Лекція № 10-9

Контрольні питання

1. Розкажіть про розташування степових екосистем і охарактеризуйте клімат степових районів?
2. Наведіть відомості про підрозділення степових екосистем на певні райони та згадайте чим вони відрізняються між собою?

1. Дайте характеристику продуцентам степових екосистем?
2. Охарактеризуйте консументи степових екосистем та розкажіть про загрози для їх збереження?
3. Вплив людини на степові екосистеми та результативність їх охорони?
4. Стан степових екосистем в Україні?

Тема: «Морські екосистеми та їх характеристика»

План: 1. Основні характеристики морського середовища. 2. Зональність у морі.

3. Лимани та їх характеристика. 4. Охорона морських екосистем.

Мета. Розкрити основні характеристики морських екосистем, їх органічного світу та висвітлити проблеми охорони природи.

1. Основні характеристики. Море займає 70% поверхні Землі. Воно має значну глибину, умежах якої скрізь зустрічаються організми. В океані не відомі нежиттєві зони, але поблизу материків і о-вів його види мають велике різноманіття і високу продуктивність. Море безперервне і не розділене на окремі райони як суша чи прісноводні системи. Основними бар`єрами, що перешкоджають вільному розселенню морських організмів, є абіотичні фактори (t, вміст солей та глибина). В морі відбувається постійна циркуляція – різниця t повітря на полюсах і біля екватора формує сильні вітри, які дмуть упродовж року в одному напрямку (пасати). В результаті їх взаємодії з обертанням Землі виникають морські течії, протилежного напрямку – Гольфстрим та Північно-атлантичне, що пом`якшують клімат у високих широтах Європи, та Каліфорнійське, що несе на південь масу холодної води із Арктики, створюючи туманну погоду. Основні течії обертаються за годинниковою стрілкою у північній і проти неї – у південній півкулях. Крім них є глибинні течії, які формуються унаслідок різниці в щільності води (залежить від t і солоності). Це створює дуже ефективне перемішування води – практично у морі відсутні місця з дефіцитом кисню. Цьому також сприяють хвилі, припливи та відпливи, що обумовлені тяжінням Місяця та Сонця. Саме вони визначають періодичність у житті прибережних ценозів тривалістю 12,5 годин. У більшості місць вони відбуваються 2 рази на добу, але упродовж кожної останньої доби припливи та відпливи здвигаються на 50 хв. Через кожних 2 тижні, коли сили сонячного і місячного тяжіння складаються докупи, амплітуда їх коливань досягає найбільших величин (припливи дуже високі, відпливи – дуже низькі). Амплітуда в морі менше 30,5 см, в затоках, бухтах – до 3,5 м. Дуже важливою характеристикою є солоність (35‰) – 27% хлористий натрій, а потім магній, калій і кальцій. Морська воду має сильну лужну реакцію, але часто дуже бідна важливими елементами живлення (рН=8,2). Стало багато токсичних хімічних сполук промислового походження.

2. Зональність у морі: континентальний шельф, континентальний схил, континентальне підніжжя та абісальна рівнина.

Мілководна зона шельфу – неритична (прибережна), а зона берега між відмітками високої і низької води – літоральна (зона припливу).

Відкритий океан за межами шельфу – океанічна область, область схилу і континентального підніжжя – батіальна зона.

Океанічні глибини – абісальна зона.

За кількістю проникаючого світла:

· евфотична первинного продукування (до 100-200 м);

· афотична, де світла для фотосинтезу недостатньо.

Океанічна область. Через низьку концентрацію біогенів у фотичній зоні – пустеля у порівнянні з лиманами та прибережними р-нами. Основу продуцентів складає мікропланктон (нанопл-н) із зелених і безцвітних флагеллят та бактерій. Зв`язок між авто- і гетеротрофами забезпечується детритом, що перебуває у нерозчинному та у розчинному стані. Мало їжі – висока адаптація фільтраторів, глибоководних хижих риб тощо.

4. Континентальний шельф. Найбагатші на Землі місця з різнамітними формами життя. Планктон- фіто, зоо. Бентос із 2-х вертикальних компонентів – а) епіфауна – організми, що живуть на поверхні закріпившись до неї або вільно рухаються по субстрату; б) інфауна, представники якої зариваються в субстрат, або будують трубки, нори тощо. Тут часто домінують екологічно еквівалентні види, що відосяться до 1 роду. На шельфі або поблизу нього зосереджене світове промислове рибальство (Доггер, Ньюфаунленд банк) Основа – невелика кількість видів (анчоус, оселедець, тріска, макрель, сайда, сардина, камбали, палтус, лососі та тунець. В багатьох місцях – перелов (хек і інш.). Дуже великі затрати енергії на вилов – високі ціни. Марікультура та її перспектива, Досягнення і невдачі. В літоральній зоні – зональності як у горах, сильна конкуренція і хижацтво. Головний чинник – енергія хвиль, припливів та відпливів. За їх слабкому впливові – скорочення продуктивності.

Зона апвеллінга – місця, де вітри постійно відганяють поверхневу воду від материкового схилу. В результаті холодна вода з великою кількістю біогенів піднімається на поверхню Тут найвища продуктивність і риболовний промисел. Апвелінги розташовані переважно на західних берегах. Характері риси: а) висока концентрація біогенних елементів, домінування пелагічних і донних риб, б) значні популяції риб і морських птахів через короткі трофічні ланцюги – домінують оселедцеві риби і діатомові водорості, в) в донному мулі багато органічних речовин і фосфатів, г) прилягаючі р-ни суші часто пустельні, оскільки вітри, що формують апвеллінг, дмуть із суші і забирають вологу; д) продуктивне цвітіння чергується з періодичиними спадами внаслідок зміни напрямку вітрів – іноді нетривалі безкисневі умови та розвиток отруйних дінофлагеллят (червоні припливи). Масова загибель риби (в перуанському апвеллінзі – самому продуктивному в світі). Але і людина і природа не в змозі утримувати постійно високу продуктивність – циклічність є важливою властивістю етрофікованих систем.

3. Лимани та їх характеристики. Це напівзамкнені прибережні водойми, що вільно з`єднуються з відкритим морем.

Походження лиманів:

а) затоплені річкові долини;

б) відокремлені кораловими чи піщаними косами, що відіграють роль бар`єру;

в) лимани, що утворені тектонічними процесами;

г) лимани річкових дельт (Дунай, Місісіпі, Ніл).

Якщо річковий стік домінує, стратифікація води с солоним клином – прісна вода розливається по поверхні.

Властивості лиманів:

1) дуже продуктивні внаслідок допоміжної енергії у вигляді біогенних елементів від хвиль та припливів;

2) упродовж року гетеротрофи забезпечені їжею за рахунок 3 типів автотрофів: макрофіти, диатомей і фітопланктона;

3) місця відгодівлі молоді багатьох видів риб. Рибальство. Порушення систем, внаслідок впливу антропогенного чинника.

4. Охорона морських екосистем. Найвизначніші морські заповідники світу. Охорона морських акваторій в Україні (НПП «Меотида», Азово-Сиваський та Приазовський НПП, Чорноморський заповідник, біосферний заповідник «Дунайські плавні».

Література

Основна [7, 9, 15, 18], додаткова [22, 23, 26, 42].

Дата добавления: 2014-10-15