Матвєєва Людмила Леонідівна

Трансцендентний(від лат. transcendens – такий, що переступає, виходить за межі) – такий, що виходить за межі чуттєвого досвіду, емпіричного пізнання світу. Протилежність – іманентний. Трансцендентні причини, на відміну від іманентних, містяться не в самих об’єктах, а за межами їх буття. Для означення вищих, універсальних предметів метафізичного пізнання (єдиного, істини, блага тощо) вживається також термін трансцендентальний.

Утопія (від гр. заперечної частки ои і topos – місце, буквально “країна (місце), якої немає”) – образ ідеального суспільства, бажаного характеру взаємин людей. Синонім нереальності, нездійсненності.

Феномен (від гр. phainomenon – те, що з’являється) – явище, що дане нам у досвіді чуттєвого пізнання на відміну від ноумена, який осягається розумом і становить основу, сутність феномена. Тобто явище, яке виявляє, представляє, означає собою певну сутність; будьякий вияв чогонебудь.

Феномени культури – різні форми виявлення сутності культури, наприклад економіка, наука, політика, мистецтво, релігія, мораль, право, техніка та ін.

Фенотип (від гр. phaino – виявляю) – сукупність усіх ознак і властивостей організму, які сформувалися в процесі його індивідуального розвитку. Протилежне до генотипу поняття.

Філогенез (від гр. phyle – плем’я, рід, вид і genesis – походження) – процес історичного формування будьякої систематичної групи організмів (таксона), їх видів, родів, сімей, класів, типів. Термін був введений у 1866 р. E. Геккелем для означення процесу становлення органічного світу в цілому. Пізніше філогенез почали розуміти як складову біологічної еволюції. Філогенез може являти собою як прогресивний розвиток з підвищенням загального рівня життєдіяльності і розширенням адаптивних можливостей організмів, так і регрес або потрапляння в еволюційний глухий кут. У процесі філогенезу періоди плавного розвитку і вироблення пристосувань до порівняно стабільних умов середовища чергуються з різкими переходами на вищі ступені організації, що супроводжується формуванням якісно нових засобів пристосування до умов існування. Філогенез розглядається в єдності й взаємозумовленості з індивідуальним розвитком окремих організмів – онтогенезом. Філогенез відбувається на основі накопичення певних змін у ході окремих онтогенезів, але й онтогенез виявляє та певною мірою відтворює філогенез, Е. Геккель сформулював так званий біогенетичний закон, згідно з яким у ході індивідуального розвитку організм проходить ті самі стадії, які пройшли його предки у філогенезі (щоправда, деякі стадії можуть випадати з онтогенезу, а деякі суттєво змінюватися в результаті пристосування до нових умов). Співвідношення філогенезу й онтогенезу демонструє принцип єдності цілого (таксон і його філогенез) та його частини (організм і його онтогенез), загального і конкретного, а також розвитку за спіраллю з відтворенням на вищих етапах деяких рис нижчих стадій (див. Фрактали).

Флуктуації (від лат. fluctuatio – коливання) – випадкові відхилення від середнього значення якихось показників і величин, що характеризують складну систему. Є характерними для будьяких випадкових процесів.

Форумність (від лат. forum – широкі представницькі збори) культур – ідея рівноправності культур, визнання гідності й суверенності кожної з них.

Фрактали (від лат. “роздрібнений”) – об’єкти, в яких самоподібність реалізується топологічне, в їхній формі та просторовій структурі. (Прикладами топологічних властивостей геометричних фігур є розмірність, кількість кривих, що обмежують дану площу, і т. д. Наприклад, коло, еліпс, периметр квадрата мають одні й ті самі топологічні властивості, оскільки їхні лінії без розривів і склеювань можуть бути трансформовані (деформовані) одна в іншу. Водночас кільце і коло мають різні топологічні властивості, оскільки коло обмежене однією лінією, а кільце – двома.) Фрактали становлять один і той самий патерн (візерунок), який повторюється в будьякому масштабі, тобто будьяка частина фракталу є цілком подібною до всієї його структури. Природними прикладами просторових фракталів можуть бути хмари, берегові лінії, легені та бронхи людини (кожний бронх складається з менших бронхів, які, в свою чергу, – з іще менших; при цьому кожен фрагмент бронха має одну й ту саму конфігурацію). Часова фрактальність виявляє себе в подібності часових циклів, а також у біологічних процесах морфо, онто та філогенезу, які уподібнені один до одного як у просторі, так і в часі. Культура фактично також є фрактальною системою.

