Лікування

Діагностика

Для гострого перикардита, як правило, характерно: біль в грудної клітині, шум тертя перикарда, зміни на ЕКГ.

Характер больового син­дрому: з'являється раптово, різної інтенсивності, носить постійний ха­рактер, підсилюються при диханні, чиханні, кашлі, може мати іррадіацію в спину, ліве плече, шию, зменшується при сидячому положенні з нахилом тулубу вперед, в колінно-ліктьовому положенні.

Шум тертя пери­карда нагадує хруст сніга, вислуховується і в систолу, і в діастолу, краще в ділянці абсолютної тупості серця, нікуди не проводиться.

ЕКГ: конкордантний підйом SТ з одночасовою випуклістю донизу з переходом до високого позитивного зубця Т, через 1 -2 дня сегмент SТ зміщується ниж­че ізолінії, стає випуклим уверх, потім протягом кількох діб вертається до ізолінії, поступово згладжується Т і через 10-15 діб стає двохфазним або негативним, комплекс QRS при цьому не змінюється.

Рентгенологічно серце, як правило, не змінено, на ЕхоКГ- потовщення листків перикар­ду.

При ексудативному перикардиті клініка обумовлена від кількості ріди­ни в порожнині перикарда та тяжкості інфекційного процесу. Клінічно спостерігається синусова тахікардія, задишка, послаблення верхівково­го поштовха, розширення площі серцевої тупості, ослаблення тонів сер­ця, малий пульс.

Рентгенологічно збільшення розмірів серцевої тіні, І зникнення талії серця, нормальний легеневий рисунок.

ЕхоКГ: ехонегативний простір між стінками лівого шлуночка і паріетальним листком пе­рикарда, гіперкінезія міжшлуночкової перегородки і всього контура сер­ця, «плавуюче» серце при двохмірному скануванні. При підозрі на наяв­ність гною чи пухлинне ураження перикарда проводять перикардіоцентез з послідуючим дослідженням та бакпосівом випоту (при запальному характері - серед лейкоцитів переважають нейтрофільні гранулоцити при бактеріальній інфекції та лімфоцити при хронічному перебігу тубер­кульозної етіології, позитивна проба Рівальта, відносна щильність рі­дини 1,018-1,02 г/л, білка понад ЗО г/л, при пухлинах - атипові клітини, при лімфогрануломатозі - клітини Березовського-Штернберга, при СКВ - LЕ-клітини).

При швидкому накопиченні випоту в порожнині перикарда розви­вається тампонада серця. Клінічна картина тампонади відповідає змен­шенню серцевого викиду та системному венозному застою.

Постільний режим з припіднятив головним кінцем.

Антибіотикотерапія в залежності від виду збудни­ка інфекційного процесу. При неспецифічних бактеріальних перикарди­тах стартовою терапією можуть бути пеніциліни (чи напівсинтетичні пені­циліни) або цефалоспорини, можливо сумісно з аміноглікозидами. При туберкульозній етіології - спеціфічне лікування.

Патогенетичне лікування. Призначаються нестероїдні протизапальні препарати (діклофенак натрію, ібупрофен).

Глюкокортикоїди призначають лише при ДЗСТ, гострій ревматичній лихоманці (панкардиті), аутоімунному перикардиті, туберкульозному ексудативному перикардиті, тяжкому ексудативному перикардиті нез'ясованої етіології.

При набряково-асцитичному синдромі обмежують вживання натрія хлориду, призначають діуретики.

Пункція перикардіальної порожнини показана при швидкому над­лишковому накопиченні ексудату та розвитку тампонади серця, при гнійному перикардиті, для уточнення етіології захворювання. При рецидивуючому перерізі показана перикардектомія в кардіохірургічній клініці.

При диспансерному спостереженні за дитиною, що перенесла го­стрий перикардит. Педіатр, кардіоревматолог - протягом перших 4 місяців після виписки із стаціонару-1 раз на місяць, потім протягом року - 1 раз на квартал, у подальшому - 2 рази на рік, за показаннями частіше. Кардіохірург -2 рази на рік, за показаннями частіше. Оториноларинголог, стоматолог - 2 рази на рік, за показаннями частіше. Після перенесеної ангіни або ГРІ - педіатр, кардіоревматолог 1 раз на 2 тижні. ЕКГ, АТ, клінічний аналіз крові та сечі 2 рази на рік, ЕхоКГ - 2 рази на рік, за пока­заннями повторні. Біохімічні дослідження гострофазових показників (протеїнограма, СРБ, серомукоїди, сіалова к-та, ДФА) - 2 рази на рік, за показаннями повторні. Рентгенографія органів грудної порожнини - за показаннями. Після перенесеної ангіни, ГРВІ необхідний контроль за усі­ма показниками

Характер та періодичність лікування суворо індивідуальні. Дотримання режиму, ра­ціональне харчування, аерація, вітамінотерапія. Санація хронічних вогнищ інфекції. При наявності ознак хронічної серцевої недостатності - відповідне лікування. За показаннями лікування у спеціалізованому санаторії (місцевий та обласний рівень). ЛФК: при відсутності ознак недостатності кровообігу заняття у спеціальній фізкультурній групі. Вирішення питання щодо режиму учбового процесу - індивідуально з урахуванням недостатності кровообігу, додатковий вихідний день, скорочення тривалості учбового дня. За показаннями - індивідуальне навчання. Зняття з обліку (за узгодженням з кардіохірургом) не раніше, як через 3 роки при сприятливому перебігові, в інших випадках не знімаються.

Критерії ефективності лікування та спостереження: зменшення або відсутність ознак серцево-судинної недостатності, відсутність септичних ускладнень, відсутність клініко-лабораторних ознак активності за-1 пального процесу, стабілізація чи регрес патологічних змін ЕКГ та ЕхоКГ, відсутність прогресування та інвалідизації, адаптація до фізичних навантажень.

Дата добавления: 2014-10-15