Аналіз ліквідності балансу

Актив	На початок періоду (грн)	На кінець періоду (грн)	Пасив	На початок періоду (грн)	На кінець періоду (грн)	Платіжний надлишок (+) або нестача (–)
на початок періоду (грн)	на кінець періоду (грн)
Група А1 (грошові кошти)			Група П1 (кредиторська забор­гованість, кредити банку, строк повернення яких настав)			– 4624	– 5907
Група А2 (дебіторська заборгованість, готова продукція)	14 615	20 190	Група П2 (корот­кострокові кредити банку)		13 830
Група А3 (виробничі запаси, незавершене виробництво)	33 140	41 620	Група П3 (довгострокові кредити і позики)	10 500	22 450	38 312	19 171
Група А4 (необоротні активи)	12 203	12 914	Група П4 (постійні пасиви)	36 071	32 537	– 23 868	– 19 623
Баланс	61 015	75 967	Баланс	61 015	75 967	—	—

Узагальнюючим показником ліквідності є коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття), який визначається співвідношенням усіх поточних активів до поточних зобов’язань і характеризує достатність оборотних активів підприємства для погашення своїх боргів. Загальний коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю поточних зобов’язань

,

де ОА — оборотні активи; КП — короткострокові пасиви.

Дисконтована вартість поточних активів дає відповідь на запитання про теперішню вартість активів з урахуванням можливих строків їх продажу для перетворення на гроші, а дисконтована вартість короткострокових пасивів — про теперішню їх вартість з урахуванням строків виконання всіх короткострокових зобов’язань підприємства. Для розрахунку коефіцієнта поточної ліквідності запропоновано таку формулу

де PV (OA) _i — теперішня вартість активів підприємства з урахуванням строків можливої реалізації (перетворення на гроші); PV (OA) _j — теперішня вартість короткострокових зобов’язань підприємства з урахуванням строків їх виконання; В_н.л — ліквідна вартість низьколіквідних (неліквідних) поточних активів.

Незважаючи на зазначені недоліки показника, які певною мірою обмежують його застосування, його все-таки широко використовують в аналітичних дослідженнях завдяки позитивним рисам, які:

· характеризують упевненість зовнішніх суб’єктів аналізу в спроможності підприємства розраховуватися за своїми короткостроковими зобов’язаннями;

· визначають резерв ліквідності засобів, які можна використовувати як гарантію безпечності;

· полягають у легкості отримання інформації для розрахунку, зручності та простоті обчислення.

За своїм змістом, аналогічним коефіцієнту поточної ліквідності, є коефіцієнт швидкої ліквідності, який розраховують по більш вузькому колу оборотних активів, коли з їх загальної величини вилучають найменш ліквідну частку — виробничі запаси за формулою

,

де ВЗ — виробничі запаси.

Логіка такого вилучення полягає не тільки в значно меншій ліквідності запасів, а й у тому, що грошові кошти, які можна отримати на випадок змушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути значно менші за витрати на їх придбання.

Аналізуючи динаміку цього показника, слід звертати увагу на фактори, що зумовили його зміну. Так, якщо зростання коефіцієн­та швидкої ліквідності було пов’язано в основному зі збільшенням величини невиправданої дебіторської заборгованості, то навряд чи така тенденція може бути охарактеризована як позитивна.

Орієнтовним значенням показника вважається рівень від 0,5 до 1, але для цього показника, як і для попереднього, підприємство самостійно встановлює норматив, ураховуючи різні фактори впливу.

Найбільш жорстким критерієм ліквідності є коефіцієнт абсолютної ліквідності, який визначається відношенням найбільш ліквідних активів (грошових коштів) до поточних зобов’язань.

,

де ГК — грошові кошти.

Цей коефіцієнт показує, яка частка короткострокової заборгованості в разі потреби може бути погашена негайно за рахунок наявних грошових коштів. Теоретично достатнім вважається, якщо коефіцієнт абсолютної ліквідності вищий як 0,2—0,35. Це означає, що 20—30 % своїх короткострокових боргів підприємство може погасити в поточний момент. Ось чому цей показник називають ще коефіцієнтом платоспроможності.

