Підприємства державної форми власності 4 страница

• управління товариством (корпоративне управління) здійснюється за допо­могою системи органів: а) загальні збори акціонерів (обов'язковий орган; у разі наявності в товаристві лише одного акціонера він виконує роль загаль­них зборів); б) виконавчий орган (обов'язковий) - колегіальний (правлін­ня чи дирекція) чи одноособовий (директор); в) спостережна (наглядова) рада - необов'язковий орган (як загальне правило); в обов'язковому поряд­ку створюється в передбачених законом випадках (кількість акціонерів пе­ревищує 50 осіб; в акціонерному банку та корпоративному інвестиційному фонді; у разі створення АТ у процесі корпоратизації, приватизації чи засну­вання державою в особі компетентного органу державного АТ);

• загальні збори акціонерів: 1) види: чергові - скликаються не рідше одного разу на рік; позачергові - скликаються у передбачених законом випадках (загроза неплатоспроможності товариства; на вимогу спостережної ради, контрольно­го органу, кваліфікованої меншості акціонерів) та у передбачених статутом АТ випадках; 2) про скликання загальних зборів акціонери повідомляються персонально передбаченим статутом АТ способом, а загальне повідомлення публікується у визначених законом органах преси не пізніше ніж за 45 днів до проведення зборів; 3) пропозиції до порядку денного загальних зборів мо­жуть подавати будь-які акціонери (не пізніше ніж за ЗО днів до їх проведення), проте лише кваліфікована меншість (акціонери, які в сукупності володіють не менше ніж 10% голосів) має право на обов'язкове врахування її пропозицій до порядку денного; 4) загальні збори вважаються повноважними за умови при­сутності на них акціонерів, які володіють понад 60% голосів; 5) рішення при­ймають простою більшістю голосів, а в передбачених законом випадках (вне­сення змін до статуту; припинення діяльності АТ; створення та припинення діяльності його дочірніх підприємств, філій і представництв) - кваліфікова­ною (понад голосів присутніх на зборах акціонерів; 6) компетенція загальних зборів: а) питання виключної компетенції (не можуть делегуватися іншим ор­ганам АТ): внесення змін до статуту товариства; обрання органів управління та контролю АТ; затвердження річної фінансової звітності, порядку покриття збитків і розподілу прибутку АТ; створення та припинення дочірніх підпри­ємств, філій і представництв, затвердження їх статутів і положень; прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу; б) питання, що можуть делегу­ватися іншим органам АТ (якщо статут АТ не передбачає іншого): винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства; затвердження правил процедури та інших внутріш­ніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства; вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що ви­пускаються ним; затвердження договорів (угод), укладених на суму, що пере­вищує вказану в статуті товариства та ін.;

• спостережна/наглядова рада: а) необов'язковий орган (якщо закон не ви­магає іншого); б) формується загальними зборами з числа акціонерів това­риства; в) виконує складні функції: організаційну (організація діяльності виконавчого органу), контрольну (за діяльністю виконавчого органу), за­хисну (захист інтересів акціонерів у перерві між проведенням загальних зборів), а також у разі відповідного делегування приймає на себе вирішен­ня деяких питань, віднесених до компетенції загальних зборів товариства (крім питань виключної компетенції вищого органу АТ);

• контрольний орган (необов'язковий, якщо закон не передбачає іншого) - ревізійна комісія, ревізор чи ін.: а) формується з акціонерів; б) функції: контроль за фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу); в) повноваження: перевірка річної фінансової звітності товариства; періодич­ні перевірки на вимогу загальних зборів, спостережної ради або за власною ініціативою; скликання загальних зборів, у разі виникнення загрози непла­тоспроможності товариства і за умови, якщо виконавчий орган не виконав вимогу про скликання позачергових загальних зборів АТ; г) у разі відсут­ності органів контролю в товаристві їх функції (в тому числі проведення разових чи періодичних перевірок за фінансовою діяльністю АТ) за рішен­ням загальних зборів або відповідно до статуту АТ може на договірних за­садах покладатися на аудитора (аудиторську організацію);

