Основні закони зйомок: безперервний контроль всіх дій і проведення робіт за принципом від загального до приватного

Спочатку визначають з великою точністю положення невеликого числа допоміжних - геодезичних точок, а потім вже знімають решту всіх точок, які мають бути нанесені на плані. Зйомці підлягають не всі деталі, а тільки ті, які необхідні для даної мети. Чим більше деталей треба відобразити на плані і чим точніше він має бути, тим більше масштаб слід взяти для нього.

Зйомка будь-якого угіддя або споруди починається зі зйомки його межі. Ця межа найчастіше буває кривою лінією. Кожну криву можна замінити деякою ламаною лінією, причому чим більше зламів, тим ближче вона буде до реальної кривої.

Кожен відрізок ламаної лінії визначається положенням двох його кінцевих точок.

Отже, зйомка місцевості завжди зводиться до визначення положення деякого числа окремих точок кожного контуру.

З'єднавши послідовно ці точки, ми тим самим накреслимо на плані відповідні контури в зменшеному і подібному вигляді.

Деякі предмети, розташовані на поверхні Землі, мають правильні кордони, контури яких підпорядковані відомим геометричним умовам. Наприклад, горизонтальні прокладення будов - прямокутники, клумби і квітники - правильні багатокутники, сторони доріг - паралельні лінії, лінії телефонних і електропередач - прямі лінії і так далі.

Всі ці закономірності необхідно враховувати підчас зйомки. Для визначення положення будь-якого предмету правильної форми на горизонтальній площині щодо опорних геодезичних точок (пунктів) досить визначити положення тільки двох точок цього предмету. При цьому передбачається, що є всі дані, необхідні для побудови плану цього предмету і визначається лише місце на площині, де його необхідно розташувати.

Наприклад, при зйомці в саду клумби, що має форму правильного багатокутника, досить визначити положення лише двох його вершин відносно межі саду, останні - легко буде побудувати, знаючи довжину і число сторін багатокутника (контури клумби). Так само поступають і підчас зйомки окремої будови: побудувавши два її кута, решту кутів можна нанести по відповідним вимірам.

Якщо межа, що знімається, має неправильну форму, то всі її характерні точки визначають незалежно один від одного (прив'язують до опорних точок).

Зйомку місцевості і складання плану частіше виконують неодночасно. Це дозволяє прискорити проведення польових робіт і створити кращі умови для виконання камеральних (обчислювальних, креслярських і тому подібне) робіт в приміщенні.

Для того, щоб зйомник не помилився в проведених ним промірах і щоб правильно зумів з'єднати на плані зняті точки, він веде схематичну зарисовку місцевості, вказуючи виміряні величини.

Такий зроблений від руки схематичний план місцевості, на якому показуються контури угідь, місцеві предмети, результати вимірів, приводяться назви і інші відомості, необхідні для складання точного плану, називається абрисом. Його складають на окремі ділянки місцевості або на всю територію відразу. На абрисі треба прагнути замалювати місцевість детально, всі числа підписуються так, щоб було зрозуміло, до яких величин вони відносяться. Абрис потрібно вести настільки виразно, щоб він був зрозумілий іншій особі, знайомій зі зйомками.

Система (сукупність) опорних точок, що забезпечують зйомку на деякій ділянці поверхні Землі, називають знімальним обґрунтуванням.

Проста сітка складається з однієї сторони, далі за ступенем складності слідує сітка з одного трикутника, потім - з одного багатокутника (полігону) і, нарешті, сітка, що складаються з декількох трикутників і багатокутників.

При зйомках місцевості використовуються різні способи створення знімального обґрунтування; найважливіші з них наступні:

- тріангуляція - система трикутників, в яких вимірюються кути і базисні сторони (решта сторін обчислюється);

- трилатерація - система трикутників, в яких вимірюються сторони;

- супутникова тріангуляція - просторова геодезична сітка, елементи якої отримані по виміряних синхронно з різних наземних станцій сферичних координат напрямів на ШСЗ;

- полігонометрія (обхід) і теодолітні ходи;

- створні методи;

- спосіб прямокутних координат (перпендикулярів);

- спосіб полярних координат (кругового візування);

- засічки кутові і лінійні.

Перші чотири способи зазвичай застосовуються для створення геодезичної мережі, останні - для розвитку знімальної сітки.

Дата добавления: 2014-10-15