Генеральний план

ВСТУП

Удельные тепловые характеристики жилых зданий

Приложение 3

Объем здания по наружному обмеру, м^3	q0, Вт/(м^3∙ºС) [ккал/(м^3∙ч∙ºС)], зданий постройки периода
1930…1958 гг	После 1958 г.
	0,86[0,74] 0,77[0,66] 0,72[0,62] 0,70[0,60] 0,67[0,58] 0,65[0,56] 0,63[0,54] 0,62[0,53] 0,60[0,52] 0,59[0,51] 0,58[0,50] 0,57[0,49] 0,56[0,48] 0,55[0,47] 0,55[0,47] 0,53[0,46] 0,52[0,45] 0,51[0,44] 0,50[0,43] 0,49[0,42] 0,47[0,40] 0,45[0,39] 0,44[0,38] 0,43[0,37] 0,42[0,36] 0,41[0,35] 0,40[0,34] 0,38[0,33] 0,37[0,32] 0,36[0,32] 0,35[0,30] 0,35[0,30] 0,34[0,29] 0,33[0,28] 0,33[0,28] 0,33[0,28] 0,33[0,28] 0,31[0,27] 0,31[0,27] 0,30[0,26]	1,07[0,92] 0,95[0,82] 0,91[0,78] 0,86[0,74] 0,83[0,71] 0,80[0,69] 0,79[0,68] 0,78[0,67] 0,77[0,66] 0,76[0,65] 0,72[0,62] 0,70[0,60] 0,69[0,59] 0,67[0,58] 0,66[0,57] 0,64[0,55] 0,62[0,53] 0,60[0,52] 0,58[0,50] 0,56[0,48] 0,55[0,47] 0,53[0,46] 0,52[0,45] 0,50[0,43] 0,49[0,42] 0,48[0,41] 0,47[0,40] 0,45[0,39] 0,44[0,38] 0,44[0,38] 0,43[0,37] 0,43[0,37] 0,43[0,37] 0,43[0,37] 0,43[0,37] 0,42[0,36] 0,41[0,35] 0,41[0,35] 0,40[0,34] 0,40[0,34]

Бодров Валерий Иосифович

Сухов Вячеслав Васильевич

Тепловая отопительная нагрузка жилого здания

Методические указания к расчетно-графической работе «Тепловая отопительная нагрузка жилого здания» дисциплины «Основы строительства» для студентов направления

270800 «Строительство» профиль Теплогазоснабжение и вентиляция очной и заочной форм обучения

Подписано к печати_____Формат 60х90 1/16 Бумага газетная. Печать офсетная.

Уч. изд. л. ___ Усл. печ. л. ___ Тираж 150 экз. Заказ №

Государственное федеральное бюджетное образовательное учреждение высшего профессионального образования

«Нижегородский государственный архитектурно-строительный университет»

603950, Н.Новгород, Ильинская,65.

Полиграфцентр ННГАСУ, 603950, Н.Новгород, Ильинская,65

Рівень автомобілізації в Україні поєднаний з недостатньо розвиненою мережею доріг, низькою пропускною спроможністю, відсутністю необхідної кількості місць для зберігання легкових автомобілів (далі – ЛА). Через відставання у розвитку, у першу чергу, в найзначніших містах (далі – НМ) виникають корки. Головною проблемою визнана надмірна концентрація ЛА у містах і особливо у їх центрах.

Світова практика доводить, що заборона в’їзду до міських центрів –знижує ділову активність. Прийомом їх розвантаження і покращення роботи громадського транспорту стає система «перехоплюючих автостоянок»[1], що з’явилась у 70 - і рр. у США і сьогодні успішно розвивається.

Перехоплююча автостоянка – стоянка, розташована поблизу автотранспортних шляхів прямування населення із місця проживання (периферії) до місця здійснення трудової діяльності (як правило, центральна зона). Призначена для розвантаження центральної частини в периферійній і серединній зонах у вузлах пересадки на швидкісні види внутрішньоміського пасажирського транспорту (метро, експрес - автобуси, тощо) [1, 2].