• правовий статус акціонера подвійний (учасник акціонерного товариства і рівночасно - власник акції): набуття статусу акціонера забезпечується на­буттям права власності на акцію (акції), а вихід акціонера з АТ здійснюєть­ся шляхом відчуження акцій;

• права акціонерів (обсяг яких залежить від типу акцій - прості чи привілейо­вані, що належать акціонеру, і певною мірою - від виду АТ: закрите чи відкри­те): І) майнові права: отримати після повної сплати бланк акції (сертифікат на сумарну номінальну кількість акцій), випущеної в документарній формі, або виписки з рахунку у цінних паперах, що ведеться зберігачем, якщо акції мають бездокументарну форму; право на участь у розподілі прибутку товари­ства (одержання дивідендів), а для власників привілейованих акцій - право на отримання фіксованих відсотків; право на отримання частини вартості майна товариства у разі його ліквідації; право на дистрибуції (привілеї) для акціо­нерів (якщо такі передбачаються законом та/або статутом АТ); право на при­дбання акцій додаткових емісій пропорційно своїй частці у статутному фонді; право розпоряджатися на власний розсуд акціями, укладаючи щодо них будь-які угоди (вчиняючи будь-які правочини), не заборонені законом; право на відшкодування збитків, пов'язаних зі зміною статутного фонду товариства; право вимагати викупу АТ акцій, що належать акціонеру, на вимогу останньо­го у передбачених законом та статутом АТ випадках та порядку; II) немайнові права: 1) право участі в управлінні справами товариства (зазвичай нале­жить власникам простих акцій; ступінь участі акціонерів в управлінні і, відпо­відно, можливість впливати на прийняття органами АТ рішень залежить від кількості акцій, що належать їм на праві власності), в тому числі: право участі в загальних зборах АТ; вносити пропозиції до порядку денного загальних збо­рів не пізніше ніж за ЗО днів до їх скликання; до скликання загальних збо­рів ознайомитися з документами, пов'язаними з порядком денним; доручати своєму представнику (постійному або тимчасовому) голосувати за нього на загальних зборах товариства; надавати для ознайомлення протоколи загаль­них зборів АТ; право обирати членів органів товариства (правління, спосте­режної ради, ревізійної комісії); право бути обраними в органи товариства (в порядку, що визначається законом та статутом товариства); 2) на отримання інформації про діяльність товариства (на вимогу акціонера товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів); на вимогу акціонерів видаються за­свідчені витяги з книги протоколів; 3) передавати корпоративні права (або частину прав), що надаються акцією, своєму представнику (представникам) на підставі довіреності; 4) вийти з товариства, що зазвичай здійснюється шляхом відчуження акцій, а в передбачених законом і статутом товариства випадках - шляхом викупу товариством акцій у акціонера (два з останніх прав можуть містити майнові елементи);

• обов'язки акціонерів: 1) майнові, які є основними: а) обов'язок повністю сплатити акції відповідно у розмірі, порядку та засобами, передбаченими умовами підписки та статутом товариства; б) у разі прострочення оплати акцій сплатити за час прострочення 10% річних, якщо інше не передбаче­но статутом товариства; в) нести додаткову майнову відповідальність за зобов'язаннями товариства у разі неповної сплати акцій у випадках, пе­редбачених статутом товариства; 2) немайнові: а) дотримання положень статуту товариства і виконання рішень загальних зборів товариства; б) не розголошувати комерційну та конфіденційну інформацію про діяльність товариства; в передбачених законом випадках отримувати згоду антимонопольних органів про придбання значних за розмірами пакетів акцій АТ;

