Геологічна будова. Складчаста споруда Гірського Криму

Складчаста споруда Гірського Криму

Гірський Крим розташований на півдні Кримського півострову, утворюючи випуклу на північний захід гірську дугу із максимальною висотою 1545 м (гора Роман-Кош).

Мегантиклінорій Гірського Криму займає південну частину Кримського півострову. В сучасній структурі збереглись лише північне крило і ядро мегантиклінорію, значна частина якого розташована під водами Чорного моря. Західне і східне продовження мегантиклінорію також зрізані береговою лінією. 3 півночі мегантиклінорій Гірського Криму зоною глибинного розлому відділений від платформових структур Скіфської плити. З північного сходу до нього примикає Індоло-Кубанський крайовий прогин.

За віком геосинклінального комплексу Гірський Крим є структурою пізньокімерійського періоду, геосинклінальним прогином, який замкнувся до початку ранньої крейди. Однак Гірський Крим відноситься до альпійської складчастої області, поскільки на орогенному етапі він був втягнутий в активні підняття, в результаті яких сформувались Кримський мегантиклінорій та поєднаний з ним Індоло-Кубанський крайовий прогин.

Головними структурними елементами мегантиклінорію є ядро мегантиклінорію, складене тріасо-юрськими відкладами, його північне крило, утворене альб-еоценовими відкладами, і східне периклінальне занурення, яке складене в основному олігоцен-нижнім міоценом (майкопськими глинами) (рис. 9.3).

Рисунок 9.3 – Схематичний розріз через частину складчастої споруди Гірського Криму

У Гірському Криму комплекс фундаменту можна вивчити тільки по ізольованих глибових виходах. В цих виходах зустрічаються зелені метаморфічні сланці, середньокам'яновугільні і пермські вапняки.

Тріас в межах Криму найбільш детально вивчений в районі Сімферополя. В основі тріасу залягає товща (250-300 м) алевролітів, глинистих сланців і пісковиків. Вище в розрізі переважають кварцові пісковики, в товщі яких зустрічаються лінзи конгломератів і вапняків. В пісковиках і сланцях міститься значна кількість туфогенного матеріалу, іноді зустрічаються пластові тіла ефузивів.

Юрські відклади мають широке розповсюдження в Гірському Криму. Нижня юра представлена ритмічним чергуванням аргілітів, алевролітів і пісковиків з лінзами вапняків, їх товщина складає 500-1000 м. Породи сильно дислоковані. На них з розмивом і неузгодженням залягають відклади середньої юри, які представлені глинистими сланцями і грубозернистими пісковиками, місцями конгломератами. З товщею середньої юри пов'язані ефузиви, інтрузії типу лаколітів, які відслонюються між Ялтою та Алуштою. Верхньоюрські породи залягають узгоджено на середньоюрських. Вони мають флішовий характер і вище по розрізу змінюються мілководними рифогенними вапняками з коралами, брахіоподами. Ці вапняки складають кримське високогір'я (Яйлу) від Балаклави до Алушти. В основі рифогенних вапняків залягають товщі конгломератів товщиною до 600 м, які містять гальку гранітів. Загальна товщина юрських відкладів біля 1000 м.

Крейдові відклади залягають неузґоджено і з розмивом на юрських і тріасових відкладах. Розріз крейди починається із малопотужних пісковиків і глин з конгломератами в основі. Відклади верхньої крейди представлені теригенно-карбонатними і карбонатними відкладами. Всередині самої верхньої крейди спостерігається стратиграфічна перерва. Із розрізу випадають коньяк і нижній сантон. Товщина верхньої крейди від 200 до 700 м, а загальна товщина крейдових відкладів біля 1000 м.

Палеогенові комплекси складені мергелями, глинами і вапняками. Верхні горизонти виражені бітумінозними темно-коричневими глинами - аналогами майкопської світи Кавказу. Загальна товщина палеогену біля 3 км, із яких на долю глинистої товщі припадає 2 км.

Неогенові відклади представлені мергелями, глинами, вапняками, пісками і галечником загальною товщиною 750 м. Закінчується розріз неогену сарматськими вапняками-ракушняками.

Четвертинні відклади - це морські піски, глини, ракушняки, алювіальний і пролювіальний галечник.

В тектонічному відношенні Гірський Крим являє собою мегантиклінорій складної будови. Зараз в його структурі виділяють ядро і північне крило. Південне крило занурене під води Чорного моря. В складі центральної частини мегантиклінорію виділяють Качинський антиклінорій, південну антиклінальну зону (Алуштинський антиклінорій та Ялтинська антикліналь), які розділені центральною синклінальною зоною (Східнокримська і Яйлинська синкліналі). В ядрі антикліноріїв виходять породи таврійської світи, в ядрі синкліноріїв - нижньокрейдові комплекси. Північне крило Кримського антиклінорію виражене пологим моноклінальним заляганням верхньокрейдових, палеогенових і неогенових порід. На сході, в зоні зчленування мегантиклінорію із епігерцинським Степовим Кримом, виділяється передовий прогин, який входить до складу Західнокубанського передового прогину (рис. 9.4).

Дата добавления: 2014-11-06