Система «перехоплюючих автостоянок», перш за все, відфільтровує групи автовласників з тривалим паркуванням, що дозволяє підвищити обертовість тих машино - місць, які раніше використовувались без обороту – у 5 - 8 раз. У результаті з меншою кількістю машино - місць можливо обслуговувати більшу кількість відвідувачів, що прибувають на ЛА.

Слід враховувати, що перехоплюючі автостоянки – це один із заходів по розвантаженню паркувального простору центра міста, що є ефективним лише у комплексі з загальними і спеціальними заходами [3], покликаними знижувати навантаження на вулично - дорожню мережу і інтенсивність руху у міських центрах:

- планування міських територій, що знижує потребу у використанні ЛА;

- пріоритет громадського транспорту;

- підвищення якості обслуговування громадським транспортом;

- обмеження на вуличне паркування;

- плата за використання дорогами;

- плата за паркування;

- плата за можливість поїздок по території.

Саме такі підходи мають бути покладені в основу пропозицій по формуванню паркувальних просторів НМ і в Україні.

Ураховуючи періодичне оновлення нормативної бази [4], не розвиненість архітектурних, конструктивних рішень споруд для зберігання ЛА на підходах до центру і меж міста, розроблення методичних рекомендацій з формування багатоповерхової перехоплюючої автостоянки у зоні транспортно - пересадкових вузлів є актуальною і необхідною для виконання курсового проекту, що розробляється у процесі вивчення дисципліни «Архітектурне проектування».

1. ТИПОЛОГІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ПЕРЕХОПЛЮЮЧИХ АВТОСТОЯНОК

Перехоплюючі автостоянки класифікують за: обслуговуванням громадським транспортом; розміщенням у структурі міста; об’ємно - просторовим рішенням.

За обслуговуванням громадським транспортом перехоплючі автостоянки поділяють на такі, які обслуговують і такі, що обслуговуються. До останніх відносяться так звані збиральні перехоплюючі автостоянки, на яких водії, що приїжджають на власних ЛА, кооперуються і продовжують свій шлях спільно.

За розміщенням у структурі міста вониможуть бути (рис. 1): допоміжними, приміськими і віддаленими.

Допоміжна перехоплююча автостоянка – розташована на межі центральної зони міста, призначена для користування тих, хто прямує до центральної зони або до прилеглих районів. Приміська – розміщується на межі міста або у передмістях і обслуговує щоденні поїздки на роботу з передмість до центральної частини міста. Віддалена – виноситься упритул до громадського центру поселення - супутника і має швидкісне сполучення з віддаленим центром агломерації. Зазвичай вартість паркування у таких БА нижча, ніж у центрі. До того ж вони обслуговуються загальноміським транспортом [3].

По відношенню до поверхні землі перехоплюючі автостоянки поділяють на – наземні, підземні і підземно-наземні. Вибір серед них обумовлений комплексними містобудівними факторами.

За місткістю їх класифікують на: малої (до 50 машино - місць), як правило, до них відносяться допоміжні, середньої (50 – 300 машино - місць) – допоміжні і приміські, великої (більше 300 машино - місць) місткості – приміські і віддалені перехоплюючі автостоянки.

За способом зведення перехоплюючі автостоянки класифікують на: окремо стоячі, вбудовані і прибудовані (рис. 2).

Основним типом в умовах багатоповерхової забудови НМ є наземна багатоповерхова перехоплююча автостоянка, у тому числі з частково заглибленим першим поверхом чи декількома вбудовано - прибудованими підземними поверхами.

Наземні багатоповерхові автостоянки, у тому числі, і перехоплюючі класифікують за поверховістю на [4]:

- малоповерхові – заввишки H ≤ 9 м (зазвичай до 3 - х поверхів включно);

- багатоповерхові – заввишки 9 м < H ≤ 26,5 м (до 9 - ти поверхів включно).

Допускається проектувати окремо розміщені підземні або підземно - наземні перехоплюючі автостоянки.

За типом огороджувальних конструкцій БА можуть бути: закриті – зі стінами (глухі чи зі світловими прорізами); відкриті – без стінового огородження (стіни повністю чи частково відсутні, окремі поверхи представляють собою розміщені один над одним яруси стоянок); і комбіновані.

