Декоративні якості й властивості хвойних дерев

Декоративні якості рослин

Більшість хвойних дерев володіє щільним вічнозеленим охвоїнням і гострими формами крони. Вони є в нашім кліматі кращими для створення зимових пейзажів.

Характеризується щільним темним охвоїнням, добре вираженою конусоподібною формою крони, великий теньовиносливістю й здатністю створювати щільні темні насадження. Внаслідок чіткості форм, щільного охвоїння й темного цвіту зелені фізиономічні типи цієї групи роблять строге й почасти суворе враження. По декоративних якостях перше місце в цій групі займають ялиці.

Ялиця (Abies Mill.). Стрункий, здебільшого вузький, чітко обкреслений конус крони й темна блискуча зелень хвої, з білими смужками устячок на нижній стороні хвоїнок надають зовнішньому вигляду ялиць парадність і пишність. Ці якості ще більш підсилюються здатністю ялиць довго зберігати свої нижні гілки.

Ялина (Picea Dietr.). Їли, за деякими виключеннями, не дають таких строгих і струнких форм, як ялиці. Гілки їх більше по звислі, хвоя густіше й темніше й весь зовнішній вигляд суворіше й суворіше.

Ялина колюча (P.punqens Carr.).Дерева до 20 м висотою з дуже симетричною конусоподібною кроною, галузі тонкі, звичайно горизонтальні або злегка провислі, хвоя чотиригранна, щільна, дуже колюча, стирчить на пагонах в усі боки, сірувато-зелена до сріблясто-блакитний. Одна з найпоширеніших у зеленому будівництві ялин широко відома за назвою боакитної або сріблястої ялини.

Ялина звичайна (Picea abies(L.) Karst.) Загальновідомі дерева до 20-35 м висотою. Крона конусоподібна з віддаленими або слабкопониклими на кінцях галузями. Порода тіньовитривала, віддає перевагу суглинним і супіщаним ґрунтам. Доживає до 250 років. У зеленому будівництві ялина звичайна широко використовується для утворення щільних темних насаджень, деревних груп і живоплотів.

Сосна (Pinus L.) Вигляд сосен майже завжди асоціюється в нашій свідомості із сухим сонячним бором. Високо поставлена, рідка, як би розірвана на окремі частини крона сосни пропускає багато світла, а золотавий цвіт крони, стовбурів і великих суків ще більше збільшує враження сонячності й світлості створюваних нею насаджень.

Сосна звичайна (P. silvestris L.) Дерева до 20-40 м висотою, із прямим стовбуром, покритим червоно-бурою глибоко-борознистою корою, що переходить у більше молодих частинах у золотаву шкірочку, що лупиться. Крона рідка, як би розірвана на окремі частини. Хвоя сизувато-зелена, порівняно рідка, по двох у пучку. Широко розповсюджене дерево в Середній Європі, утворить великі ліси, чисті або змішані з усіма породами, що зустрічаються у великій області її поширення.

Дуже світлолюбна, не вимоглива до ґрунтових умов, росте переважно в піщаних і супіщаних ґрунтах. Максимальний вік 380 років, але зустрічаються дерева й580 літні. У порівнянні з іншими хвойними деревами росте швидко. Максимальний приріст на кращих ґрунтах в 15-20 років, на гірших - в 25 років. У зеленому будівництві використовується в парках і лісопарках. Важко переносить міські умови.

Модрина (Larix Mill.) вигляд модрин фізіономно дуже подібний з виглядом справжніх кедрів. Модрина є тим же кедром, але вона має здатність втрачати хвою. Це високі, швидкозростаючі дерева із чіткою конусоподібною формою крони в молодості й широко розповсюдженої - у старості. Розгалуження рідке, сквозисте, охвоїння тонке, рідке, ясно-зелене.

Володіючи більшою олюбов’ю до світла, модрини, подібно соснам, утворять світлі сонячні насадження.

Яловець (Juniperus L.) вигляд деревоподібних ялівців почасти нагадує вигляд горизонтальних і пірамідальних форм кипариса вічнозеленого.

Можжевельник звичайний (J communis L.) дерево до 8 м висотою із правильної вузькоконусовидною або колоновидною кроною. Хвоя гостроіголкова, темно-зелена, колюча. Шишко-Ягоди в зрілому виді чорно-сині із блакитним налітом. Може переносити деякі затінення, але більш успішно виростає на відкритих місцях. Морозостійкий, до ґрунту малотребователен. Росте повільно.

Яловець виргинський (J. virginiana L.). Дерева до 15-30 м висотою, у молодості з кінцевої, у більш старому віці із широкорозкидною кроною й з розпростертими гілками.

Кора на стовбурі сіра або червонясто-бура. Марні пагони звичайно з ігловатими листами, інші із чешуєвидними. Загальний тон листя темно-зелений.

Тис (Taxus L.) дерева до 10-17 м висотою, що характеризуються дуже повільним ростом, надзвичайно густий і нерідко з багатоверхівково кроною невірних обрисів і щільним, темним, блискучим охвоїнням. Плоди червоні, ягідновидові, складаються з яркопофарбованого м'ясистого присеменника й виступаючого з нього чорного блискучого насіння. Найбільш тіньовитривала порода серед інших хвойних, багато садових форм, що відрізняються цвітом хвої, формою й розмірами. Класична порода для утворення огорожі й фігурної стрижки.

Тис із висхідними гілками (T. Baccata f. Fastigiata Loud.).Найголовніша садова форма. Декоративні кущі із широкою чашевидною кроною, що сходять гілками й темно-зеленою хвоєю. 30- літні саджанці досягають висоти 3 м і 2-3 м у діаметрі крони.

Тис гострий (T. Cuspidate Sieb. Et Zucc.). Характеризується більшими розмірами, пухкою яйцевидно - овальною кроною й добре вираженої червонясто - коричневим осіннім фарбуванням хвої. Тис гострий зимостійкий і добре переносить посуху [5].

Дата добавления: 2014-11-06