• права кваліфікованої меншості (користуються акціонери, які в сукупнос­ті володіють більше ніж 10% голосів): право призначати своїх представників для контролю за реєстрацією акціонерів для участі в загальних зборах (ч. 4 ст. 41 Закону «Про господарські товариства»); право вносити пропозиції до порядку денного загальних зборів, що обов'язково мають ураховуватися за умови їх внесення не пізніше ніж за ЗО днів до скликання загальних збо­рів (ч. 2 ст. 43 Закону «Про господарські товариства»); вимагати скликання позачергових загальних зборів товариства у будь-який час і з будь-якого приводу; право скликати такі збори, якщо виконавчий орган АТ протягом 20 днів не виконав цієї вимоги (ч. 4 ст. 45 Закону «Про господарські то­вариства»); право вимагати перевірки фінансово-господарської діяльності виконавчого органу ревізійною комісією товариства;

• визначення особливості реорганізації АТ відомчим нормативно-правовим актом - Положенням про порядок реєстрації випуску акцій та інформа­ції про їх емісію під час реорганізації товариств, затвердженим рішенням ДКЦПФР від 30.12.1998 р. № 221;

• публічність діяльності АТ (оприлюднення його засновниками наміру ство­рити акціонерне товариство певних параметрів; подання ДКЦПФР перед­баченої законом звітності та інформації; оприлюднення результатів річної діяльності відкритого АТ; оприлюднення факту скликання загальних збо­рів АТ (із зазначеннями передбаченої законом інформації).

Відмінність між ВАТ і ЗАТ (ст. 81 ГК України):

• порядком розміщення акцій: у ВАТ - шляхом проведення відкритої (крім етапу заснування) підписки і вільної купівлі-продажу на фондовому рин­ку, у ЗАТ - розміщенням серед заздалегідь визначеного кола осіб, а також купівлі-продажу з виключенням системи торгів;

• порядком відчуження акцій: акції ВАТ продаються і купуються вільно (з дотриманням вимог закону); акції ЗАТ не можуть продаватися на фондовій біржі, а їх відчуження акціонером товариства має здійснюватися з ураху­ванням переважного права інших акціонерів цього товариства на придбан­ня таких акцій);

• видами підписки на акції, що застосовується при їх емісії: ВАТ - зазвичай відкрита підписка (крім етапу заснування ВАТ), ЗАТ - закрита (серед за­здалегідь визначеного кола осіб);

• обсягом публічності діяльності (у ВАТ вона більш значна, що пов'язано з розміщенням акцій серед заздалегідь невизначеного кола осіб, і передбачає інформування усіх зацікавлених осіб через органи масової інформації про підписку на акції, про результати фінансово-господарської діяльності).

Правове становище акціонерного товариства як різновиду господарського то­вариства визначається ГК (статті 79-92), ЦК (статті 152-162), Законом «Про гос­подарські товариства», Законом «Про цінні папери та фондовий ринок» (статті 6, 28 та ін. - щодо правового режиму акцій), проте низка положень цих актів законо­давства є колізійними, зокрема: щодо порядку створення ВАТ (ЦК та Закон «Про цінні папери та фондовий ринок» передбачають для АТ незалежно від його виду один порядок: шляхом розподілу акцій між засновниками; ГК - два порядки: при заснуванні ВАТ - шляхом проведення відкритої підписки на акції, ЗАТ - шляхом розподілу акцій між засновниками); щодо назви ради товариства (спостережна рада - відповідно до ГК, наглядова рада - згідно з ЦК) та ін.

У сучасній українській економіці вже функціонує чимало державних або на­ціональних акціонерних товариств (холдингових компаній), які були створені в процесі корпоратизації державних підприємств та об'єднань відповідно до законо­давства про корпоратизацію. Такі акціонерні товариства й виконують функції не лише підприємств та інших господарських організацій низової ланки економіки (банки, страхові компанії та ін.), а й можуть діяти як своєрідна форма господар­ського об'єднання (холдингова група у складі холдингової компанії та її корпо­ративних/дочірніх підприємств) і навіть як некомерційні організації (Державне акціонерне товариство «Національна мережа аукціонних центрів», Національний депозитарій).

