Початки людської цивілізації на території України

Східні слов'яни у давнину

Перші державні утворення у Північному Причорномор'ї та в Криму

Початки людської цивілізації на території України

Тема І Давня історія України

План:

На терені України стародавні люди з'явилися (за різними дани­ми) від 1 млн до 300 тис. років тому. Україна, як і Європа в ціло­му, не належала до ареалу антропогенезу, тобто регіону, де відбу­вався найперший етап еволюції мавпи в людину. Найвірогідніше, що найдавніші люди (архантропи) прийшли на територію України з Передньої Азії через Кавказ та Балкани.

Від людиноподібних мавп вони відрізнялися прямоходінням і тим, що вміли робити знаряддя праці, мали примітивну мову і мислення. Тому такий фізичний тип людини називають «людина уміла».

Найдавніша епоха в історії людства визначається як кам'яний вік. Він поділяється на три періоди: палеоліт (від 1 млн доX тисячо­ліття до н. є.), мезоліт (ІХ-VІ тис. до н. є.) і неоліт (VІ-ІV тис. до н. є.). Кам'яний вік тривав на території України під 1 млн. років до н. є. і до III тис. до н. є. Кам'яним він називається тому, що основ­ними знаряддями праці були вироби з каменю, які поступововдос­коналювалися. Це вдосконалення призвело до першого поділу пра­ці, коли з'явилися знаряддя праці різного призначення Стародавні люди жили у печерах, одягалися у шкури. За допомогою тертя вони навчилися добувати вогонь, що стало цілою революці єю в їхньому житті, оскільки вони стали менш залежними від природи і могли краще забезпечити своє існування (тепло, термічна обробка їжі). Це сталося близько 100 тис. років тому, що означає: 90% Історіїлюдс­тва пішло на здобуття цього першого великого досягнення.

Спочатку стародавні люди змушені були кочувати у пошуках їжі, але з еволюцією знарядь праці і розвитком суспільства почали вести осілий спосіб життя. Виникають стоянки-поселення. Найда­вніші стоянки людей на території України знайдені археологами біля м. Амвросіївка Донецької обл. та біля с. Лука-Врублівецька Хмельницької обл.

Першою суспільною організацією людей було первісне стадо потім на зміну йому близько 40 тис. років тому прийшла матріар­хальна родова община. Основним осередком суспільства став рід — група кровних родичів за материнською лінією, оскільки при гру­повому шлюбі інакше спорідненість визначити було неможливо. Крім того, жінки посідали провідне місце і в суспільному виробни­цтві (гончарство, ткацтво), збиранні їстівних рослин.

Близько 40 тис. років до н. є. з'являється людина сучасного фізичного типу — «людина розумна» — homo sapiens (кроманьйонець — від назви печери у Франції, де було вперше знайдено реш­тки такої людини). Тоді ж виникають перші форми світогляду у вигляді релігійних вірувань: анімізму (віра в те, що живі і неживі предмети мають душу); тотемізму (віра у походження людей від єдиного предка — тварини чи птиці); магії (чаклування); фетиши­зму (віра у надприродні властивості предметів).

В період мезоліту відбулися суттєві зміни в озброєнні людини — з'явилися лук і стріли і знарядь праці — було винайдено сокиру, долото, гачки для ловлі риби, сітку, човни, видовбані з дерева. Особливо важливе значення мало впровадження лука — складного як на той час механічного знаряддя, що дало змогу полювати на звірів на відстані і зменшити кількість мисливців, вивільнивши їх для інших робіт. Колективне полювання на великого стадного зві­ра змінюється індивідуальним. Замість великих сталих стійбищ з'являються малі тимчасові стоянки невеликих і мобільних сімей­них груп. Почалося приручення диких тварин, спочатку собаки, потім свині. На відміну від попереднього періоду, померлих поча­ли ховати не серед живих (на території стоянок), а за їх межами — у могильниках.

У період неоліту відбулася так звана «неолітична революція» — перехід від присвоюючих форм господарства до відтворюючих. Раніше основними формами економіки були мисливство, рибальс­тво і збиральництво, коли люди присвоювали продукти природи. Тепервони почали їх відтворювати за допомогою розвитку скотарcтваі землеробства. Це був якісно новий етап в розвитку людства, коли воно вийшло з «колиски» господарювання і перейшло до сві­домого виробництва продуктів харчування. З цього починається відлік людської цивілізації. Наслідком неолітичної революції ста­ло не лише суттєве зростання продуктивних сил, але й помітне поліпшення умов життя, зростання харчових запасів, збільшення Тривалості життя (до 30-32 років). Відбувається перший «демогра­фічний вибух і населення Землі зростає з 5 млн до 80 млн.

Одним із найважливіших досягнень стає вміння виготовляти глиняний (керамічний) посуд. Випалена на вогні глина стала пер­шим штучним матеріалом, створеним людиною. Вироби з керамі­ки дозволили краще зберегти запаси харчів та готувати варену їжу, що стало певною революцією у стародавній «кулінарії». З'явля­ються прядіння, а на його основі — ткацтво, яке дає ще один шту­чний продукт — тканину.