Щільність розстановки ЛА у багатоповерховій автостоянці змінюється у залежності від пристроїв для їх руху у вертикальному напрямі. За способом міжповерхового переміщення ЛАїх класифікують на: рампові, механізовані і автоматизовані [5, C. 197 – 198].

Рис. 1 Класифікація перехоплюючих автостоянок зарозміщенням у структурі міста

2. МІСТОБУДІВНІ ВИМОГИ

Проектування перехоплюючої автостоянки слід здійснювати з урахуванням містобудівних умов, які визначають положення об’єкта на території ділянки забудови.

Типове планувальне рішення вузла розміщення перехоплюючої автостоянки внутрішнього поясу має «пересадочну платформу», на якій здійснюється пересадка з ЛА і рухомого складу громадського транспорту зовнішніх ліній на громадський транспорт внутрішньо центрових ліній.

Система перехоплюючих автостоянок складається з поясів (рис.3):

- перехоплюючі автостоянки внутрішнього поясу – допоміжні (Дод. А, рис. 1), розміщені на межі центральних районів НМ, де територія центральних районів пов’язана лініями автобусів з пріоритетом руху громадського транспорту;

- перехоплюючі автостоянки середнього поясу – приміські, розміщені у вузлах, де діють станції метрополітену чи планується їх будівництво;

- перехоплюючі автостоянки зовнішнього поясу – віддалені, розміщені поряд з залізничними станціями, тощо – у периферійній частині міста.

Рис.2. Схеми основних типів багатоповерхових автостоянок

Рис. 3 Система перехоплюючи автостоянок

Для організації перехоплюючих автостоянок вибирають вузли розміщені на радіальних магістралях і такі, що мають значний територіальний ресурс для будівництва об’єктів ділової активності і комплексного обслуговування.

Генеральний план представляє план відведеної під забудову ділянки, орієнтованої відносно сторін світу, з зображенням: автостоянки, відкритих майданчиків зберігання ЛА, автомобільних і пішохідних шляхів руху, проїздів загального, спеціального користування і благоустрою території [7].

Споруда автостоянки має бути узгодженою з дорожньою мережею, існуючою або передбаченою забудовою. Головна увага приділяється раціональній організації руху на території забудови з урахуванням маневрування ЛА (радіусами поворотів, ширини проїздів) (рис.4).

В'їзд і виїзд до перехоплюючої автостоянки повинен бути організований зі сторони дороги з найменшою інтенсивністю руху і відступом від червоної лінії на відстань не меншу найбільшої довжини моделі ЛА, при чому – заїзд має передувати виїзду.

Мінімальна необхідна площа ділянки для влаштування перехоплюючої автостоянки визначається залежно від її поверховості згідно з табл. 1.

Таблиця 1

Мінімальна необхідна площа ділянки для влаштування

Багатоповерхових автостоянок у залежності від їх поверховості

Поверховість	Площа забудови	Розмір земельної ділянки
автостоянок	на 1 машино-місце, м2
7 – 9

Примітка. Показники враховують площу внутрішніх проїздів, що припадає на 1 машино - місце.

Ділянку забудови проектують з роздільними в’їздами і виїздами шириною 3,5 м. В’їзна і виїзна смуги повинні мати ширину не менше ніж 3 м, на кривих ділянках ширина смуги збільшується до 3,5 м [6]. Примикання в'їздів - виїздів до магістралі загальноміського значення допускається тільки до їхніх місцевих проїздів.

Проїзд пожежних машин передбачається з усіх сторін будинку на відстані 8 – 10 м, ширина проїзду має бути не менше ніж 4,2 м [6]. В’їзди і виїзди з автостоянки повинні мати гарний огляд і розміщуватись так, щоб усі маневри ЛА не створювали перешкод пішоходам і руху транспорту.

Ділянка забудови перехоплюючої автостоянки має складатися з:

– споруди для зберігання ЛА (перехоплююча автостоянка);

– відкритої площинної автостоянки (очікування, зберігання ЛА);

– зони громадського обслуговування (громадське харчування, магазини, банки, тощо), розміщеній в окремій споруді чи прибудованій до автостоянки;

– вулично - дорожньої мережі (пожежні проїзди, в’їзди і виїзди);

– благоустрою і озеленення (малі архітектурні форми, газони, дерева).