Характерні риси державного акціонерного товариства/ДАТ (на прикладі корпоратизованих підприємств:

• спеціальне правове регулювання: ст. 22 ГК і глава 18 ГК «Корпоративні права», Закон України від 15.03.2006 р. «Про холдингові компанії», ука­зи Президента від 15.06.1993 р «Про корпоратизацію підприємств» і від 11.05.1994 р. «Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпо­ратизації та приватизації»; Положення про порядок корпоратизації підпри­ємств (затверджене постановою КМУ від 05.07.1993 р. № 508), Положення про спостережну раду (затверджене постановою Кабінету Міністрів Укра­їни від 19.07.1993 р. № 556); Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених із державних підпри­ємств у процесі приватизації та корпоратизації (затверджено рішенням ДКЦПФР від 11.04.2000 р. № 39); Типовий статут відкритого акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації (затверджено наказом Фон­ду державного майна України від 25.06.2001 р. № 1129) та ін.;

• формально має статус відкритого акціонерного товариства, хоча фактично за­звичай є товариством однієї особи (держави в особі уповноваженого органу);

• створюються шляхом: (1) заснування (проте законодавець на рівні закону регулює лише відносини щодо державних холдингових компаній) або (2) реорганізації у формі перетворення, як правило, державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більше ніж 75% статутного фонду яких пе­ребуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких не відповідає чинному законодавству, в ак­ціонерні товариства;

• мета перетворення зазначених господарських організацій у відкриті акціо­нерні товариства - їх підготовка до майбутньої приватизації (однак строк останньої заздалегідь не визначається; крім того, законодавство про при­ватизацію державного майна передбачає можливість перетворення навіть підприємств військово-промислового комплексу на ВАТ з метою їх інвес­тування, однак обумовлює необхідність залишення контролю держави над таким підприємством, що здійснює діяльність, яка належить до державної монополії, і, відповідно, не підлягає приватизації);

• належать до державних суб'єктів господарювання, що забезпечується через володіння державою усім або контрольним пакетом акцій такого товари­ства і, відповідно, здійснення державою в особі уповноважених нею органів та осіб управління (контролю) діяльністю цих товариств;

• засновником зазвичай виступає одна юридична особа - господарське мініс­терство (відомство), у віданні якого перебуває державне підприємство, що корпоратизується;

• статут такого ВАТ розробляється згідно з Типовим статутом відкритого акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного підприємства;

• державна реєстрація товариства здійснюється його засновником у загаль­ному порядку, але без сплати реєстраційного збору;

• виконавчий орган товариства - правління - формується:

• а) на стадії його заснування шляхом перетворення у ВАТ із державного уні­тарного підприємства - засновником із керівних працівників державного підприємства, головою правління призначається керівник державного під­приємства, що корпоратизується;

• б) у подальшому (в процесі функціонування, якщо виникає потреба зміни­ти склад правління) - спостережною радою товариства;

• в обов'язковому порядку створюється спостережна рада товариства, яка формується і діє відповідно до Положення про спостережну раду, затвер­дженого постановою КМУ від 19.07.1993 р. № 556; метою діяльності спо­стережної ради є захист інтересів держави та інших акціонерів; до складу спостережної ради в обов'язковому порядку включаються представники: засновника; банківської установи, що обслуговує акціонерне товариство; трудового колективу товариства; органу приватизації; а якщо корпоратизоване підприємство в установленому порядку визнано Монополіс­том, - представник Антимонопольного комітету; персональний склад спостережної ради затверджується спільною постійно діючою комісією Міністерства економіки України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Фонду державного майна України за поданням засно­вника;

• порядок реєстрації та випуску акцій корпоратизованого підприємства регулюється Положенням про порядок реєстрації випуску акцій відкри­тих акціонерних товариств, створених із державних підприємств у проце­сі приватизації та корпоратизації (затверджено рішенням ДКЦПФР від 11.04.2000 р.№39);

• нараховані дивіденди по акціях такого товариства, що належать державі, зараховуються до державного бюджету;

• наявність значних особливостей у правовому статусі ДАТ зумовлюють уні­фікацію правового регулювання у формі спеціального закону, який, проте, ще не прийнятий.

