Поняття, види, принципи, і суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Контрольні запитання

1. У чому полягає господарсько-торговельна діяльність?

2. Назвіть види підприємств оптової торгівлі.

3. Якими є функції оптової торгівлі?

4. У чому зміст роздрібної торгівлі?

5. Якими є вимоги до суб’єктів господарської діяльності у сфері громадського харчування?

6. У чому особливість послуг як товару?

7. Як проводиться атестація підприємств побутових послуг?

8. Поясніть принципи державного регулювання у сфері захисту прав споживачів.

9. Назвіть функції Держспоживстандарту щодо захисту прав споживачів.

10. Назвіть штрафні санкції за порушення прав споживачів

11. Для чого застосовуються реєстраторів розрахункових операцій?

12. У чому роль ДПА щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій?

13. У яких торгових операціях не застосовуються реєстратори розрахункових операції?

14. Які санкції застосовуються за порушення вимог щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій?

ГЛАВА 10

Зовнішньоекономічні зв'язки України опосередковані правом з іншими державами світ не лише необхідні, а й взаємовигідні. Вона розташована у центрі Європи з виходом до Чорного моря, і цю територію можна використовувати як транспортну мережу між сходом і заходом, північчю і півднем тощо. Для України, яка має намір інтегруватись як повноправний член до світового співтовариства, надзвичайно важливим є участь в міжнародних організаціях та приєднання до багатосторонніх міжнародних договорів, найважливішими з яких з точки зору зовнішньоекономічної діяльності є вступ до Світової організації торгівлі (СОТ), яка охоплює понад 90 % загального обсягу міжнародної торгівлі. Вступ до СОТ розглядається сьогодні як невід'ємна частина ринкових реформ у нашій країні, як найважливіший етап інтеграції до світового торгово-економічного простору, передумова визнання нашої держави такими впливовими міжнародними угрупуваннями як Союз незалежних державних (СНД), та і Європейським Союзом. Метою зовнішньоекономічної діяльності (надалі – ЗЕД) є утворити позитивне сольдо зовнішньої торгівлі та забезпечити додаткове надходження коштів для розвитку національної економіки на засадах додержання суверенітету і рівноправного співробітництва держав незалежно від соціально-економічних систем і політичних режимів.

Тому, одним із перших законів незалежної України був Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. (надалі – Закон). Він, як передбачено в Преамбулі, прийнятий, виходячи з положень Конституції Основного Закону України, Декларації про державний суверенітет України, Закону Української РСР «Про економічну самостійність України» та загальновизнаних міжнародних норм і правил, враховуючи, що однією з засад реалізації державного суверенітету України є її самостійність при здійсненні та регулюванні зовнішньоекономічних відносин, беручи до уваги зобов'язання, взяті Україною в рамках міжнародних угод, договорів з республіками Союзу РСР та інших угод в рамках Союзу РСР, бажаючи всебічного розвитку економічних відносин з іншими державами на взаємовигідній основі, маючи на меті запровадити правове регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності в Україні, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки, економічні зв'язки в галузі будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських операцій, надання різноманітних послуг.

Його метою є: захист економічних інтересів України та законних інтересів суб'єктів ЗЕД; створення рівних можливостей для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій; заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері і ЗЕД. Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання ЗЕД на її території.

В економічній і юридичній літературі зовнішньоекономічна діяльність у найбільш загальному розумінні – це особлива форма здійснення суспільно-виробничих зв'язків між державами та міжнародними організаціями, між міжнародними організаціями у сфері міжнародного економічного співробітництва, яка є предметом вивчення міжнародного економічного права.

Зовнішньоекономічна діяльність, відповідно до абз. 12 ст. 1 Закону – це діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Більш вдалим, на нашу думку, є визначення у ГК (ч. 1 ст. 377), що ЗЕД – це господарська діяльність за участю вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, складовою якої є перетин митного кордону України майном або робочою силою і яка здійснюється в спеціальному правовому режимі.

Залежно від напрямку перетину митного кордону України товарів, продукції та/або робочої сили ЗЕД поділяється на експорт або імпорт.

Експорт – це продаж товарів українськими суб'єктами ЗЕД іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України.

Імпорт – купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами ЗЕД в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів З ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

При здійсненні ЗЕД українські та іноземні суб'єкти господарювання, відповідно до ст. 2 Закону, повинні керуватися такими принципами.

Принципом суверенітету народу України ЗЕД, що полягаєу:виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати ЗЕД на території України, керуючись законами, що діють на території України; обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов’язання України в галузі міжнародних економічних відносин.

Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у: праві суб'єктів ЗЕД добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки; праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України; обов'язку дотримуватись при здійсненні ЗЕД порядку, встановленого законами України; виключному праві власності суб'єктів ЗЕД на всі одержані ними результати такої діяльності.

Принципом юридичної рівності та недискримінації, що полягає у: рівності перед законом всіх суб'єктів ЗЕД, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні ЗЕД; забороні будь-яких, окрім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб’єктів ЗЕД, а також іноземних суб’єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками; неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів.

Принципом верховенства закону, що полягає у: регулюванні ЗЕД тільки законами України; забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб’єктів ЗЕД умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

Принципом захисту інтересів суб'єктів ЗЕД, який полягає у тому, що Україна як держава:забезпечує рівний захист інтересів всіх суб’єктів ЗЕД та іноземних суб’єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України; здійснює рівний захист всіх суб'єктів ЗЕД України за межами України згідно з нормами міжнародного права; здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права.

Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів. Демпінгу даному випадку – це ввезення на митну територію країни імпорту товару за ціною, нижчою від порівнянної ціни на подібний товар у країні. експорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару.

До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб’єкти цієї діяльності, відповідно до ст. 4 Закону належать:

1). експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

2). надання суб'єктами ЗЕД України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вказаних послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам ЗЕД України;

3). наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

4). міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

5). кредитні ірозрахункові операції між суб'єктами ЗЕД України та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами ЗЕД банківських, кредитних істрахових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;

6). спільна підприємницька діяльність між суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

7). підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів ЗЕД за межами України;

8). організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів ЗЕД; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;

9). товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами ЗЕД України та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

10). орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами ЗЕД України та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

11). операції з придбання, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

12). роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній сплатній основі з суб'єктами ЗЕД як на території України, так і за її межами;

13). інші види ЗЕД, не заборонені прямо і у виключній формі законами України.

Посередницькі операції, при здійсненні яких право власності на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та інших), здійснюються без обмежень.

Суб'єктами ЗЕД в Україні є: фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України; юридичні особи, зареєстровані як такі-в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації тощо), в тому числі юридичної особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності; об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно із законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність; структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України; спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України та інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами.

Держава в особі її органів, місцеві органи влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у ЗЕД, а також інші держави, котрі беруть участь у господарській діяльності на території України, діють як юридичні особи.

При цьому всі зазначені суб'єкти ЗЕД мають рівне право здійснювати будь-які, прямо не заборонені законами України, її види незалежно від форми власності й інших ознак.

Фізичні особи мають право здійснювати ЗЕД з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно із законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з законодавством України, а фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України, мають право здійснювати ЗЕД, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є.

Юридичні особи мають право здійснювати ЗЕД відповідно до їхніх установчих документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи та внесені до ЄДРПОУ.

Всі суб'єкти ЗЕД України мають право відкривати свої представництва на території інших держав, згідно із законами цих держав.

Іноземні суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють ЗЕД на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України. Реєстрацію представництв інших іноземних суб’єктів господарської діяльності здійснює Мінекономіки впродовж 60 робочих від дня подання іноземним суб'єктом господарської діяльності документів на реєстрацію. Для реєстрації представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності на території України необхідно подати: заяву з проханням про реєстрацію представництва, яка складається у довільній формі; виписку з торговельного (банківського) реєстру країни, де іноземний суб'єкт господарської діяльності має офіційно зареєстровану контору; довідку від банківської установи, в якій офіційно відкрито рахунок подавця; довіреність на здійснення представницьких функцій, оформлену згідно з законом країни, де офіційно зареєстровано контору іноземного суб'єкта господарської діяльності.

Документи, зазначені вище, мають бути нотаріально засвідчені за місцем їх видачі та належно легалізовані в консульських установах, які представляють Україну, якщо міжнародними договорами України не передбачено інше. За реєстрацію представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності з них стягується плата у розмірі, що встановлює Кабінет Міністрів України і який неповинен перевищувати фактичних витрат держави, пов'язаних з цією реєстрацією.

У разі відмови Мінекономіки зареєструвати представництво іноземного суб’єкта господарської діяльності або неприйняття рішення з цього питання у встановлений 60-денний термін іноземний суб’єкт господарської діяльності може оскаржити таку відмову в судових органах України.

Забороняється вимагати від іноземного суб'єкта господарської діяльності повторної реєстрації (перереєстрації) раніше зареєстрованого представництва на території України. У випадку зміни назви, юридичного статусу, юридичної адреси чи оголошення іноземного суб'єкта господарської діяльності неплатоспроможним або банкрутом, його представництво на території України зобов'язане повідомити про це Мінекономіки у семиденний строк.

Слід зауважити, що поряд із загальними правилами, державного регулювання ЗЕД, діють деякі спеціальні правила, що стосуються її окремих видів ЗЕД, або предметом яких є певні специфічні товари. Так, експорт і імпорт товарів військового призначення, товарів, що містять відомості, які становлять державну таємницю, урегульований Положенням про порядок надання суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення і товарів, що містять відомості, які становлять державну таємницю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.98 р. №838.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про сприяння зовнішньоекономічній діяльності» від 14.04.99 р. № 593, Державною митною службою України, Мінекономіки і Державною податковою адміністрацією наказом від 07.07.99 р. № 411/488/357 затверджені: критерії оцінки визначення підприємств-резидентів України, під час здійснення якими зовнішньоекономічної діяльності застосовується режим сприяння.

Відповідно до цих нормативних актів під час здійснення підприємствами-резидентами України ЗЕД режим сприяння, установлений постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.99 р, № 593. Він застосовується до підприємств, що відповідають таким критеріям: є зареєстрованими в Україні резидентами платниками податків (податку з доданої вартості, податку з прибутку, акцизного збору); здійснюють ЗЕД протягом принаймні двох років, що передують моменту здійснення оцінки підприємства; є прибутковими протягом двох років, що передують моменту здійснення оцінки підприємства; не мають простроченої заборгованості за зовнішньоекономічними операціями протягом двох років, що передують моменту здійснення оцінки підприємства;не мають заборгованості за податками і зборами (обов'язковими платежами) до бюджетів і державних цільових фондів протягом двох років, що передують моменту оцінки підприємства; не мають порушень митного, податкового, у тому числі і валютного, законодавства протягом двох років, що передують моменту здійснення оцінки підприємства;до підприємства не застосовувалися спеціальні санкції, передбачені ст. 37 Закону протягом двох років, що передують моменту здійснення оцінки підприємства.

Дата добавления: 2014-11-06