Поєднання утеплення і опорядження з іншими реконструктивними заходами

Утеплення із попереднім підсиленням зовнішніх стін

Спосіб удосконалення конструктивно-технологічних рішень зовнішнього утеплення і оздоблення із одночасним підсиленням існуючих будівель (патент України № 52204А).

Рис. 9.8. Схема зовнішнього утеплення з системою рухливих порожниноутворювачів

Рис. 9.9. Схема зовнішнього утеплення з гріючою опалубкою

Влаштування захисного покриття здійснюють безпосередньо після монтажу каркасу. При цьому між його елементами і покриттям формується порожнина, яку потім заповнюють утеплювачем. В якості утеплювача можна використати пінобетон, для чого на внутрішній поверхні покриття встановлюють рухомі порожниноутворювачі, які знімають після твердіння пінобетону, або газобетону, заздалегідь закріпивши між стояками каркасу гріючу опалубку з перфорованою плівкою на робочій поверхні.

Корисну модель пояснює рис. 9.8. Реконструкцію починають з монтажу каркасу, для чого до стіни 1 будівлі за допомогою дюбелів або шурупів прикріплюють планку 2 з паралельно привареними направляючими для поперечних металевих стержнів 3, і кріпленням для пустотного стояка 4, виконаного у вигляді швелера або П-подібного профілю. Далі для підсилення конструкції встановлюють арматурну сітку 5, потім прикріплюють стояк 4, вивіряючи його щодо поверхні стіни і горизонтальної поверхні за допомогою болтів 6, на саморізи 7 одягають елементи захисного покриття у вигляді декоративних захисних панелей 8, а порожнину, що утворилася між ними і елементами каркасу, заповнюють утеплювачем 9. На внутрішній поверхні захисного покриття 8 заздалегідь влаштовують рухомі порожниноутворювачі 10 для подальшої вентиляції утеплювача, які знімають після його твердіння (рис. 9.9).

Для залучення приватних інвестицій для заходів із ресурсозбереження застарілого житлового фонду шляхом влаштування чи відновлення енергоефективних огороджувальних конструкцій слід проводити ці заходи одночасно із реконструкцією або капітальним ремонтом таких будинків, які мають супроводжуватися збільшенням їх корисних площ та об'ємів.

Спираючись на досвід будівельників далекого та ближнього зарубіжжя, тут сформуємо у загальному вигляді найпоширеніші напрямки реконструкції застарілого житлового фонду переважно із будинків перших масових серій та технологічні схеми, що його реалізують.

1. Реконструкція існуючих конструкцій та інженерних систем з надбудовою мансарди на даху. Туди можуть бути поширені як існуючі квартири верхнього поверху, так і влаштовані нові, які розміщують у «пентхаусі». Для будинків із дерев’яними перекриттями такий капремонт має передбачати їх заміну на індустріальні залізобетонні збірні (Рис. 9.10 а) або монолітні (Рис. 9.10 б).

2. Те ж, із надбудовою повноцінного одного або декількох поверхів з мансардою. Тут уже може виникнути проблема з облаштуванням ліфтової шахти, яку найкраще прибудувати. Надбудова може проводитися як на існуючі цегляні чи залізобетонні стіни, так і на влаштований на них металевий чи залізобетонний каркас. Цей спосіб реконструкції можна було спостерігати на розі вулиць Барикадної та пр. Карла Маркса у м. Дніпропетровську, коли на несучі стіни двоповерхового цегляного будинку встановлювався металевий каркас третього поверху та мансардного; далі влаштовувався дах без розбирання старого, після чого, під захистом нового даху, велись роботи щодо подальшого будівництва без відселення мешканців (схема на Рис. 9.10 в).

3. Така ж надбудова, але з прибудовою еркерів або лоджій для розширення існуючих квартир і на нижніх поверхах (Рис. 9.10 є і ж). Є сенс виконати такі роботи, щоб зацікавити власників терпіти тимчасові незручності, пов’язані з реконструкцією.

4. Багатоповерхова надбудова з використанням самостійного нового вбудованого каркасу (Рис. 9.10 г), або зовнішнього по типу «Фламінго» (Рис. 9.10 д). При цьому влаштовуються нові найчастіше пальові фундаменти, сталевий, залізобетонний або комбінований каркас до дев’яти - десяти і більше поверхів. А значить, корисні площі житла, як мінімум, подвоюються.