3.4. Товариство з обмеженою відповідальністю

Товариство з обмеженою відповідальністю - це таке господарське това­риство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів, і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями усім своїм майном; учасники, які повністю сплатили свої внески, несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах вартості своїх внесків.

Основні риси:

• різновид господарського товариства - об'єднання капіталів;

• спеціальне регулювання: ГК України (ч. З ст. 80), ЦК України (статті 140-150), Закон «Про господарські товариства» (статті 50-64);

• наявність статусу юридичної особи;

• установчий документ - статут;

• вимоги до майнової бази: а) складу - статутний фонд (капітал) і резерв­ний фонд (щонайменше 25% від статутного фонду) - ст. 87 ГК України, ст. 14 Закону «Про господарські товариства»; б) поділ статутного фонду на частки, розмір яких визначається установчими документами і може бути будь-яким (рівним або різним); в) мінімальний розмір статутного фонду - сума, еквівалентна 100 мінімальним заробітним платам за ставкою на мо­мент створення товариства (ст. 52 Закону «Про господарські товариства»); на момент державної реєстрації товариства статутний фонд (СФ) має бути сформований щонайменше на 50%; частина СФ, що залишається несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності TOB (ч. З ст. 144 ЦК України); г) законодавча вимога підтримувати чисті активи TOB на рів­ні не менше ніж розмір статутного фонду/капіталу (ч. 4 ст. 144 ЦК);

• відповідальність товариства за власними зобов'язаннями усім своїм май­ном;

• відсутність в учасників товариства субсидіарної майнової відповідальності за борги товариства, якщо вони повністю сплатили свої частки;

• наявність в учасників, які не повністю сплатили свої вклади, додаткової відповідальності за борги товариства у межах вартості несплаченої частини вкладу, у випадках, передбачених статутом товариства;

• органи управління та контролю TOB: 1) обов'язкові: а) вищий орган - збо­ри учасників; б) виконавчий орган - дирекція або одноособовий директор; 2) контрольний орган: ревізійна комісія чи ревізор - необов'язковий орган, якщо закон не вимагає іншого (наприклад, щодо комерційного банку, що має форму TOB - як і будь-яку іншу, передбачену законом, органи контр­олю та внутрішнього аудиту повинні формуватися відповідно до статей 41 і 45 Закону «Про банки і банківську діяльність);

• збори учасників товариства: а) виключна компетенція (ч. 4 ст. 145 ЦК): 1) визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання; 2) внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу; 3) створення та відкликання вико­навчого органу товариства; 4) визначення форм контролю за діяльністю то­вариства, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів; 5) затвердження річних звітів і бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства; 6) вирішення питання про придбання то­вариством частки учасника; 7) виключення учасника з товариства; 8) при­йняття рішення про припинення товариства, призначення ліквідаційної комісії (комісії щодо припинення товариства в процесі реорганізації), за­твердження ліквідаційного балансу (передавального акту чи розподільчого балансу); б) збори учасників вважаються повноважними за умови присут­ності на них учасників, сукупна частка яких у статутному фонді (капіталі)

TOB перевищує 60%; в) рішення приймаються зазвичай простою більшістю голосів присутніх на зборах учасників (крім питань: (а) визначення осно­вних напрямів діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; (б) внесення змін до статуту товариства; (в) виключення учасника з товариства, які приймаються за умови, якщо за них проголосу­вали учасники TOB, які в сукупності володіють понад 50% голосів; г) пері­одичність скликання чергових загальних зборів - не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено статутом TOB; позачергових - у випадках, перед­бачених законом та статутом TOB; д) право скликання позачергових зборів мають: виконавчий орган; учасники товариства, що володіють у сукупності понад 20% голосів (мають право вимагати скликання позачергових зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства; якщо протягом 25 днів виконавчий орган товариства не вико­нав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати збори учасників);