Функціоналізм – напрям у дослідженнях культури, що дістав поширення в першій половині XX ст. Мав на меті з’ясування того, як саме функціонують складові частини культури відносно одна одної та цілого. Засновником функціоналістської школи вважається британський науковець Б. Маліновській (1884–1942). На його думку, кожна культура є єдиною системою, яка гармонійно функціонує і в якій будьякий елемент виконує життєво важливі для всієї системи функцію. Оскільки функція трактувалася Б. Маліновським у контексті задоволення потреб життєдіяльності, то різноманітність культур пояснювалася відмінністю засобів задоволення людських потреб. Серед представників функціоналізму слід назвати також А. РедкліфБрауна (1881–1955).

Харизма (від гр. “милість”, “божественний дар”) – надзвичайна духовна обдарованість людини, що сприймається оточенням як виняткова здатність, недоступна загалові.

Харизматична особистість (харизматичний лідер) – носій харизми, людина, наділена в очах оточення авторитетом, заснованим на надзвичайних якостях її особистості. Харизматичними лідерами є видатні герої, творці нових світоглядних парадигм (наприклад, засновники релігій), великі реформатори. Як правило, харизматична особистість має особливу ауру принадності, привабливості і викликає поклоніння послідовників та беззастережну віру в її можливості.

Хепенінг – різновид акціонізму, передбачає скоріше провокування, ніж організацію події. Ініціатори дійства обов’язково залучають до нього і глядачів. Виник наприкінці 50х років XX ст. як авангардна форма театрального мистецтва.

Художня культура – сукупність художніх цінностей, історично конкретна система їх відтворення та функціонування.

Цифрові технології – технології подання, зберігання й передачі інформації у вигляді цифр. Власне цифрове кодування повідомлення, яке при виході на користувача передбачає також і декодування або цифроаналогове перетворення (перетворення величин з цифрової форми в аналогову). Відрізняються підвищеною точністю (отже й якістю) передачі інформації.

Чоловіче та жіноче начала культури – двоєдині якості культури, що нерозривно пов’язані між собою і доповнюють одна одну в постійній взаємній опозиції. Вважається, що домінування чоловічого начала в культурі зумовлює пріоритет владних устремлінь, матеріальних цінностей, незалежності, амбіційності, ієрархічності, інноваційності. Натомість жіноче начало вносить у культуру турботливість, взаємозалежність, людяність, рівність, стабільність. Наприклад, Й. Я. Бахофен трактував світову історію як споконвічну боротьбу між світлом і тьмою, народженням і смертю, чоловічим і жіночим началами. М. Бердяєв уважав “жіночим” тип російської культури і “чоловічим” – тип культури німецької. Див. також Інь та янъ.

Ядро культури – основа, серцевина культурної системи, що характеризується єдністю головних рис її складових елементів. Ядро культури є неантагоністичною, стабільною цілісністю провідних ціннісних орієнтацій, від ієрархії яких залежить його специфіка. Ядро культури дістає вираження у феноменах культури (науці, мистецтві, філософії, економіці, політиці, праві, релігії моралі та ін.), у типі організації (політичної та соціальної), у способі життя та ментальності носіїв культури. Саме ядро культури забезпечує стійкість і стабільність конкретних типів культури.

Язичництво – форми релігії, що засновані на багатобожжі. Синонім – поганство.

Навчальне видання

Дата добавления: 2014-10-15