Тут Л.п. зіштовхуються між собою, насуваються або підсуваються під континент. Крім того, Л.п. можуть зміщуватися одна відносно одної вздовж трансформних розломів

2. Мінерально-сировинні ресурси і причини їх нераціонального використання. Мінерально-сировинні ресурси істотно впливають на розвиток економіки, галузей господарства, культури, вони можуть бути причиною збройних конфліктів. Україна виділяється потужною мінерально-сировинною базою. Адже, займаючи лише 0,4 % території світу, маючи 0,8 % кількості населення, наша держава може добувати близько 5 % загальносвітових мінерально-сировинних ресурсів. А за показниками окремих з них Україна значно випереджає багато держав. Так, вона добуває 25% марганцевих, 10 — залізних руд, 5 % світової мінеральної сировини і продуктів їх перероблення. Однак свою нинішню потребу в нафті Україна власними ресурсами задовольняє тільки на 8, у газі — на 22 %.

Загальна кількість мінеральних ресурсів, їх різноманітність в Україні оцінюються 8 балами за десятибальною шкалою. В її надрах розвідано більш як 200 видів корисних копалин, відкрито близько 20 тис. їх родовищ. З 90 видів корисних копалин, що мають промислове значення, експлуатується 61. Це — залізні, марганцеві і уранові руди, вугілля, титан, Циркон, сірка, каолін, ртуть, графіт, нафта і газ, нерудна металургійна і цементна сировина, будівельні матеріали, мінеральні води, гіпс тощо.

Нафта та газ. В Україні розвідано близько 300 родовищ, що є базою нафтогазової промисловості. Найбільш перспективним за видобутком нафти і газу вважається Дніпровсько-Донецький регіон, де зосереджено до 85 % ресурсів вуглеводнів України.

Відкрито газові родовища в Передкарпатті. Розширюються пошуки нафти на Чорноморському шельфі Щодо запасів нафти з газоконденсатом Україна посідає третє місце в Європі (без Росії), поступаючись тільки Великобританії та Норвегії, але рівень річного видобутку значно нижчий, ніж у багатьох інших країнах (рисунок 1).

Причини цього:

родовища, вироблені чи знаходяться на завершальній стадії розробки;

§ невисокий коефіцієнт вилучення (нафтовіддачі, газовіддачі);

§ морально та фізично застарілий фонд експлуатаційних установок;

§ великі глибини залягання нафтогазоносних пластів;

§ низький дебет видобувних свердловин (в 1999 р. середньорічний дебет однієї нафтової свердловини в Україні становив всього 1,14 тис. т, що на один-два порядки нижче, ніж в основних нафтовидобувних країнах Європи і нижче середньосвітового показника більш, ніж у три рази).

Майже такі ж проблеми з видобутком природного газу, роль якого у народному господарстві України особливо важлива: частка газу у первинному споживанні енергії — майже 43-45 % (рисунок 3), у два рази перевищує європейський (21 %) та світовий (25 %) рівні. За обсягом споживання газу Україна посідає п'яте місце у світі. Внутрішні потреби у природному газі власним видобутком задовольняються на 20-25 %, у нафті з газоконденсатом — на 10-12 %.

Резерви для збільшення видобутку нафти і газу в Україні є:

§ залучення до розробки нових родовищ (із 261 родовища природного газу і 305 родовищ нафти з газоконденсатом експлуатуються відповідно 145 і 201);

§ освоєння нових родовищ (у тому числі на шельфі Азовського та Чорного морів); близько 60 % початкових видобувних ресурсів ще не розвідано;

§ підвищення вилучення нафти і газу шляхом направленого буріння у продуктивних горизонтах та із застосуванням методів вимушеного вилучення за допомогою різних реагентів;

§ інтенсифікація геологорозвідувальних робіт на нафту та газ і особливо пошуково-розвідувального глибокого буріння, яке в останнє десятиріччя різко скоротилося.

За рахунок впровадження в життя цих та інших заходів планується в найближчі 4-5 років забезпечити щорічний приріст видобутку нафти на 0,4-0,6 млн. т і газу на 2-3 млрд. куб. м. Усі заходи передбачені відповідними галузевими і державними програмами на період до 2010 і більш далеку перспективу.