• виконавчий орган TOB: а) формується загальними зборами з учасників това­риства та/або найманих працівників; б) може бути колегіальним (дирекція на чолі з генеральним директором) або одноособовим (директор); в) ком­петенція - вирішення усіх питань діяльності товариства, крім віднесених до компетенції загальних зборів; представництво товариства у відносинах з третіми особами (в особі одноособового директора чи генерального дирек­тора, який очолює колегіальний орган - дирекцію; ці особи вправі діяти без довіреності);

• контроль за діяльністю виконавчого органу: а) органи контролю в TOB є необов'язковими і формуються у разі, якщо вони передбачені законом або статутом товариства; б) у разі відсутності органів контролю в товаристві їх функції (в тому числі проведення разових чи періодичних перевірок за фінансовою діяльністю TOB) за рішенням зборів учасників або відповід­но до статуту TOB можуть на договірних засадах покладатися на аудитора (аудиторську організацію);

• обов'язковість для учасників майнової участі в товаристві: сплатити осно­вний і додаткові (якщо останні передбачені статутом TOB або рішенням зборів учасників) внески;

• незначні вимоги щодо персональної участі в діяльності товариства його учасників, завдяки закріпленим у законі принципам: 1) діяльності зборів товариства (а саме: визначення кількості голосів, що належать кожному учаснику - пропорційно розміру частки учасника у статутному фонді; ви­значення кворуму зборів учасників: за умови, якщо на них присутні учас­ники чи їхні представники, які володіють у сукупності понад 60% голосів; прийняття рішень зборами учасників зазвичай простою більшістю голосів присутніх на зборах учасників, а з окремих питань - визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження його планів і звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства; при вирішенні питання про виключення учасника з товариства, якщо за рішення проголосували учасники, що володіють у сукупності понад 50% загальної кількості голо­сів; застосування принципу одностайності передбачається лише у випад­ках: а) прийняття рішень зборами учасників шляхом опитування, при цьому рішення приймається за відсутності заперечень хоча б одного учасника товариства; б) прийняття рішень з питань, не включених до порядку денно­го: для цього необхідна згода всіх учасників, присутніх на зборах); 2) мож­ливості формування виконавчого органу з найманих працівників, які не є учасниками товариства (що звільняє учасників TOB від обов'язку участі в управлінні його поточними справами);

• можливість відступлення учасником своєї частки (її частини) іншому учас­нику (учасникам) за згодою решти учасників або третім особам (якщо інше не передбачено статутом товариства);

• обмежений рух учасників; зміна складу учасників відбувається шляхом: а) виключення учасника з товариства; б) відступлення частки іншому учасни­ку (учасникам) або третій особі; в) спадкування частки учасника - фізичної особи або правонаступництва учасника - юридичної особи (з дотриманням установленого статутом TOB порядку, в тому числі згоди його учасників на перехід частки до спадкоємця/правонаступника);

• припинення участі в товаристві відбувається внаслідок: а) смерті учасни­ка - фізичної особи або реорганізації чи ліквідації учасника - юридичної особи; б) відступлення частки іншому учаснику (учасникам) або третій осо­бі; в) виключення учасника з товариства; г) добровільного виходу учасника з товариства з викупом його частки самим товариством; д) виділення частки учасника, якщо для покриття його боргів не вистачає його власного майна;

• додаткові підстави припинення TOB: перевищення передбаченої законом мак­симальної кількості учасників (поки що не встановлена); при цьому ЦК (ст. 141) передбачає два варіанти: 1) перетворення протягом одного року TOB у ВАТ; 2) після спливу цього строку - ліквідація TOB у судовому порядку, якщо кількість учасників товариства не зменшиться до встановленої межі.