При оцінці ліквідності та платоспроможності крім відносних використовують також абсолютні показники. Одним із основних показників є власні оборотні кошти. Цей показник характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття його поточних активів (тобто активів, що мають оборотність менш як один рік). Він є розрахунковим показником і залежить як від структури активів, так і від структури джерел коштів. Величину власних оборотних коштів розраховують за формулою

ВОК = ОА – КП.

Економічна інтерпретація показника полягає в тому, що він показує, яка сума оборотних коштів залишається в розпорядженні підприємства після розрахунків за короткостроковими зобов’язаннями. У певному розумінні це характеристика свободи маневру та фінансової стійкості підприємства з позиції короткострокової перспективи. У практиці фінансового аналізу цей показ­ник також називають чистими оборотними активами, робочим капіталом, функціонуючим капіталом.

Крім розглянутих вище фінансових показників визначається коефіцієнт, що характеризує ступінь забезпеченості поточної діяльності власними оборотними коштами. Його розраховують за формулою

.

Цей коефіцієнт показує, яка частка оборотних активів фінансується за рахунок коштів підприємства.

Наступним показником є маневреність власних оборотних коштів (функціонуючого капіталу), який характеризує частку власних оборотних коштів, яка знаходиться у формі грошових коштів, тобто коштів, що мають абсолютну ліквідність

.

За інших однокових умов зростання показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Прийнятне орієнтовне значення показника встановлюється підприємством самостійно і залежить від того, наскільки висока щоденна потреба підприємства у вільних грошових ресурсах.

Ще одним показником, який досліджується в процесі аналізу ліквідності та платоспроможності, є частка власних оборотних коштів у покритті запасів. Цей коефіцієнт являє собою поодинокий випадок попереднього показника, коли в знаменнику замість загальної величини оборотних активів залишається лише їх частина — запаси і витрати

.

Логіка показника полягає в тому, що дебіторська і кредиторська заборгованість приблизно урівноважують одна одну, а інші оборотні кошти покриваються двома джерелами — власними й позиковими коштами. Оскільки в цій частці оборотних коштів запаси домінують, саме з ними доцільно порівнювати величину власних оборотних коштів. Нижня межа, що рекомендується по цьому показнику, — 50 %.

Показником, який також являє певний інтерес для аналітика, є коефіцієнт покриття запасів. Його розраховують як співвідношення величини «нормальних» джерел покриття запасів до суми запасів.

До «нормальних» відносять джерела, які можуть розглядатися як джерела покриття запасів. До них належать:

· власні оборотні кошти;

· короткострокові кредити та позики банків під товарні запаси;

· кредиторська заборгованість за отримані сировину, матеріали.

Література

1. Бланк И. А. Управление формированием капитала. — К.: «Ника-Центр», 2000. — 512 с.

2. Ефимова О. В. Финансовый анализ. 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Бухгалтерский учет, 1999.

3. Маршалл А. Принципы политической экономии. — М., 1984. — Т 3.

4. Милль Дж. С. Основы политической экономии. — М., 1980. — Т 1.

5. Основи економічної теорії: Політекономічний аспект: Підручник / Г. Н. Климко, В. П. Нестеренко, Л. О. Каніщенко та ін.; За ред. Г. Н. Климка, В. П. Нестеренка. — 2-ге вид., перер. i допов. — К.: Вища шк.; Знання, 1997.

6. Рекардо Д. Соч. Т 1. — М., 1941.

7. Селезнева Н. Н., Ионова А. Ф. Финансовый анализ: Учеб. пособие. — М.: ЮНИТИ — ДАНА, 2001.

8. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов.

9. Смоленюк П. С. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. — Хмельницький: НВП «Евріка» ТОВ, 2002.

Тема 9.Аналіз кредитоспроможності
підприємства

Дата добавления: 2014-11-06