Вугілля. Цей вид корисних копалин був, є і буде залишатися й надалі основним енергоносієм України, гарантом її відносної енергетичної незалежності. Україна володіє немалими підтвердженими запасами кам'яного вугілля і входить у першу п'ятірку країн світу (після Китаю, США, Індії та Росії) і в змозі довгий час не тільки задовольняти внутрішні потреби, але й підтримувати значний експортний потенціал (рис. 2). У той же час у вугільній промисловості країни є багато проблем, при розв'язанні яких розвиток галузі був би досить високим. Це передусім складні гірничотехнічні умови більшості шахт: середня

	глибина розробки — 720 м, 20 % з наявних 160 шахт України (2008 р.) ведуть роботи на глибинах 1000—1400 м; малі потужності вугільних пластів — середня потужність пластів в Україні — 1 м, 85 % всіх запасів вугілля на Донбасі укладено в пласти потужністю до 1,2 м, круте їх залягання (35 % розроблюваних пластів). Великі також фактори небезпеки: 90 % шахт небезпечні за метаном, 60 % — за вибухами вугільного пилу; 45 % — за раптовими викидами; 22 % — за самозайманням вугілля.
Рис. 2. Видобуток та імпорт вугілля у країнах Європи

У 2002 р. коефіцієнт травмування складав на 1 млн.т 26,7 осіб, коефіцієнт смертельного травматизму — 3,3 осіб. Кількість професійних захворювань — 56 тис. осіб.Крім того, для шахтного фонду характерне застаріле обладнання (99 шахт Донбасу були введені в експлуатацію у довоєнні часи, 80 % шахт працюють без реконструкції більш як 20 років).

Різко погіршилась загальна ситуація у вугільній галузі в останні 10 років. Через скорочення асигнувань і дотацій з боку держави не виконується план будівництва нових шахт, здатних вести видобуток у сприятливіших гірничотехнічних умовах і з високою продуктивністю; скоротилися геологорозвідувальні роботи по підготовці до освоєння нових площ і ділянок; виробничі витрати майже 2/3 шахт перевищують установлені державою розрахункові ціни на вугілля, що робить його неконкурентоспроможним на світовому ринку (середня собівартість 1 т українського вугілля в 1998 р. оцінювалася в 54 дол. при середній ціні у світі 35 дол./т). За даними НДІ статистики Держкомстату України на видобуток 1 млн. т вугілля в Україні впродовж року мали працювати 6000 шахтарів, у той час як у США цей показник — 300, у Польщі — 3000, а в Західній Європі — 1200 чоловік. Продуктивність праці шахтаря в 2001 р. становила 25,4 т/міс. (на 11,8 % вище 2000 р.).

Уран. При наявності 5 атомних електростанцій потужністю 11800 МВт (на 01.01.2000 р.), відіграє значну роль у забезпеченні країни електроенергією. Його частка у виробництві електроенергії, в порівнянні з іншими енергоносіями, постійно зростає. Так у 2000 р. АЕС виробили 45,1 % електроенергії і майже зрівнялась з часткою теплових електростанцій, в яких 19 млн. кВт потужностей із 36 вимагають ремонту чи реконструкції. Коефіцієнт корисної дії АЕС у 2,7 рази вищий, ніж на гідроелектростанціях і у 2,9 рази, ніж на теплових, а рентабельність роботи «Енергоатом» України в 2001 р. перевищує 100 %. Все сказане свідчить про те, що атомна енергетика в Україні займає провідні позиції і надійної альтернативи їй поки що немає. Розвіданими запасами урану Україна забезпечена на багато десятиліть. Після того як буде остаточно вирішене питання з налагодженням власного виробництва тепловиділяючих елементів (ТВЕЛів), а рішення його знаходиться у практичній площині, Україна може бути незалежною від зовнішніх факторів у виробництві як мінімум половини річного обсягу електроенергії за рахунок АЕС.

