Відхилення і допуски форми криволінійних поверхонь

Відхилення і допуски форми конічних поверхонь

Точність форми конічних поверхонь характеризується в основному відхиленнями і допусками прямолінійності утворюючого конуса і круглості в поперечному перетині. Якщо для конуса задаються роздільні допуски діаметра в заданному поперечному перерізі TD_s і допуски кута конуса АТ_D, то, як правило, повинні призначатися також допуски прямолінійності утворюючої TF_R і круглості TF_L. Числові значення допусків прямолінійності варто вибирати, як числові значення прямолінійності для плоских поверхонь, а допуски круглості - як числові значення допусків круглості для циліндричних поверхонь. При цьому рекомендується дотримувати наступні співвідношення між різними допусками конуса:

Тпр ≤0,5 АТ

Tкр ≤ 0,5 ТDS

де АТ - допуск кута конуса, виражений у виді допуску на різницю діаметрів конуса на його довжині.

Якщо для конуса допуск діаметра TD заданий у будь-якому перетині конуса, то просторове поле допуску діаметра обмежує також будь-які відхилення форми конуса. При такому способі нормування конусів окремі допуски прямолінійності утворюючої або круглості.

Профілі і поверхні складної форми (криволінійні або ті, що складаються з декількох простих елементів) задаються або координатами окремих точок профілю рис.10.4, а), або розмірами (наприклад, радіусами кривизни) і взаємним розташуванням окремих складових окремих елементів (рис.10.7,б). У багатьох випадках для визначення розмірів профілю або поверхні складної форми потрібне вказівка баз або комплекту баз.

Нормування геометричної точності профілів і поверхонь складної форми виконується двома способами:

1) допуском форми заданого профілю або заданої поверхні згідно СТ СЭВ 301-76;

2) граничними відхиленнями координат окремих точок профілю (або по-верхности) або роздільними допусками розмірів, форми і розташування окремих елементів, що складають профіль (поверхню) (мал. 10,8 а і б).

Заданий профіль (задана поверхня) – профіль (поверхня), заданий номінальними значеннями координат окремих крапок (або номінальними розмірами елементів профілю), зазначеними на кресленнях у прямокутних рамках без граничних відхилень.

Рис.10,8

Відхилення форми заданого профілю (або заданої поверхні) є результатом спільного прояву відхилення розмірів і форми профілю (поверхні), а також відхилень розтаування його щодо заданих баз. Тому відхилення і допуски форми заданого профілю і заданої поверхні віднесені в СТ СЭВ 301-76 до групи сумарних відхилень і допусків форми і розташування.

Рис. 10,9

На відміну від інших відхилень форми відхилення форми заданого профілю і заданої поверхні оцінюють не від прилягаючих елементів, а від номінального профілю (номінальної поверхні). Поле допуску форми при данному способі нормування завжди розташовується симетрично відносно номінального профілю, а його ширина (допуск) відраховують по нормалі до номінальному профілю або номінальної поверхні.

При нормуванні граничних відхилень координат профілю (рис.10,9) можна вказати не тільки симетричного, але і будь-якого іншого положення поля допуску форми щодо номінального профілю. Граничні відхилення вказують в одному координатному напрямку, у той час, як в іншому задаються лише номінальні значення координат відповідних точок у прямокутних рамках.

Відхилення форми заданого профілю – найбільше відхилення Δ точок реального профілю від номінального профілю, обумовлене по нормалі до номінального профілю в межах нормованої ділянки L (рис.10,10 а). Допуск форми заданого профілю Т - найбільше значення, що допускається, відхилення форми заданого профілю. лінії, обмежуюче поле допуску, эквидистантны номинальному профілеві і є охоплюючими сімейства окружностей, центри яких знаходяться на номі-нальном профілі, а діа-метр дорівнює допускові форми в діаметральному вираженні Т або подвоєному допускові форми в

Рис. 10,10

радіусному вираженні Т/2 (рис.10,10, б).

Відхилення форми заданої поверхні – найбільше відхилення Δ точок реальної поверхні від номінальної поверхні, обумовлене по нормалі до номінальної поверхні в межах нормованої ділянки L (мал. 47, а). Допуск форми заданої поверхні Т - найбільше значення відхилення, що допускається, форми заданої поверхні. Поверхні, що обмежують поле допуску, эквидистантны номінальної поверхні і є охоплюючими сімейства сфер, центри яких знаходяться на номінальній поверхні, а діаметр дорівнює допускові форми в діаметральному вираженні Т або подвоєному допускові форми в радіусному вираженні Т/2 (мал. 47, б).

ВІДХИЛЕННЯ І ДОПУСКИ РОЗТАШУВАННЯ ПОВЕРХОНЬ.

Відхиленням розташування називається відхилення реального (дійсного) розташування розглянутого елемента (поверхні, осі або площини симетрії) від номінального розташування, обумовленого номінальними і кутовими розмірами між розглянутим елементом і базами.

Базою може бути поверхня (наприклад, площина), її утворююча або точка (наприклад, вершина конуса, центр сфери). Якщо базою є поверхня обертання (наприклад, циліндричне або конічна) або різьба, то в якості бази розглядають їхню вісь. База визначає прив'язку деталі до площини або осі координат, щодо якої задаються допуски розташування або визначається розташування нормованого елемента. Базою може служити і сполучення декількох елементів, наприклад, загальна вісь або загальна площина симетрії декількох елементів.

Рис. 47

Загальна вісь двох поверхонь – пряма, що проходить через осі розглянутих поверхонь обертання в їхніх середніх перетинах (a/2 и b/2) (рис. 48, а).

Загальна вісь декількох поверхонь (більше двох) - пряма, щодо якої найбільше відхилення осей розглянутих поверхонь обертання в межах цих поверхонь має мінімальне значення (рис. 48 б).

Загальна площина симетрії двох або декількох елементів – площина, щодо якої найбільше відхилення площин симетрії розглянутих елементів у межах довжини цих елементів має мінімальне значення (рис. 48, в).

Рис. 48

У ряді випадків для правильної й однозначної оцінки точності розташування окремих елементів деталь повинна бути орієнтована одночасно по двох або трьох базах, що утворить систему координат. Така сукупність баз називається комплектом баз .

Допуском розташування називається межа, що обмежує значення відхилення, що допускається, розташування поверхонь.

Полем допуску розташування називається область у просторі або на заданій площині, усередині якої повинні знаходитися прилягаюча поверхня нормованого елемента або вісь, центр, площина симетрії нормованого елемента.

Ширина, діаметр або радіус поля допуску визначаються числовим значеннням допуску, розташуванням поля щодо баз - номінальним розташуванням нормованого елемента, а довжина поля - розмірами нормованої ділянки (якщо нормована ділянка не задана, то довжина поля допуску розташування та ж, що й у нормованого елемента).

Дата добавления: 2014-10-15