Тематичний план. Конституційне право є провідною галузю права національної системи права України, норми якої покликані охороняти права і свободи людини і громадянина

Уміти

Знати

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

Конституційне право є провідною галузю права національної системи права України, норми якої покликані охороняти права і свободи людини і громадянина. Норми конституційного права визначають баланс співвідносин влади та свободи і, у зв’язку з цим, регулюють найбільш принципово важливі, суспільні відносини, які пов’язані з організацією основ конституційного ладу, взаємовідносинами між особою та державою, унітарним устроєм України, порядком формування і функціонуванням системи органів державної влади та місцевого самоврядування.

Будучи є однією з галузевих теоретико-правових наук конституційне право України вивчає норми і конституційно-правові інститути, суспільні відносини, врегульовані ними, практику реалізації норм і інститутів конституційного права, аналізує закономірності їхнього розвитку тощо. Наука конституційного права покликана визначати закономірності розвитку конституційного права‚ формулювати практичі поради з метою вдосконалення його системності та практики.

Мета навчальної дисципліни «Конституційне право України» є формування у студентів сучасних теоретичних знань, практичних умінь і навичок про особливості провідної галузі національного права України, її норми та інститути, опанування основних положень конституційної теорії і політичної практики, пов’язаних з регулюванням державно-правових відносин, формування правової свідомості та культури майбутнього юриста.

В процесі вивчення навчальної дисципліни студент повинен:

- предмет конституційного права України;

- основні і допоміжні методи дослідження конституційного права України;

- історичний досвід конституційного будівництва, основи теорії Конституції;

- характеристики загальних засад конституційного ладу України;

- конституційну регламентацію прав, свобод та обов’язків людини і громадянина;

- характеристики конституційно-правового регулювання виборів та референдуму;

- конституційні положення організації та функціонування законодавчої, виконавчої та судової влади в Україні;

- конституційно-правові основи територіального устрою України;

- конституційно-правові основи організації і діяльності органів місцевого самоврядування.

- володіти конституційно-правовими поняттями і категоріями;

- використовувати знання з конституційного права України в юридичній практиці;

- відслідковувати зв’язки норм конституційного права з нормами інших галузей права;

- в межах допустимого давати аналіз і тлумачення норм конституційного права;

- використовувати конституційно-правові процедури захисту прав і свобод людини;

- обґрунтовувати конституційність і доцільність правових рішень.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Адміністративно-територіальний устрій України – це зумовлена соціальними, економічними, соціально-етнічними, історичними, географічними, культурними, політичними та іншими чинниками внутрішня територіальна організація держави з поділом її на складові частини – адміністративно-територіальні одиниці.

Безпосередня демократія – форма прямого народовладдя, здійснення влади народом безпосередньо, без створення постійних або інших інститутів, у формах, передбачених Конституцією, іншими законами.

Вибори – це процес, у результаті якого певна сукупність людей, часто організована в політичні об’єднання, шляхом голосування формує державний орган або заміщує вакантну виборну посаду.

Виконавча влада ‑ це представлена державними виконавчими органами, самостійна та незалежна гілка влади у системі розподілу влад, що за своїми функціями відмінна від законодавчої та судової влади і існує для виконання законів та здійснення поточного (оперативного) управління суспільними справами.

Громадянство – особливий правовий зв’язок між особою і державою, що породжує для них взаємні права і обов’язки.

Громадянин України – це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Декларація – акт, який у загальній, принциповій формі передає основні властивості конституційно-правового регулювання, виражає наміри та зобов'язання учасників правових відносин.

Державний суверенітет - це верховенство державної влади всередині країни та її незалежність у зовнішньополітичній сфері.

Державний устрій – політико-територіальна організація держави, яка характеризується статусом її територіальних одиниць, формою їх правових відносин між собою та з державою в цілому.

Конституційне право України - це провідна галузь права України, яка являє собою систему правових норм, що регулюють відносини народовладдя, через які забезпечується організаційна і функціональна єдність суспільства України як цілісної соціальної системи, закріплюючи при цьому основи конституційного ладу України, загальні засади правового статусу людини і громадянина, територіальний устрій, систему державних органів і основні положення і принципи організації місцевого самоврядування в Україні.

Конституція – у більшості держав Основний закон держави, акт вищої юридичної сили, що регулює найбільш важливіші суспільні відносини в державі.

Конституційно-правова відповідальність - це особливий вид юридичної відповідальності, що має складний політико-правовий характер, настає за скоєння конституційно-правового делікту та яка знаходить вияв у передбачених конституційно-правовими нормами особливих несприятливих наслідках для суб'єкта конституційного делікту.