Перед воротами, що забезпечують в'їзд до автостоянки, потрібно влаштовувати накопичувальний майданчик, виходячи з розрахунку 10 % кількості ЛА, що прибувають у годину «пік».

Найменша відстань до в’їздів і виїздів з автостоянки на ділянку обирається від [6]:

– перехресть магістральних вулиць районного значення (від межі проїжджої частини) – 100 м;

– перехресть вулиць місцевого значення (від межі проїжджої

частини) – 35 м;

– від зони зупинки масового пасажирського транспорту – 30 м.

Рис.4. Схема генерального плану перехоплюючої автостоянки

Примітка. Транзитний проїзд через територію житлового кварталу до перехоплюючої автостоянки не допускається.

Для людей з інвалідністю, які мають ЛА з ручним керуванням, потрібно передбачати машино - місця на перших поверхах автостоянки. При чому, виділяючи 10 % від загальної кількості машино - місць як у перехоплюючій, так і у площинній автостоянці, розміщеній поряд [8].

Тимчасове зберігання ЛА у перехоплюючій автостоянці забезпечуються для:

1. працюючих у центрі і такі, що не покидають робочого місця протягом дня;

2. працюючих у центрі і такі, що роблять неодноразові поїздки протягом дня;

3. відвідувачі центру з діловими, тощо, цілями, що прибувають до об’єктів різного функціонального призначення на тимчасовий період.

Пропонується використовувати перехоплюючі автостоянки:

- розміщені на підходах до центральних зон міста – для забезпечення інтересів автовласників групи I – без обмеження тривалості перебування;

- стоянки у межах центральної частини міста, розміщені у наближенні до об’єктів обслуговування (з обмеженням тривалості зберігання з метою підвищення «обертовості» машино - місця у центрі міста, забезпечення більшої кількості відвідувачів) – для груп II і III.

Наземні перехоплюючі автостоянки на 300 – 400 ЛА задля економії площі забудови і енерговитрат на організацію вентиляції, актуально проектувати – відкритого типу, до 9 поверхів, у тому числі з частково заглибленим першим поверхом чи вбудовано - прибудованими підземними поверхами – не більше 5 підземних поверхів.

4. ОБ’ЄМНО-ПРОСТОРОВА СТРУКТУРА

Перехоплюючі автостоянки можуть бути розміщені окремо, чи прибудовані, вбудовані, тощо у комплексі з торгівельними, транспортними і ін. будинками I і II ступеня вогнестійкості, за виключенням шкіл, лікувально - профілактичних і дитячих дошкільних закладів [3]. Планування зони зберігання вирішується манежного типу.

У перехоплюючій автостоянці і на її території згідно з послідовністю технологічного процесу виділяються наступні планувальні елементи: зона в’їзду - виїзду (приймальний вузол), виробнича зона (зона щоденного обслуговування і миття), зона стоянок (зберігання автомобілів), пандуси (рампи), евакуаційні виходи і виїзди та адміністративно - побутова зона.

5. ФУНКЦІОНАЛЬНА СТРУКТУРА

У перехоплюючих (розвантажувальних)окремо стоячихавтостоянках, забезпечується тимчасове зберігання ЛА з технічним оглядом і миттям. У свою чергу вони можуть бути частиною багатофункціонального транспортного, торгівельного комплексу, тощо, загальноміського значення: прибудованими, вбудованими, тощо, у них.

Багатоповерхова перехоплююча автостоянка складається з таких структурних елементів (рис. 5, 6):

– зона в’їзду – виїзду (приймальний вузол) ЛА (рис. 7): накопичувальний майданчик (відстійник), контрольні і касові пункти, пост охорони, диспетчерська, санвузол для персоналу і відвідувачів;

– зона щоденного технічного обслуговування і миття: пости механічної мийки і прибирання корпусів ЛА, контролю технічного стану ЛА – місце для зарядження акумуляторів і кислотна, електрощитові, побутові приміщення, приміщення для робітників.