TOB нерідко ототожнюють із ЗАТ, хоча ці господарські товариства мають не лише спільні риси (яких чимало), а й відрізняються одне від одного. Відмінні риси:

• у ЗАТ статутний фонд поділяється на акції рівної номінальної вартості, а в TOB - на частки, розмір яких визначається статутом TOB і може бути будь-яким (тобто рівним або різним);

• різний мінімальний розмір статутного фонду;

• якщо майнова участь акціонера в ЗАТ обмежується повною оплатою акцій, то статутом або рішенням зборів учасників TOB може бути передбачена сплата додаткових внесків;

• необов'язковість персональної участі акціонерів в діяльності ЗАТ у той час як учасник TOB зобов'язаний брати участь при вирішенні питань, рішення щодо яких приймають шляхом опитування одностайно;

• можливість виключення учасника з TOB, якщо він грубо та/або система­тично порушує свої обов'язки або перешкоджає своїми діями досягненню товариством його цілей; акціонер ЗАТ не може бути примусово виключе­ний з товариства, оскільки його статус є подвійним (учасник ЗАТ і одно­часно - власник акцій); втрата акціонером цього статусу пов'язана з відчу­женням усіх належних йому акцій ЗАТ (позбавленням права власності на акції можлива лише за рішенням суду, за наявності передбачених законом підстав);

• більша складність управління в ЗАТ (може, а в передбачених законом ви­падках - повинна створюватися спостережна рада); створення спостереж­ної ради в TOB законом не передбачається;

• вихід із ЗАТ відбувається шляхом відчуження акцій, а з TOB - шляхом відступлення частки, викупу частки учасника самим товариством або виділен­ня частки учасника на вимогу його кредиторів;

• наявність акцій зумовлює накладення на ЗАТ певних обтяжень: необхід­ність реєстрації випуску акцій, ведення реєстру акціонерів, складнішу про­цедуру зміни статутного фонду AT;

• вихід учасника з TOB без відступлення частки іншому учаснику або третій особі позначається на майновій базі товариства (призводить до її зменшен­ня); вихід акціонера з AT відбувається шляхом відчуження ним своїх акцій іншій особі, що не тягне за собою зміни майнової бази AT (за винятком ви­падків, коли саме AT викуповує у акціонера акції).

3.5. Товариство з додатковою відповідальністю

Товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ) - це таке госпо­дарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначе­них установчими документами розмірів, і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями усім власним майном, а у разі його недостатності - також майном учасників у визначеному статутом товариства кратному розмірі до вкладу кожного з них.

Основні риси:

• різновид господарського товариства, що належить до об'єднань капіталів;

• спеціальне регулювання: ГК України (ч. 4 ст. 80), ЦК України (ст. 151), Закон «Про господарські товариства» (ст. 65), Декрет Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 р. «Про довірчі товариства»;

• мінімальний розмір статутного фонду - сума, еквівалентна 100 мінімаль­ним заробітним платам за ставкою, що діє на момент створення товариства (крім довірчих товариств, вимоги до розміру майнової бази яких встанов­люється вищезгаданим Декретом);

• поділ статутного фонду на частки, розмір яких визначається статутом това­риства і може бути будь-яким (рівним або різним);

• наявність системи органів управління: збори учасників - вищий орган, ди­рекція (колегіальний) або директор (одноособовий) - виконавчий орган, ревізійна комісія - контрольний орган;

• субсидіарнаобмеженамайновавідповідальністьучасниківзазобов'язаннями товариства, граничний розмір якої встановлюється або законом (щодо до­вірчих товариств) та/або статутом ТДВ в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до їх вкладів;

• характер субсидіарної відповідальності учасників - солідарний;

• подібність правового становища ТДВ і його учасників до правового ста­новища товариства з обмеженою відповідальністю та його учасників, за винятком обсягу відповідальності учасників і пов'язаних з цим питань (у тому числі змісту статуту товариства).

ТЕМА 9.

ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ІНДИВІДУАЛЬНИХ

ПІДПРИЄМЦІВ ТА ІНШИХ СУБ'ЄКТІВ

ГОСПОДАРЮВАННЯ (УЧАСНИКІВ ГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН)

1.Індивідуальні підприємці як суб'єкти господарського права.

Дата добавления: 2014-11-06