3. Недосконалість технології добування Використання мінерально-сировинних ресурсів супроводжується їх великими втратами. У надрах залишається близько 70 % нафти, 40 — вугілля, 25 — металевих руд, 50 % — солі. Відходи гірничодобувної промисловості займають більш як 50 тис. гектарів сільськогосподарських угідь. Це відомі всім "рукотворні гори" — терикони, поширені на території Донбасу, Кривбасу, Львівсько-Волинського басейну, Придніпров'я та ін. У відходах містяться сланці, мергелі, глини, пісковики, вапняки, а також залишки вугілля, що самозаймаються. Багато териконів горять, виділяючи азот, хлор, метан, сполуки ртуті, сірки та інші елементи, що містяться у вугіллі. В 1 т донецького вугілля міститься 30 кг сірки, до 70 г фтору і, в середньому, 30 г берилію та 20 г нікелю. Під час горіння вугілля виділяються сполуки цих елементів і забруднюють повітря, ґрунти, поверхневі і підземні води, продукти. Від місця накопичення вони повітряними потоками, поверхневим стоком води переносяться на сотні кілометрів.

4. Поліпшення ступеню використання паливно-енергетичних і сировинних ресурсів на сьогодні зростає значними темпами. На кожного жителя планети виробляється 2 кВт енергії, а для забезпечення загальновизнаних норм якості життя необхідно 10 кВт. Такий показник досягнутий лише у розвинених країнах світу. У зв'язку з цим нераціональне використання енергії у поєднанні зі зростанням народонаселення та нерівномірним розподілом паливно-енергетичних ресурсів різних країн та регіонів призводить до необхідності нарощення їх виробництва. Проте енергетичні ресурси планети обмежені. При запланованих темпах розвитку ядерної енергетики сумарні запаси урану будуть вичерпані в перші десятиліття ХХІ ст. Проте, якщо витрати енергії будуть на рівні енергетики теплового бар'єру, то всі запаси невідновлюваних джерел енергії згорять у перші десятиліття. Тому з точки зору матеріально-речового змісту основними причинами загострення паливно-енергетичної та сировинної проблем є зростання масштабів залучення у виробничий процес природних ресурсів та їх обмежена кількість на планеті. Шляхи вирішення паливно-енергетичної та сировинної глобальних проблем. Основними шляхами вирішення паливно-енергетичної та сировинної проблем з точки зору матеріально-речового змісту суспільного способу виробництва є:

§ зміна механізму ціноутворення на природні ресурси. Так, ціни на них у слаборозвинених державах диктують крупні ТНК, які зосередили у своїх руках контроль на природними багатствами. За даними ЮНКТАД, від трьох до шести ТНК контролюють 80-85% світового ринку міді, 90-95% світового ринку залізної руди, 80% ринку бавовни, пшениці, кукурудзи, кави, какао інше;

§ об'єднаним зусиллям розвинених держав протиставити стратегію об'єднання дій країн-експортерів паливно-енергетичних та паливних ресурсів. Ця стратегія повинна стосуватися об'єму добування всіх видів ресурсів, квот їх продажу на зовнішніх ринках інше;

§ оскільки розвинені країни і ТНК намагаються здійснювати лише первинну обробку мінеральної сировини в країнах, що розвиваються, то останнім необхідно нарощувати випуск готової продукції, що дозволило б їм знано збільшити доходи від експорту;

§ проведення прогресивних аграрних перетворень;

§ об'єднання зусиль всіх країн для вирішення глобальних проблем, значно збільшити витрати на усунення екологічної кризи за рахунок послаблення гонки озброєнь та скорочення воєнних витрат.

§ використання комплексу економічних заходів управління якістю навколишнього середовища, в тому числі субсидій та дотацій на виготовлення екологічно чистої продукції, за виконання державних екологічних проектів інше.

5. Законодавство про надра. Верховною Радою України в 1994 р. введено в дію Кодекс України про надра. В ньому визначено, що надра — це частина земної кори, яка знаходиться під поверхнею суходолу і дном океану, водойм, простягається до глибин, які доступні для геологічного вивчення і господарського освоєння. Кодексом регулюється раціональне використання надр, їх охорона, гарантується безпека людей під час їх розробки. Надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Користування надрами є платним, окрім деяких випадків, їх вивчають, щоб одержати інформацію про геологічну будову залягання корисних копалин, умови розробки їх родовищ.

Література

Основна [1, 5, 18, 20]; додаткова [22, 32, 41]

Дата добавления: 2014-10-15