Альтернативні варіанти технології робіт із багатоповерхової надбудови вже на протязі чималого часу розглядались, і опубліковані за результатами виконання міжкафедральних комплексних дипломних проектів під керівництвом ректора нашої академії проф. Большакова В. І. [48]. Але, як показали попередні розрахунки, затрати на виконання робіт з реалізації таких складних проектів наближаються до затрат на нове будівництво. Окрім цього, необхідно виселити всіх мешканців на тривалий час.

Якщо розглядати комплексну реконструкцію житлових кварталів масової забудови, то, мабуть, там знайдуть застосування більшість згаданих варіантів об’ємно-планувальних та організаційно-конструктивно-технологічних вирішень, а методика пошуку раціональних з них із врахуванням більшості діючих при цьому факторів викладена в наступному підрозділі.

Виходячи з перерахованих принципових варіантів реконструкції, тут слід виділити і проаналізувати наступні етапи з раціональними технологіями їх можливого виконання.

I – влаштування нових або підсилення існуючих фундаментів. Рішення про необхідність влаштування нових чи підсилення існуючих приймають за результатами діагностики технічного стану конструкцій будинку. Теоретично доведено і багаторазово практично реалізовано можливість надбудови одного-двох поверхів без підсилення існуючих або влаштування нових конструкцій фундаментів. Підсилення існуючих стрічкових фундаментів раціонально виконувати шляхом влаштування монолітних залізобетонних обойм. Ці технології будуть деталізовані у наступних підрозділах.

II - монтаж стійок та ригелів каркасу прибудови і надбудови. Можлива прибудова стін-пілонів із цегли або монолітного залізобетону (рис. 9.11). Одна з можливих схем передбачає монтаж поворотом сталевих колонн трубчастого перерізу 1 з попередньо змонтованими на них ригелями (рис. 9.11 а). Монтаж можливий як звичайним крановим методом, так і з допомогою лебідки на покрівлі або на землі. Після монтажу колон можна заповнити їх заповнення бетонною сумішшю для перетворення у трубобетонні з суттєвим збільшенням несучої здатності і вогнестійкості сталевого каркасу.

Рис. 9.10. Конструктивно-технологічні схеми реконструкції багатоповерхових цивільних будівель: а) капремонт із заміною перекриттів; б) те ж із надбудовою і бетонуванням перекриттів; в) надбудова з влаштуванням каркасу на існуючих стінах; г) вбудований каркас, д) каркас назовні будинку; є) прибудова еркерів та лоджій; ж) влаштування перекриттів еркеру: 1 – існуюча цегляна стіна, 2 – залізобетонна стіна з утеплювачем із пінополістиролу, 3 – монолітне залізобетонне покриття, 4 – мансардний поверх і вікнами VELUX на даху

Рис. 9.11. Конструктивно-технологічні схеми реконструкції з прибудовою еркерів або лоджій: а) план, б) і в) влаштування вертикальних конструкцій у ковзній опалубці, г) бетонування перекриттів у напрямку зверху вниз, д) те ж, у напрямку знизу вверх із шарнірно-важільною системою розпалублення у віконному прорізі

III – влаштування огороджувальних конструкцій та перекриттів прибудованих приміщень, пропонується технологія влаштування еркерів 2 переважно з легкобетонних блоків і перекриттів з монолітного або збірно-монолітного залізобетону. У цьому випадку, як варіант механізації, можливе використання легкого переставного крану 3 марки КМ-1М вантажопідйомністю 200 кг, вильотом гаку 1,8 м, висотою підйому 30 м, встановленою потужністю 1,3 кВт та масою всього 220 кг. Можна виключити з неї противагу, закріплюючи кран на даху за допомогою розтяжок.

Запропоновано також схеми зведення подібних прибудов із монолітного залізобетону у ковзній опалубці (рис. 9.10 є і рис. 9.11 б,в) та (або) із цегли (рис. 9.10 ж і рис. 9.11 г) з монолітними перекриттями (патент України № 37843А). Причому перекриття прибудов можуть бути як монолітними, так і збірними, зводитися у напрямках знизу вверх (традиційна технологія, рис. 9.10 ж, рис. 9.11 в і 9.11 д) і в протилежному, починаючи з верхнього покриття, а потім – нижче запроектовані (рис. 9.11 г). В останньому випадку необхідно застосовувати автобетононасос з розподільчою стрілою, що обмежує можливості технології. Були пропозиції вести роботи у двох протилежних напрямках, поділивши секції прибудови на непарні α та парні β (рис. 9.11 а).

