Т. Шевченко)

Поділ образів за способом творення та сприймання

Ми сприймаємо довколишній матеріальний світ через органи чуття – зору, слуху, дотику, нюху, смаку. Через ці ж п'ять чуттів митець намагається втілити і донести до нас свій художній світ. Розбіжність між різними видами мистецтва полягає лишень у тому, що коли, скажімо, художник, скульптор, танцівник безпосередньо тво­рять образи, які сприймаються зором, музикант – слухом, то письмен­ник тільки викликає спогади кольорів, силуетів, рухів, звуків; образи, створені тими митцями, діють безпосередньо на чуття (зір, слух), образи ж письменника збуджують уяву про ті чуття.

Відповідно до того, з яким чуттям асоціюються, тобто з а способом творення (типом асоціювання) образи поділя­ються

♣ зоровí,

♣ слуховí,

♣ дотикóві,

♣ смаковí,

♣ запахόві.

1. Зорові образи: « У світлиці було чисто й затишно, як буває тільки в хатах, де не сини, а дочки. На стінах, запнутих рушниками, висіли портрети всіх трьох Степанових дівчат — тонколиких, кучерявих, з трошки наполоханими очима; видно, що фотографувалися вперше»(Гр.Тютюнник, «Оддавали Катрю»).

2. Слухові образи: «Дід любив кашляти. Кашляв він часом так довго й гучно, що скільки ми не старалися, ніхто не міг його як слід передражнити. Його кашель чув увесь куток... Тоді Пірат, що спав біля діда на траві, схоплювався спросоння, тікав у любисток і з переляку гавкав уже звідти на діда.

— Та не гавкай хоч ти мені. Чого б ото я гавкав, — жалівся дід.

— Гав — гав!

— Та щоб бодай тобі кістка в горло! Ках-Ках!

Тисячі тоненьких дудочок загравали у діда всередині. (О.Довженко, «Зачарована Десна»).

3. Дотикові образи: « Але мати не спала. Вона підходить до мене, бере моє стомлене обличчя в свої сухі старечі долоні й схиляє свою голову на мої груди. Вона знову каже, що я, її м’ятежний син, зовсім замучив себе. І я чую на своїх руках її хрустальні росинки » (М.Хвильовий, «Я (Романтика)»).

4. Смакові образи:

В обід пили заморські вина,

Не можна всіх їх розказать,

Бо потече із рота слина

У декого, як описать:

Пили синизку, деренівку,

І кримську вкусную дулівку

Що то айвовкою зовуть.

(І.Котляревський, «Енеїда»)

5. Запахові образи: « Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами, ти, мій бідний, зів’ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу» (Леся Українка).

Названі різновиди образів використовуються, зрозуміло, не лише у прямому, а й у переносному значенні:

В неволі тяжко — хоча й волі,

Сказать по правді, не було...

Холоне серце, як згадаю,

Що не в Украйні поховають ...

І день йому милий, і солодка нічка.

(М.Шашкевич)

Згадаймо також численні фольклорні та розмовні звороти: «Гаряче любити», «легко мені на душі», «тяжка справа», «твердий характер», «гірко заробиш — солодко з’їси».

Найчастіше митець для того, щоб створити об’ємну картину, поєднує у творі кілька різновидів образів, приміром, дотиковий і смаковий: «Тяжка годинонько! Гірка хвилинонько! Лихо не спить» (Леся Українка); або зоровий і слуховий: «Сонце заходить, гори чорніють, Пташечка тихне, поле німіє» (Т.Шевченко).

До найбільш уживаних належать образи зорові та слухові, рідше використовуються дотикові і смакові, ще рідше – запахові.

Дата добавления: 2014-10-15