Особливості заходів електробезпеки

Сигнально-попереджувальне фарбування обладнання

Нормативами визначаються сигнальні і розпізнавальні кольори. Основними сигнальними кольорами є червоний – заборонний, який засвідчує про безпосередню небезпеку; жовтий, який зобов’язує зосередити увагу і попереджає про можливу небезпеку; і зелений, який вказує на безпеку.

Розпізнавальними кольорами вважають зелений, червоний, синій, жовтий, оранжевий, фіолетовий, коричневий, сірий. Розпізнавальні кольори наносять на технологічне підйомно-транспортне обладнання, трубопроводи, елементи будівельних конструкцій та інші споруди.

Сигнально-попереджувальним фарбуванням (жовтими і чорними смугами) позначають елементи будівельних конструкцій і міжцехового транспорту. Огородження небезпечних зон із зовнішнього боку фарбують в жовтий колір, із внутрішнього – вчервоний. Двері аварійних і рятувальних виходів для евакуації людей, пунктів швидкої допомоги, аптечки і місця зберігання спеціальних засобів фарбують в зелений сигнальний колір.

Електричне обладнання становить велику потенційну небезпеку для людини, особливо у зв'язку з тим, що органи почуттів не відчувають на відстані електричну напругу на відміну від теплоти, світла, елементів машин та механізмів, що рухаються, запаху та інших шкідливих і небезпечних виробничих факторів.

Сила струму є головним фактором, що зумовлює ступінь ураження людини, тому встановлюють такі порогові значення струму:

а) поріг відчуття струму – найменший відчутний струм (0,5...1,5 мА для змінного струму та 5...7 мА – для постійного);

б) поріг невідпускаючого струму – найменший струм, при якому людина вже не може самостійно керувати м'язами, крізь які проходить струм, і звільнитися від захоплених руками предметів (10...15 мА для змінного струму та 50...80 мА – для постійного); менші величини струму називаються відпускаючими; тривалий допустимий струм – до 10 мА;

в) пороговий фібриляційний струм, клінічна смерть (100 мА......5 А для змінного струму та 300 мА...5 А – для постійного).

Небезпека ураження тим більша, чим більший струм протікає крізь людину, але ця залежність не рівнозначна, тому що небезпека ураження залежить не тільки від значення струму, але й від інших факторів: напруги дотику, часу дії, умов зовнішнього середовища, стану організму людини та інших.

Стан навколишнього середовища часто буває визначальним при ураженні електричним струмом. У вологих приміщеннях з високою температурою умови для забезпечення електробезпеки несприятливі, тому що при цьому терморегуляція організму людини здійснюється, в основному, за допомогою потовиділення, а це призводить до зменшення опору тіла людини. Струмопровідний пил підвищує можливість випадкового електричного контакту людини зі струмоведучими частинами і землею. Тому необхідно створювати такі санітарно-гігієнічні умови на робочих місцях, які б забезпечили високий рівень електробезпеки.

Приміщення за ступенем небезпеки ураження людини електричним струмом та залежно від стану виробничого середовища за "Правилами улаштування електроустановок" (ПУЕ) діляться на:

– приміщення з підвищеною небезпекою, що характеризуються наявністю в них одного із таких факторів небезпеки: сирість (відносна вологість повітря тривалий час не менше 75%); наявність струмопровідного пилу, що може осідати на провідниках, проникати всередину машин, апаратів і т.д.; струмопровідна підлога (металева, земляна, залізобетонна, цегляна і т.п.); висока температура повітря (постійно або періодично перебільшує 35⁰С, наприклад, приміщення із сушарками, котельні і т.д.); можливість одночасного дотику людини до металоконструкцій, що мають з'єднання із землею, технологічних апаратів, механізмів і т.д., з одного боку, і до металевих корпусів електроустановок – з іншого;

– особливо небезпечні приміщення, що характеризуються наявністю в них одного з таких факторів небезпеки: особлива сирість (відносна вологість повітря близько 100%; стеля, стіни, підлога та речі в приміщенні покриті вологою); наявність хімічно активного або органічного середовища (агресивні гази, речовини та випаровування рідин, які руйнують ізоляцію та струмопровідні частини електроустановок); одночасна дія двох або більше факторів небезпеки, що характеризують приміщення підвищеної небезпеки;

– приміщення без підвищеної небезпеки – це такі, в яких відсутні перелічені вище фактори небезпеки.

Небезпека ураження електричним струмом існує всюди, де використовуються електроустановки, тому приміщення без підвищеної небезпеки не можна назвати безпечними.

Захисні заходи при ураженні електричним струмом можна розділити на дві групи: заходи безпеки у нормальному режимі та заходи безпеки в аварійному режимі.

До першої групи відносяться :

− забезпечення недоступності струмоведучих частин;

− застосування електричної ізоляції;

− застосування понижених напруг (менше 42 В для змінного струму та 110 В – для постійного);

до другої групи:

− застосування подвійної ізоляції;

− захисне заземлення;

− захисне занулення;

− захисне відключення;

− використання роз’єднувальних трансформаторів;

− вирівнювання потенціалів.

До окремої групи слід віднести використання індивідуальних засобів захисту, які використовуються в обох випадках, та організаційні заходи (контроль за станом електрообладнання та електромереж, навчання, інструктажі, знаки безпеки, та інші).

Опір ізоляції в установках з напругою до 1000 В повинен бутине менше 0,5 МОмдля стаціонарного електрообладнання та не менше 1МОмдля електроінструменту. Перевірка опору здійснюється з такою періодичністю:

1) переносний електроінструмент – 1 раз на місяць;

2) електропроводка та апарати вторинного ланцюга – 1 раз у 3 роки;

3) верстати та інше стаціонарне обладнання – 1 раз на рік.

Захисне заземлення має своєю метою понизити напругу дотику у випадку пробою ізоляції в обладнанні. Воно полягає у сполученні корпуса з землею через контур заземлення (рис. 3.2). Контур заземлення містить у собі проводи, якими сполучаються корпуси апаратів із заземлювачами.

Рис. 3.2. Принципова схема захисного заземлення

1- трифазна мережа, 2- електроприлад, 3 - заземлення електроприладу,

4 – трансформатор розподільчої підстанції;

5 - заземлення трансформатора підстанції.

Заземлювачами є звичайні металеві труби діаметром 25-50 мм і довжиною 2-3м, забиті у ґрунт. Замість труб можуть використовуватись будь-які металеві предмети. Загальна поверхня дотику заземлювачів з ґрунтом (кількість труб) має забезпечити допустимий опір розтікання струму по землі. Величина опору захисного заземлення для пристроїв напругою до 1000 В не повинна перевищувати 4 Ом.

Дата добавления: 2014-11-06