і кайнозої і добре виражені в рельєфі. Західна границя платформи збігається з долиною р. Єнісей, північна — з південною окраїною гір Бирранга, східна — з низов’ями р. Лена (Приверхоянський крайовий прогин), південно-східна — з південним краєм хребта Джугджур. На півдні границя проходить уздовж розломів по південній окраїні Станового і Яблоневого хребтів, потім, огинаючи з півночі по складній системі розломів Забайкалля і Прибайкалля, спускається до південного краю оз. Байкал. Південно-західна границя платформи простягається уздовж Головного Східносаянського розлому.

Рисунок 3.3 – Схема структурних елементів Сибірської платформи

1 – пізньоюрсько-ранньокрейдовий прогин мезозоїд, 2 – юрсько-крейдові синеклізи і накладені западини, 3 – ділянки з траповим вулканізмом, 4 – середньо-пізньопалеозойські прогини, 5 – виступи кристалічного фундаменту, 6 – умовні контури піднять і прогинів, 7 – грабени і горсти, 8 – астроблеми, 9 – складчасте обрамлення платформи, 10 – розломи.

Структурні елементи: 1 – Анабарський щит, 2 – Алданський щит, 3 – Тунгуська синекліза, 4 – Вілюйська синекліза, 5 – Ангаро-Ленський прогин, 6 – Іркутський прогин, 7 – Канська западина, 8 – Хатанзький прогин

Дата добавления: 2014-11-06