– зона зберігання ЛА – розміри місць для зберігання залежать від габаритних розмірів ЛА. За [7] місця для зберігання обираються довжиною – 5 м, шириною – 2,5 м (для людей з інвалідністю, які користуються кріслами - колясками – 6 x 3,5 м);

– зона інженерно-технічного забезпечення: витяжні вентиляційні установки, електрощитові, приміщення з очисними пристроями, склади матеріалів і інструментів;

– зона побутових приміщень: підсобні приміщення, гардероб обслуговуючого персоналу, кладові, санвузли;

– зона приміщень комунікаційного призначення: коридори, сходові клітини з ліфтами, рампи, внутрішні проїзди;

– зона приміщень обслуговуючого призначення: медпункт, магазини продажу запчастин і побутових товарів, кафе, філії банків, санітарні вузли (для відвідувачів і автовласників, для працівників автостоянки);

– адміністративна зона: кабінети директора і головного інженера, технічний і плановий відділи, бухгалтерія;

– зона магазинів продажу запчастин і продовольчих товарів;

– внутрішні проїзди;

– рампи і ліфти.

Склад і площі приміщень визначаються проектом у залежності від розмірів перехоплюючої автостоянки і особливостей її експлуатації.

Для виконання операцій щоденного обслуговування необхідно передбачити одну поточну лінію на 2 – 3 пости з механізованою миєчною установкою. Розміщення сектора щоденного обслуговування повинно забезпечити зручний і найкоротший зв'язок зі стоянкою ЛА.

Пости прибирання, миття і технічного обслуговування розміщують тільки на першому поверсі. З них передбачаються в’їзди - виїзди ЛА безпосередньо назовні. Входи і в’їзди у ці приміщення мають бути ізольовані від входів і в’їздів до автостоянки. Організація руху ЛА у перехоплюючих автостоянках і схему виробничого процесу подано на (рис. 5).

Зону зберігання проектують з організацією заїзду, виїзду ЛА у відповідності з функціональною схемою автостоянки без таких, що пересікаються, зустрічних потоків і мінімальній довжині шляхів руху ЛА.

У перехоплюючій автостоянці на 300 – 400 ЛА має бути більше одного розосередженого в’їзду - виїзду. Рух ЛА слід планувати відповідно до технологічної послідовності операцій і забезпечувати найкоротші внутрішньогаражні пробіги задля уникнення зустрічних потоків.

Внутрішній простір автостоянки має бути максимально вільним від опор. Необхідно застосовувати прогони 6 м і більше. Розміщення ЛА передбачається в один чи два ряди.

Зберігання ЛА організовується відносно осі проїздів під кутами 90°, 45°, 60°, а також на механізованій основі, що рухається (рис.10).Відстані ЛА між собою і елементами конструкцій будівель, а також мінімальна ширина внутрішнього проїзду подано на (рис. 8, 9).

Рис. 5. Схема функціональних зв’язків приміщень

Рис. 6. Принципова схема перехоплюючої автостоянки

Рис. 7. Організація в’їзду і виїзду з перехоплюючої автостоянки

Висота приміщень для зберігання ЛА від підлоги до низу виступаючих конструкцій і підвісного устаткування має на 0,2 м перевищувати висоту найвищого ЛА і бути не менше ніж 2,0 м.

Для переміщення ЛА по вертикалі у автостоянках з двома і більше поверхами потрібно передбачати ізольовані (прибудовані) або неізольовані від приміщень зберігання ЛА (вбудовані) рампи (пандуси) чи похилі міжповерхові перекриття. Багатоповерхові автостоянки з нахиленими перекриттями є різновидом рампових, при цьому кожний виток спіральної підлоги розглядається як поверх. По нахилених перекриттям рухаються ЛА і на тих же самих перекриттях розташовуються місця для зберігання ЛА.