Для неоліту є характерним зміна технології обробки каменю: традиційне оббивання змінюється шліфуванням і пилянням. З'яв­ляються перші примітивні транспортні засоби типу саней.

Розвиток землеробства і скотарства призвів до певної «прив'яз­ки» людей до місцевості, а значить до осілого способу життя, появи постійних жител. Змінилася організація суспільного життя. Надлишки продуктів сприял и відокремленню парної сім'ї, оскільки можна було вже прожити не лише за допомогою колективного господарювання, але й сімейного.

Неоліт був періодом розвитку родового ладу. Рід спільно володів знаряддями та продуктами праці, контролював свою територію. Це сприяло формуванню територіальних зв'язків, далі сусідської общини, а згодом племені.

Кам'яний вік — це понад 99% історії людства. Перехідною епо­хою від кам'яного до металічного періоду був енеоліт — мідно-кам'яний вік, коли поруч з кам'яними почали виробляти знаряддя з міді (III—II тис. до н. є.). Перехід до використання металу — одна з найважливіших віх в історії людства. Самородна мідь обробляла­ся методом холодного кування, а пізніше люди навчилися витоп­лювати метал з руди, застосовувати ливарництво. Крім міді вико­ристовується також срібло і золото, але через дефіцит цих металів вони майже відразу стають дорогоцінними. На території України на цей час проживали племена, культура яких відома під назвою трипільської (від с. Трипілля Київської обл.). Сільське господарст­во у трипільців було уже на досить високому рівні. Землю обробля­ли за допомогою дерев'яної сохи (орне землсробство, а не мотичне, як раніше). Урожай збирали серпами з крем'яними лезами, розме­люючи потім зерно ручними кам'яними зернотерками. Високого розвитку досягло гончарство — виробляли посуд з токими стінка­ми, добре випалений, з багатим орнаментом. Відомо їм було вже і ткацтво. Трипільці застосовували (вперше в Україні) механічний предмет — свердло.

На зміну енеоліту прийшов бронзовий вік (II тис. до н.е.), коли люди навчилися виробляти бронзу (сплав міді з оловом) - перший штучний сплав, знаряддя з якої мали перевагу над кам'яними. Відбувається перший великий суспільний поділ праці — відокрем­лення скотарства від землеробства. Поділ праці між орачами і ско­тарями передбачав необхідність обміну продуктами праці,тобто примітивної торгівлі, яка включала в себе тепер не лише злаки (ячмінь, пшеницю, просо, жито) і м'ясо, але й металеві вироби і сіль. Це призвело до того, що на зміну матріархату приходить па­тріархат, оскільки чоловіки починають відігравати більшу роль у металургії та скотарстві. Рід тепер складається з кількох сімей,, споріднених за батьківською лінією. Розвиток скотарства і земле­робства спричинив виникнення засобів пересування, в тому числі за допомогою коліс, що стало одним з найвидатніших винаходів людства. Підвищення продуктивності праці призвело до появи над­лишків продуктів, викликало потребу в робочих руках. Способом вирішення суперечностей, досягнення цілей все частіше стають вій­ни, які ведуться для розширення власної території, грабунку, по­стачання підневільної робочої сили. Війни стають вигідним занят­тям і ремеслом. Захоплені під час воєн полонені перетворюються на рабів, які виконують найтяжчі роботи.

Родові общини об'єднувались у племена. Вони займали певну територію, мали свою мову, звичаї, управління. На чолі племен стояли ради родових вождів — старійшин, які обирались з най­авторитетніших осіб. Для вирішення найважливіших питань скли­кались збори всього племені. Ради старійшин розподіляли між родами племені ділянки для полювання і скотарства, землі для обро­бітку і побудови житла, вирішували спільні питання.

Поступово первісне суспільство вступає у період розкладу, оскі­льки виокремлюється як основний його осередок патріархальна сім'я, виникає поділ общинників на багатих і бідних (майнова і станова нерівність), з'являється приватна власність, що було дуже важливим явищем в історії людства. На зміну родовій общині кро­вних родичів приходить сусідська (територіальна), де родинні зв'яз­ки змінилися спільністю території і господарського життя.

Ці процеси посилилися в часи залізного віку (І тис. до н. є.), коли використання заліза, твердішого від бронзи, призвело до ще одного великого суспільного поділу праці — ремесло відділяється від землеробства і стає самостійною галуззю. Активно йде процес етногенезу, тобто утворення народів шляхом об'єднання племен. Формується цивілізоване суспільство, яке характеризується існу­ванням спільностей людей з певною ієрархією, суспільним поді­лом праці у різнихгалузях, наявністю знарядь праці певної доско­налості, виникненням світогляду, деякої культури (розвиток мови і початків писемності), появою приватної власності.

Дата добавления: 2014-10-15