Стан охорони праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності в галузі освіти

План лекції

Система управління охороною праці

ЛЕКЦІЯ № 1

Уроков психологического развития младших школьников

(психологическая программа развития когнитивной сферы учащихся I-IV классов)

3-е издание, переработанное и дополненное

Издательство «Ось-86», 109202, Москва, 2-й Карачаровский пр-д, 1/1

Подписано в печать 17.01.2006 г. Формат 60x88/16.

Печать офсетная. Фвэ, печ. лист. 17,0. Гарнитура «SchoolBooki.

Заказ N° 2242. Тираж 3000.

Отпечатано в Подольской типографии - филиале

ОАО «Чеховский полиграфический комбинат» 142110, г. Подольск Московской области, ул. Кирова. 16

та організація охорони праці в закладах освіти

1. Стан охорони праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності в галузі освіти. Мета і завдання курсу «Охорона праці в галузі».

2. Основні законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в галузі.

2.1. Міжнародні норми в галузі охорони праці.

2.1.1. Директиви Євросоюзу з охорони праці.

2.1.2. Стандарт SA8000 «Соціальна відповідальність» (SА8000:2001).

2.2. Законодавча та нормативна база України про охорону праці.

2.2.1. Законодавство України про охорону праці.

2.2.2. Нормативні документи з охорони праці.

3. Державна система управління охороною праці.

4. Організація роботи з охорони праці в установах і закладах освіти.

4.1. Задачі і функції служби охорони праці.

4.2. Посадові обов’язки з охорони праці працівників шкіл.

4.3. Організація контролю за охороною праці.

4.4. Навчання з охорони праці.

4.5. Інструктажі з питань БЖД та охорони праці.

4.6. Розслідування нещасних випадків з працівниками та учнями.

4.7. Документація з охорони праці.

Література

1. Гандзюк М.П., Желібо Е.П., Халімовский Л.О. Основи охорони праці: Підруч. для студ вищих навч. закладів. – К.: Каравела, 2003. – 408 с.

2. Ткачук К.Н., Халімовський М.О., Зацарний В.В. та ін. Основи охорони праці: Підручник. – 2-ге вид., допов. і перероб. – К.: Основа, 2006. – 444 с.

3. Катренко Л.А., Кіт Ю.В., Пістун І. П. Охорона праці. Курс лекцій. Практикум: Навч. посіб. – Суми: Університетська книга, 2009. – 540 с.

4. Охорона праці в Україні. Нормативні документи.– К.:КИТ, 2004. – 440 с.

5. Охорона праці в школі /Упоряд. Мурашко І. – К.: Редакція загально педагогічних газет, 2003. – 128 с.

6. Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві: НПАОП 00.0-6.02-04. – К.: Основа, 2004. –104 с.

7. Міжнародний стандарт SA8000:2001 «Соціальна відповідальність». SA8000:2001 Social Accountability International.

Мета і завдання курсу «Охорона праці в галузі»

Право на здоров’я та безпечні умови праці – невід’ємне право кожної людини. За даними Міжнародної організації праці кожні три хвилини на виробництві гине один робітник. За статистичними даними в Україні практично кожен п’ятий робітник працює в умовах, які не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, а в таких галузях вугільне, металургійне – кожен другий. Внаслідок цього щорічно в Україні травмується близько 50 тис. чоловік, з них приблизно 1 тис. гинуть, близько 3,5 тис. отримують професійні захворювання. Ці показники 5…8 разів більші, ніж в промислово розвинутих країнах. Матеріальні збитки від нещасних випадків складають в середньому 2,1-2,2 млн. грн.

Більшість травм отримують внаслідок незадовільної організації праці (15-16 %), порушення трудової та виробничої дисципліни (11-12 %), порушення технологічного процесу (10 %), недоліків в навчанні безпечним методам праці (8-9 %), недоліків в утриманні та організації робочих місць (6-7 %). Аналіз свідчить що більшість професійних захворювань виникає від впливу фізичних факторів (32%), забруднення повітря (22%), біологічних факторів (12%), від неергономічності обладнання (11%).