Для в’їздів - виїздів з одного поверху на інший використовуються рампи (автомобіль рухається своїм ходом), а також ліфти (у механізованих авостоянках) (рис. 11). Рампи класифікують (рис. 13) за такими ознаками:

– розміщенням відносно будівлі (вбудовані і прибудовані);

– кількість смуг руху (одно - і двосмугові);

– формою в плані (прямолінійні і криволінійні);

– висотою і довжиною підйому (одномаршові, двомаршові і напіврампи).

У автостоянках із місткістю понад 100 ЛА обирається одна двосмугова або дві односмугові рампи (рис. 12, 13, 14) [7].

Рух ЛА на в’їзних рампах, незалежно від типу останніх, має проектуватися у напрямку проти годинникової стрілки; рух на виїзних рампах може мати напрямок як за годинниковою стрілкою, так і проти неї (табл. 2).

Під час проектування ізольованих рамп їх необхідно розміщувати біля зовнішньої стіни споруди, організовуючи у них природне освітлення і відокремлюючи на кожному поверсі воротами чи шлюзами.

При проектуванні повздовжній ухил закритих прямолінійних рамп по осі смуги руху має бути не більше 18 %, прямолінійних відкритих – 10 %, криволінійних рамп – не більше 13 %, поперечний ухил вітражів криволінійних і прямолінійних рамп – не більше 6 % [9].

Таблиця 2

Напрямок руху по рампі

Вид рампи	Напрямок руху
В’їзна	Проти годинникової стрілки
Виїзна	Як за годинниковою стрілкою, так і проти

Мінімальні горизонтальні проекції рамп подано на (рис.13, 14).

Ширина проїжджої частини рамп:

– прямолінійна односмугова – не менше ніж 2,5 м;

– прямолінійна двосмугова – не менше ніж 5 м;

– криволінійна односмугова – не менше ніж 3,1 м;

– криволінійна двосмугова – не менше ніж 6,2 м.

Сполучення рамп з горизонтальними ділянками підлоги має бути плавним, а відстань від низу ЛА до підлоги – не менше ніж 0,1 м (рис.14). По обидва боки проїзної частини рамп необхідно передбачати колесовідбійники висотою 0,1 - 0,2 м і шириною 0,2 - 0,4 м. Бар’єр, який розділяє проїзні частини двосмугової рампи, повинен мати ширину 0,3 - 0,5 м. При пішохідному русі на рампах з однієї сторони має передбачатися тротуар завширшки 0,75 - 0,8 м (на криволінійних рампах – з внутрішнього боку) (рис.13).

З кожного поверху перехоплюючої автостоянки передбачається не менше двох розосереджених евакуаційних виходів безпосередньо назовні або до сходових клітин. Відстань від найвіддаленішої точки в тупиковій частині приміщення до евакуаційного виходу – 25 м, а між евакуаційними виходами – 60 м (вимірювання довжини шляхів евакуації проводиться за середньою лінією проходів і проїздів з урахуванням розміщення ЛА).

Кількість вантажних ліфтів у багатоповерхових автостоянках береться з розрахунку один стаціонарний ліфт на кожні 100 ЛА, розміщених на всіх поверхах, окрім першого, але у всіх випадках не менше двох ліфтів.

Організація руху ЛА у перехоплюючих автостоянках і схема виробничого процесу подано на (рис. 5, 16).

Пости мийки, технічного обслуговування (ТО) і технічного ремонту (ТР) розміщуються на першому поверсі. З них передбачаються в’їзди – виїзди ЛА безпосередньо назовні. Входи і в’їзди у ці приміщення мають бути ізольовані від входів і в’їздів у автостоянку.

Кількість постів миття ЛА рекомендується визначати враховуючи те, що мийкою протягом доби користується близько 10 % ЛА від загальної місткості автостоянки. А кількість постів ТО визначається з умов: один пост на 100 машино - місць та по одному на кожні наступні 200 машино - місць.

