Програма роботи. Дослідити роботу, призначення, форму запису та особливості вживання функцій мови програмування С++

Постановка завдання

Мета роботи

Лабораторна робота № 10

ФУНКЦІЇ

Дослідити роботу, призначення, форму запису та особливості вживання функцій мови програмування С++. Засвоїти методику складання програм на ПЕОМ з використанням функцій.

Скласти схему алгоритму, таблицю символічних імен та програму мовою С++ відповідно до заданого варіанта. Налагодити та розв’язати задачу на ПЕОМ.

Теоретичні відомості

Програми мовою С++ зазвичай складаються з великої кількості окремих функцій (підпрограм). Вони можуть міститися як в одному, так і в кількох файлах. Усі функції є глобальними. У мові С++ забороняється визначати одну функцію в тілі іншої. Зв’язок між функціями забезпечується через аргументи, повернуті значення й зовнішні змінні.

Функція позначається таким чином:

тип ім’я_функції(тип ім’я_параметра_1, тип ім’я_параметра_2,...);

Тип функції визначає тип значення, що повертає функція.

При встановленні функції для кожного її параметра можна зазначити лише його тип (наприклад: тип функція (int, float,...) та надати ім’я (наприклад: тип функція (int а, float b,...)).

У мові С++ дозволяється складати функції зі змінною кількістю параметрів. При цьому під час визначення прототипу замість останнього з них ставляться крапки:

тип ім’я_функції(тип ім’я_параметра_1, тип ім’я_параметра_2,...) { тіло функції }

Передача значення з функції, що викликається, до фукції, яка викликає, відбувається за допомогою оператора повернення return:

return вираз;

Таких операторів у підпрограмі може бути кілька, і тоді вони фіксують відповідні крапки виходу. Наприклад:

int f(int a, int b) { іf (a > b) { printf("max = %d\n", a); return a; } printf("max = %d\n", b); return b; }

Викликати цю функцію можна так:

c = f(15, 5); c = f(d, g); f(d, g);

Після слова return можна нічого не записувати; тоді функції, що викликала, ніякого значення не передається. Керування передається цій функції у випадку входу "після закінчення" (остання закрита фігурна дужка).

3.1. Записати запропанований викладачем варіант завдання з п. 5.

Ознайомитись з рекомендованою літературою та конспектом лекцій.

3.2. Програмування задачі:

– скласти таблицю символічних імен;

– скласти схему алгоритму або псевдокод (за вказіквою викладача);

– скласти програму розв’язання задачі мовою С++.

3.3. Розв’язання задачі на ПЕОМ.

На ПЕОМ набрати, відлагодити та розв’язати складену програму.

3.4. Оформлення звіту.

Звіт повинен містити:

– номер лабораторної роботи та її назву;

– умову задачі та дані свого варіанта;

– таблицю символічних імен;

– схему алгоритму (або псевдокод);

– лістинг (або рукопис) програми;

– результати розрахунку задачі;

– висновки.

Дата добавления: 2014-10-15