Правила поведінки і дії населення під час лісових пожеж

Лісові пожежі

Стадія ІІІ. Аналіз наслідків.

Стадія ІІ. Виявлення послідовності небезпечних ситуацій, побудова дерева подій та небезпек.

Крок 3. Ввести обмеження на аналіз, тобто виключити небезпеки, які не будуть вивчатися.

Крок 2. Визначити частини системи, які можуть викликати ці небезпеки.

Крок 1. Виявити джерела небезпеки.

Стадія І. Попередній аналіз небезпеки.

Послідовність вивчення небезпек.

Тема № 2: "Пожежі у природних екосистемах (ландшафтна, лісова, степова, торф’яна пожежа). Вражаючи фактори природних пожеж, характер їхніх проявів та наслідки"

Небезпеку у природному середовищі становлять пожежі, які мають шкідливий вплив на здоров'я людини, нерідко призводять до летальних наслідків, спричиняють велику економічні збитку та негативну впливають на стан навколишнього середовища.

За даними статистики, щорічно у світі виникає близько 3,3 млн природних пожеж (лісових, степових, торф'яних). Найчастіші лісові і торф'яні пожежі.

На території України ліси і торфовища займають понад 10 млн га. У середньому за рік залежно від погодних умов в Укоаїні виникає близько 3 000- 5 000 пожеж, що знищують понад 5 000 га. найбільш пожежонебезпечні південний і східний регіони, де щорічно виникають у середньому відповідно 37 і 40% усіх лісових пожеж.

Причини лісових пожеж: громові розряди, самозаймання торфу – частого супутника лісів, необережне поводження людей з вогнем (кинутий недокурок, не загашене багаття), господарські роботи в лісі, пиж після пострілу мисливця тощо.

Лісові пожежі поділяються на: низові, верхові і підземні (торф'яні).

Низові пожежі становлять близько 90% усіх лісових пожеж. У цьому випадку вогонь охоплює нижні частини дерев, траву тощо.

Швидкість поширення 1-3 м/хв., висота полум’я – 0,5-1,5 м.

Верхові пожежі можливі при сильному вітрі, коли вогонь охоплює крони дерев і поширюється зі швидкістю 5 – 100 м/хв. і більше. Палаючі гілки, іскри спричинюють нові вогнища пожежі на значних відстанях.

Торф'яні пожежі поширюються значно повільніше – кілька метрів за годину.

Вони небезпечні можливістю прориву вогню на поверхню і тим, що не завжди помітні, унаслідок чого людина може провалитися в прогорілий торф.

Гасити невеликі лісові пожежі можна без використання спеціальних засобів пожежогасіння. При цьому застосовують підручні засоби і найпростіший інвентар – гілки лісових дерев, молоді дерева, мішковину, брезент. Ними можна захльостувати крайку пожежі (робити це потрібно так, щоб вуглини і дрібний відпад відкидалися на вигорілі ділянки). Невелике полум’я можна затоптати ногами, крайку пожежі закидати землею. Спочатку потрібно збити полум’я, узявши грунт на лопату, потім створити захисну смугу з грунту в кілька см завтовшки і близько півметра завширшки. Одна людина за півгодини може засипати близько 20 м крайки пожежі.

Верхові пожежі ліквідують, як правило, силами спеціальних протипожежних підрозділів. До гасіння широко залучається місцеве населення.

Основними правилами для кожного, хто залучається до гасіння є – обережність і передбачливість. При гасінні підгорілі дерева потрібно звалювати в напрямку пожежі, пересуватися слід з обережністю, оскільки можна провалитися в торф'яні прогари. Потрібно остерігатися торф'яних боліт, а за необхідності рухатися по торф'яному полю тільки групою, при цьому перший у групі повинен перевіряти грунт довгим ціпком (жердиною). Якщо пожежа застала когось у лісі, полі, степу, не слід приймати поспішні, іноді неусвідомлені рішення. Зазвичай люди, злякавшися, що вогонь швидко насувається, намагаються бігти в протилежний від нього бік, не оцінюючи швидкості поширення вогню.

Щоб вийти з-під шквалу вогню низової чи степової пожежі, потрібно переборити крайку вогню проти вітру, накривши голову й обличчя верхнім одягом. Виходити із зони лісової пожежі при незначній швидкості вітру потрібно також у навітряний бік, використовуючи відкритий простір (галявини, дороги, ріки, струмки тощо), а також ділянки листяного лісу.

Дата добавления: 2014-11-06