Конституційні обов'язки - це вимоги, що висуваються до кожної людини діяти певним, чітко визначеним конституційною нормою, чином (або утриматися від вчинення відповідних дій) для забезпечення інтересів суспільства, держави, інших людей і громадян

Місцева влада – вид публічної влади, яка реалізується від імені суб’єктів, що функціонують у межах певних адміністративно-територіальних одиниць.

Омбудсман – спеціально обрана (призначувана) посадова особа для контролю за дотриманням прав людини різними адміністративними органами, а в деяких країнах – також приватними особами й об'єднаннями.

Органи місцевого самоврядування — це структурно-організовані колективи службовців або одного службовця, що наділяються владою у системі місцевого самоврядування для реалізації владних рішень, а посадові особи місцевого самоврядування — особи, які працюють в органах місцевого самоврядування, мають відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримують заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Органи судової влади – органи, на які покладено здійснення функцій правосуддя.

Парламент – родова назва вищого колегіального загальнонаціонального представницького законодавчого органу в демократичних державах, який відображає суверенну волю народу і працює на постійній основі.

Політична партія – добровільне об’єднання громадян, які є прихильниками певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку.

Права людини – це її соціальна спроможність вільно діяти, самостійно обирати вид та міру своєї поведінки з метою задоволення різнобічних матеріальних та духовних потреб людини шляхом користування певними соціальними благами в межах, визначених законодавчими актами.

Права громадянина – це права, які належать тільки громадянам держави – особам, які мають з даною державою політико-правовий зв’язок,який підтверджується спеціальними документами та фактичним проживанням людини у країні.

Президент – це одноособовий глава держави, який обирається громадянами держави шляхом загальнодержавних виборів.

Референдум – одна з форм безпосередньої демократії, що застосовується для прийняття або затвердження шляхом голосування конституційних актів, законів та інших найважливіших рішень загальнодержавного чи місцевого значення.

Територіальна громада – жителі, які об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Уряд – один з найважливіших державних органів, що очолює виконавчу гілку влади і всю систему її органів.

Юстиція – система судів, які покликані здійснювати юрисдикційну діяльність (правосуддя), тобто ухвалювати правові рішення щодо спірних та конфліктних питань у різноманітних сферах суспільного життя.

№ п/п	Назва теми	Кількість годин
Лекції	Семінарське заняття	Практичні заняття
1.	2.	3.	4.	5.
1.	Конституційне право України – провідна галузь національного права України. Конституція України та її розвиток.			-
2.	Конституційний лад i його закріплення в Конституції України.	-	-	-
3.	Особливості конституційно-правового статусу людини і громадянина.	-		-
4.	Народне волевиявлення.	-	-	-
5.	Конституційно-правовий статус Верховної Ради України.			-
6.	Конституційно-правовий статус Президента України			-
1.	2.	3.	4.	5.
7.	Конституційно-правовий статус Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої влади.			-
8.	Конституційні засади судової влади в Україні. Конституційний Суд України. Прокуратура України.			-
9.	Територіальний устрій України.	-	-	-
10.	Конституційні засади місцевого самоврядування.	-	-	-
Всього			-

Форма контролю – екзамен.

Література

Нормативно-правові акти

1. Акт проголошення незалежності України: Прийнятий Верховною Радою України 24 серпня 1991 // Там же. – 1991. - №38. – Ст.502.

2. Декларація про державний суверенітет України вiд 16 липня 1990 року// ВВРУ. - 1990. - № 31. - Ст. 429.

3. Декларація прав національностей України: прийнята Верховною Радою України 1 листопада 1991 р. // Там же. - №53. – Ст.799.

4. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. із змінами // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.

5. Конституция Автономной Республики Крым от 21 октября 1998 года. (утверждена Законом Украины от 23 декабря 1998 года) // Крымские Известия. - 1998. - 27 октября.

6. Конституційний договір про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України: укладений 8 червня 1995 року між Верховною Радою України і Президентом України // ВВР. – 1995. - №18. – Ст. 133.

7. Про внесення змін до Конституції України щодо проведення чергових виборів народних депутатів України, Президента України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів: Закон України від 1 лютого 2011 року //Відомості Верховної Ради України. – 2011. - N 10. - Ст.68.

8. Про Автономну Республіку Крим: Закон України від 17 березня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 11. – Ст. 69.

9. Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту: Закон України від 08 липня 2011 року // Офіційний вісник України вiд 12.08.2011. - 2011. - № 59. - Стор. 83. – Ст. 2347

10. Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим: Закон України від 10 лютого 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 29. – Ст. 191.

11. Про внесення змін до Закону України «Про постійні комісії Верховної Ради України: Закон України від 14 липня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 40-41. – Ст. 250.

12. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів: Закон України від 10.07.2010 № 2487-VI // ВВР. – 2010. - N 35-36. - Ст.491.

13. Про вибори народних депутатів України: Закон України від 17 листопада 2011 року № 4061-VI // ВВР. - 2012. - N 10-11. - Ст.416.

14. Про вибори Президента України: Закон України вiд 18 березня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 20-21. – Ст. 291.

15. Про всеукраїнський і місцеві референдуми: Закон Української РСР від 3 липня 1991 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 33. – Ст. 443 (із змінами і доповненнями).

16. Про громадянство України: Закон України від 18 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 4. – Ст. 65.

17. Про комітети Верховної Ради України: Закон України від 4 квітня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 19. – Ст. 134.

18. Про комітети Верховної Ради України сьомого скликання: Закон України від 25 грудня 2012 року // // Офіційний вісник України. – 2012. – № 100. – Ст. 4051.

19. Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 10 жовтня 2010 року. //// Офіційний вісник України. – 2010. – № 79. – Ст. 2792.

20. Про затвердження Положення про Секретаріат Кабінету Міністрів України: Закон України «від 12 серпня 2009 року // // Офіційний вісник України. – 2009. – № 61. – Ст. 154.

21. Про центральні органи виконавчої влади: Закон України від 17 березня 2011 року // // Офіційний вісник України. – 2011. – № 27. – Ст. 1123.

22. Про місцеве самоврядування в України: Закон України від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 25. – Ст. 20 (з змінами та доповненнями).

23. Про місцеві державні адмiнiстрацiї: Закон України від 9 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20-21. – Ст. 190.

24. Про затвердження Типового положення про територіальні органи міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади: Закон України від 25 травня 2011 року // // Офіційний вісник України. – 2011. – № 41. – Ст. 1677.

25. Про затвердження Порядку призначення на посади керівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади: Закон України від 25 січня 2012 року // Офіційний вісник України. – 2012. – № 9. – Ст. 321.

26. Про об'єднання громадян: Закон України вiд 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504; 1993. – № 46. – Ст. 427.

27. Про політичні партії в Україні: Закон України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 23. – Ст. 118.

28. Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України: Закон України від 21.01.1994 р. // Відомості Верховної Ради України.-1994. -№ 18.-Ст. 101.

29. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 4 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – Ст. 162.

30. Про представництво Президента України в Автономній Республіці Крим: Закон України вiд 2 березня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України.-2000.-№ 21.-Ст. 158.

31. Про Президента України: Закон України від 5 липня 1991 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 33. – Ст. 446.

32. Про Положення про Адміністрацію Президента України:: Закон України від 2 квітня 2010 року // // Офіційний вісник України. – 2010. – № 25. – Ст. 978.

33. Про прокуратуру: Закон України вiд 5 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793 (з змінами на 20. 01. 2005).

34. Про Раду національної безпеки і оборони України: Закон України від 5 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 35. – Ст. 237.

35. Про Рахункову палату Верховної Ради України: Закон України вiд 11 липня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 43. – Ст. 212.

36. Про Службу безпеки України: Закон України вiд 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 383.

37. Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від 7 червня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 33. – Ст. 175.

38. Про статус народних депутатів України: Закон України вiд 22 бер. 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 42. – Ст. 212.

39. Про статус депутатів місцевих рад: Закон України вiд 11 липня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 40. – Ст. 290.

40. Про судоустрій та статус суддів: Закон України від 7 липня 2010 // Відомості Верховної Ради України. – 2010. - N 41-42, N 43, N 44-45. - Ст.529.

41. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996.// Урядовий кур’єр. – 1996. – 22 жовтня.

42. Про Центральну виборчу комісію: Закон України вiд 30 червня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – №. – Ст.

43. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 20. – Ст. 99.

44. Про Регламент Верховної Ради України: Закон України 10 лютого 2010 року N 1861-VI (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 14-15, N 16-17, ст.133)

45. Коментар до Конституції України: Науково-практичний коментар /В.Б. Аверянов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулын та ін.; Ред. Кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевой та ін. – Харків: Видавництво «Право»; К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003.- 808 с.

46. Конституційний Суд України. Рішення. Висновки 1997–2001 / Відповід. редактор канд. юрид. наук П.Б.Євграфов. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 512 с.

47. Конституційний Суд України. Рішення. Висновки 2001–2002 / Відповід. редактор канд. юрид. наук П.Б.Євграфов. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 384 с.

48. Конституція України в актах Конституційного Суду України (аналітичний огляд та коментар) / А. Стрижак. — К.: Ін Юре, 2010. — 629 с.

49. Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року №20-рп/2010. У справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222–IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України)

Дата добавления: 2014-10-15