Рис. 8. Відстані між автомобілями та між ними і елементами конструкцій:

а – габаритна схема автомобіля; б – відстані між автомобілями;

в – проїзди; г – установлення на стоянці

Рис. 9. Засоби паркування автомобілів

Рис. 10. Кути розміщення ЛА відносно проїзду

а – перпендикулярне розміщення (зліва – з малим кроком колон, справа – з великим); б – кутове розміщення (зліва – під кутом 60º, справа – під кутом 45º); в – кутове розміщення 45º (зліва – у стіни; справа – між двома проїздами)

Рис. 11. Приклади механізованих багатоповерхових автостоянок

а – підйомний механізм у середині; б – поверх, що повертається; в – ліфт, що повертається; г – підйомний механізм ззовні; д – механізм, що рухається по поверху; е – рух автомобілів у середині

Рис. 12. Розріз криволінійної двосмугової рампи з ухилами та бар’єрами

Висота приміщень ТО і ТР обирається не менше ніж 2,5 м, при механізованій мийці – 3,6 м, довжина робочої зони – 5 м. Розміри оглядової канави: ширина – 0,9 м, глибина – 1,5 м. У приміщеннях мийок передбачається трап і резервуар для брудної води. Планувальні рішення технічних приміщень виконуються відповідно до технології процесів.

У приміщеннях автостоянки передбачається примусова вентиліція.

Під час проектування адміністративних приміщень, магазинів продажу запчастин, продовольчих товарів, філій банку необхідно дотримуватись вимог відповідних нормативних документів [8]. Ці приміщення розташовують на першому поверсі гаража з окремими входами. Приміщення адміністративної групи повинні мати зручні зв’язки з гаражем та зоною ТО.

Службові приміщення для обслуговуючого персоналу, що чергує (контрольні і касові пункти, диспетчерська), теж розміщуються на першому поверсі. А приміщення інженерного забезпечення і охорони розміщують залежно від потреби на різних поверхах.

Пасажирські ліфти у автостоянці передбачаються у разі відмінності позначок підлоги першого і верхнього поверхів понад 12 м. Розміри кабіни одного з пасажирських ліфтів мають забезпечувати транспортування людей з інвалідністю, які користуються кріслами - колясками [4].

Для проїзду ЛА в зовнішніх стінах багатоповерхових автостоянок передбачаються ворота. Відстань між воротами встановлюється залежно від об’ємно - планувального рішення будівлі, а також виходячи з умов евакуації автотранспорту. Як правило, розміри прорізів обираються кратними 600 мм. Ворота мають розміри 2,4 х 2,4 м; 3 х 3 м; 3,6 х 3 м; 3,6 х 3,6 м. Прорізи воріт мають перевершувати висоту ЛА на 200 мм. Ззовні до воріт приймаються пандуси з нахилом 1:12; 1:10.

Чітке функціональне розміщення приміщень має забезпечити автономну роботу кожної складової частини автостоянки [10].

Рис. 13. Класифікація часто застосовуваних рамп

Рис. 14. Розміри криволінійної, односмугової рампи

Рис. 15. Маневрування автомобіля на прямолінійній рампі і

сполучення її з горизонтальними ділянками підлоги

Рис. 16. Організація щоденного обслуговування автомобілів

6. КОНСТРУКТИВНІ РІШЕННЯ

Об’ємно - просторове рішення перехоплюючої автостоянки повністю залежить від вибору конструктивної схеми – каркасної чи каркасно - монолітної. Для забезпечення розміщення і проїзду ЛА, необхідно правильно вибрати крок колон, враховуючи висоту конструкцій ригелів чи балок.

Вертикальні комунікації з монолітного залізобетону (сходові клітини, шахти ліфтів) утворюють ядро жорсткості споруди. Для перекриття використовуються збірні плити і монолітний залізобетон.

Як варіант, можна використовувати безригельний каркас із залізобетону, щитової опалубки і легких самонесучих зовнішніх стін.

Зовнішні стіни можуть бути несучими або навісними з з енергозберігаючих матеріалів; навісних залізобетонних панелей; пінобетонних блоків, опоряджених цеглою; легких багатошарових панелей з алюмінію і ефективних утеплювачів, а також – вентильовані фасади з декоративними опоряджувальними плитами різної фактури і різного матеріалу (алюмінію, керамічного граніту).

Вибір конструктивної системи сприяє пластичному вирішенню фасадів автостоянки, ефективному планувальному рішенню, виразності об’ємно - просторової композиції.

Дата добавления: 2014-11-06