IV – влаштування залізобетонного поясу надбудови. Рекомендується монтаж опалубки, арматурних каркасів та анкерних болтів, бетонується монолітний пояс, який охоплює будинок на рівні перекриття верхнього поверху. Транспортування матеріалів і конструкцій необхідно здійснювати з використанням того ж крану. Роботи вести послідовно, вздовж будівлі, після влаштування конструкцій прибудов. Після твердіння і розпалублення отримана конструкція поясу суттєво збільшує своє міцність та жорсткість, що знадобиться для монтажу на ньому конструкцій надбудови.

V – Зовнішнє утеплення та опорядження огороджувальних конструкційіснуючої будівлі. Технології цих робіт будуть розглянуті у п’ятому розділі.

VI – Монтаж готових, бетонування монолітних залізобетонних або збирання з напівфабрикатів конструкцій надбудови. Стисненість майданчика і вимоги безпеки інколи не дозволяють збирати конструкції надбудови безпосередньо на місці встановлення. В цьому випадку, пропонується їх виготовлення у заводських умовах з каркасом із легких сталевих або дерев’яних конструкцій з ефективними легкими огородженнями переважно заводського виробництва. А збирати блок надбудови з покриттями можна як на заводі, так і безпосередньо у торці будинку. Можна внизу укрупнити елементи, а остаточне збирання у просторовий каркас здійснювати на проектних позначках чи місцях. За аналогією із промисловими будівництвом та реконструкцією, такий спосіб можна кваліфікувати як конвеєрно-блочний (рис. 9.12)

VII – післямонтажні роботи: опорядження стиків змонтованих блоків, розбирання старого даху, перепланування всередині існуючої будівлі, внутрішні спеціальні і опоряджувальні роботи всередині старої будівлі, прибудові та надбудові. Відмічаємо, що тут, як і раніше, роботи майже не залежать від погодних умов.

У випадку багатоповерхової надбудови, архітекторам і дизайнерам хочеться максимально збільшити розміри вільного простору, інколи бажаючи навіть повністю звільнитися від частини несучих стін. Враховуючи такі побажання, запропоновано варіант технології реконструкції з повним розбиранням несучої стіни між старим будинком і прибудовою (Рис. 9.13).

Для чого, перед розбиранням, встановлюють інвентарні тимчасові опори з домкратами, які повинні витримувати навантаження від існуючих перекриттів. Далі розбирають стіни, монтують опалубку і влаштовується перекриття прибудови. Це перекриття також обпирається на самостійні тимчасові опори до набору міцності нового забетонованого ригеля. При цьому ригель проектують як на сприйняття навантаження від нового, так і існуючого перекриття і об’єднує їх у сумісну роботу.

Рис. 9.12. Конвеєрно-блочний монтаж надбудов: а) загальна технологічна схема, б) виробництво демонтажних робіт під захистом і з допомогою просторового блоку з підйомно-транспортним обладнанням, в) змонто-ваний просторовий блок мансардного поверху,

г) збирання просторового блоку мансарди з двох симетричних частин

а) б)

Рис. 9.13 Технологічна схема заміни несучих стін із підведенням нових ригелів та перекриттів прибудови: а) встановлення тимчасових опор і розбирання зовнішньої стіни; б) бетонування конструкції прибудови та загального ригеля; 1-існуюча будівля, 2-монолітна колона,3-влаштування плит перекриттів, 4-зовнішня стіна існуючого будинку, 5-опалубка для влаштування монолітного ригеля, 6- стійки для підтримки

А далі, на зведений залізобетонний каркас, можна влаштовувати яку завгодно ресурсозберігальну систему зовнішнього огородження – мокрого типу чи вентильований фасад, або навіть із світло прозорих конструкцій. Саме такі системи можуть забезпечити необхідне природне освітлення більш «глибоких» приміщень, які характерні для прогресивних широко корпусних будинків.

Дата добавления: 2014-10-15