Стан охорони праці в Україні не можна визнати задовільним. Про це свідчить високий рівень травматизму, особливо в таких галузях, як вугледобувна, агропромисловий комплекс, будівництво, транспорт. Рівень смертельного ризику на виробництві в Україні в 2,3 рази вищий від середнього для держав з розвинутою ринковою економікою і на 11 % вищий, ніж у Європі в цілому.

Серед основних причин незадовільного стану охорони праці можна відокремити такі:

– безвідповідальне ставлення деяких роботодавців, особливо керівників малих та середніх підприємств, до стану охорони праці, низький рівень трудової і технологічної дисципліни;

– незадовільний стан основних фондів (будівель, споруд, обладнання), які практично не відновлюються (так, у машинобудуванні близько 80% обладнання фізично зношено);

– невідповідність багатьох нормативно-правових актів вимогам часу, рівню технологічного прогресу, недостатня забезпеченість підприємств нормативно-правовими актами з охорони праці;

– недостатнє фінансування заходів охорони праці;

– організаційні фактори (особливо складною є ситуація з охороною праці на малих та середніх підприємствах, у багатьох з яких служби охорони праці взагалі відсутні);

– недоліки обліку стану охорони праці, серед яких має місце несвоєчасне й неповне подання даних про розслідування нещасних випадків, неякісне проведення розслідувань, приховування випадків травматизму тощо;

– недоліки наглядової діяльності; складною і недосконалою є процедура накладання штрафних санкцій на посадових осіб;

– недостатнє забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту (більшість робітників працюють без належних за умовами роботи засобів індивідуального захисту, спецодягу та спецвзуття);

– незабезпечення функціонування системи управління охороною праці на підприємствах, в організаціях, установах.

Так у 2010 році на підприємствах України травмовано 11698 осіб, що на 5,4% менше, ніж у 2009 році (12370 осіб), смертельно травмовано 644 особи, що на 4,6% менше, ніж у 2009 році (675 осіб).

Порівняльний аналіз нещасних випадків зі смертельними наслідками за 2010 рік свідчить, що найбільша їх кількість сталася з організаційних причин – 70% від усієї кількості загиблих (у 2009 році – 66%), з технічних причин – 19% (22%), а з психофізіологічних – 11% (12%).

Основними видами подій, що призвели до нещасних випадків зі смертельними наслідками на виробництві, були:

– падіння з висоти;

– дорожньо-транспортні пригоди;

– дії предметів та деталей машин, що рухаються, обертаються, розлітаються;

– ураження електричним струмом;

– падіння, обрушення, обвалення предметів, матеріалів, породи, ґрунту;

– раптове погіршення самопочуття.

Найбільша кількість випадків зі смертельними наслідками сталася на підприємствах, віднесених до високого ступеня ризику, – 404 випадки (або 63%), до середнього ступеня ризику – 146 випадків (або 23%), до незначного – 94 випадки (або 15%).

З метою збереження життя та здоров’я працівників у процесі трудової діяльності здійснюється постійний контроль за реалізацією вимог Закону України «Про охорону праці» щодо належного утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, а також моніторингу їх стану, безпеки праці відповідно до вимог нормативно-правових актів з охорони праці шляхом проведення перевірок суб’єктів господарювання, узагальнення матеріалів за підсумками проведених перевірок, розроблення та виконання заходів з поліпшення стану охорони праці.

Протягом 2010 року проведено 171295 всебічних перевірок суб’єктів господарювання та перевірок виробничих об’єктів, під час яких було виявлено 1632271 порушення законодавчих та нормативно-правових актів з питань охорони праці та промислової безпеки.

У разі загрози життю та здоров’ю працівників посадові особи Держгірпромнагляду в 131248 випадках тимчасово зупиняли виробництво, виконання робіт або надання послуг. До адміністративної відповідальності за порушення вимог чинного законодавства з охорони праці притягнуто 88694 працівника, з них 19044 – керівника. Сума штрафів за порушення вимог законодавства з охорони праці склала 7489 тис. грн., з них керівників – 1896 тис. грн.

