ІІ. Апостроф

І. Ненаголошені е, и, о в коренях слів

1. У складах із ненаголошеними е, и, о пишеться та сама літера, що й під наголосом: вЕликий, бо вЕлич. У словах із постійним наголосом невиразний звук рекомендується перевіряти за словником6 лЕвада, кИшеня.

2. Е завжди пишеться в буквосполученнях –ере-, -еле-: берег, зелень; коли Е при зміні слова випадає: вітЕр, бо віТРу.

3. Е пишеться у відкритому складі, коли в закритому складі чергується з І: осінь – осені;

4. Е пишеться в особових закінченнях дієслів І дієвідміни, И – в особових закінченнях дієслів ІІ дієвідміни: пишЕш (І дієвідміна), робИть (ІІ дієвідміна).

5. Е чергується з И у коренях дієслів бер-бир, мер – мир, пер-пир, стел-стил і подібних. И пишеться перед складом із наголошеним а(я): беру – забираю, стелю – застилаю.

6. И пишеться в буквосполученнях –ри-, -ли- між приголосними у відкритих складах: криниця, глитати.

1. Апостроф уживається перед я, ю, є, ї після б, п, в, м, ф, якщо перед ними немає інших приголосних, що належать до кореня: здоров’я (АЛЕ свято, верб’я).

2. Апостроф уживається перед я, ю, є, ї після р при роздільній вимові (при злитній вимові не ставиться): пір’я, матір’ю (АЛЕ буря, крюк, крякати)

3. Апостроф уживається перед я, ю, є, ї після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: від’їзд, пів’яблука.

Дата добавления: 2014-11-06