Вжиті впродовж 2010 року заходи сприяли зниженню рівня виробничого травматизму порівняно з 2009 роком.

Основними напрямами діяльності Держгірпромнагляду праці є:

– реалізація державної політики щодо пріоритетності життя і здоров’я працівників у процесі виробничої діяльності всіх галузей народного господарства шляхом удосконалення наглядової діяльності в сфері охорони праці;

– забезпечення дієвості державного нагляду в умовах економічної кризи та скорочення обсягів виробництва;

– удосконалення державного управління шляхом поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, фінансування заходів у сфері охорони праці;

– удосконалення системи державного нагляду за охороною праці та приведення її у відповідність із сучасними нормами;

– контроль за реалізацією вимог Закону України «Про охорону праці» щодо здійснення належного утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування і моніторингу за їх технічним станом, проведення оцінки технічного стану виробничого обладнання та устаткування, здійснення відповідних реєстрацій, оглядів,випробування виробничих об’єктів.

Предметом охорони праці є умови праці людини, а метою – безпека людини. Отже, охорона праці – це засіб забезпечення безпеки людини в процесі праці.

Таким чином, охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я та працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Основною метою курсу «Охорона праці в галузі» є формування у майбутніх фахівців умінь та компетенцій для забезпечення ефективного управління охороною праці та поліпшення умов праці з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу та міжнародного досвіду, а також в усвідомленні нерозривної єдності успішної професійної діяльності з обов’язковим дотриманням усіх вимог безпеки праці у конкретній галузі.

Основним завданням курсу є забезпечення гарантії збереження здоров’я учасників навчально-виховного процесу в закладах освіти через ефективне управління охороною праці та формування відповідальності у посадових осіб і фахівців за колективну та власну безпеку.

Тематичним планом передбачено розгляд таких питань:

1. Основні законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в закладах освіти.

2. Система управління охороною праці в навчально-виховних закладах.

3. Соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання на виробництві.

4. Вимоги виробничої санітарії та безпеки в галузі.

5. Заходи пожежної профілактики на галузевих об’єктах.

Прослухавши курс, студенти повинні:

знати:

– основні поняття в галузі охорони праці;

– основні законодавчі та нормативно-правові акти про охорону праці в галузі освіти;

– організацію охорони праці в навчальних закладах;

– гігієнічну класифікацію умов праці;

– санітарно-гігієнічні вимоги до навчальних приміщень;

– засоби і методи забезпечення оптимальних умов праці;

– систему заходів безпечної експлуатації електроустановок;

– основи техніки безпеки при проведенні навчальних занять та позакласної роботи;

– основні поняття пожежної безпеки;

– організацію робіт з пожежної профілактики в школі;

уміти:

– визначати вимоги законодавчих і нормативних актів з охорони праці;

– організовувати навчання, інструктажі з охорони праці зі співробітниками та учнями;

– організовувати розслідування нещасних випадків на виробництві та нещасних випадків пов’язаних з навчально-виховним процесом;

– організовувати роботу служби охорони праці навчального закладу;

– вести документацію та оцінювати ефективність роботи з охорони праці;

– оцінювати санітарно-гігієнічні умови праці в навчальних приміщеннях;

– розробляти заходи щодо поліпшення стану виробничого середовища та зниження напруженості праці;

– оцінювати безпечність обладнання та робочих місць за окремими показниками;

– визначати напрямки та заходи щодо профілактики та попередження травматизму під час навчально-виховного процесу;

– визначати фактори пожежної небезпеки;

– визначати вимоги щодо обладнання навчальних приміщень засобами гасіння пожеж та автоматичної пожежної сигналізації;

– складати плани евакуації на випадок пожежі;

– організовувати роботу з пожежної безпеки в закладах освіти.

Оцінка якості засвоєння навчальної дисципліни «Охорона праці в галузі» включає поточний контроль успішності, модульний контроль та складання підсумкового екзамену.

Питання курсу входять до програми державної атестації спеціалістів.

Дата добавления: 2014-11-06