Археологічні дослідження біблійних міст

Чудесна перемога над містом Єрихон

(V, 13 – VI розд.)

V, 13-15. “ Вожем війська Господнього ”, якого зустрів Ісус Навин, на думку більшості отців і вчителів Церкви був архистратиг Михаїл, небесний покровитель і хранитель єврейського народу (Дан. Х, 21; ХІІ,1). Тому в Православній Церкві на свято святого архистратига Божого Михаїла читається паримія саме з цього місця книги Ісуса Навина. Чудесне явління підбадьорило вождя народу, зміцнивши його віру в промисел Божий над Ізраїлем.

VI розд. Обхід з ковчегом Завіту навколо Єрихона мав на меті вказати Ізраїлю, що Сам Бог іде на чолі Свого народу. Тому сама процесія була схожа більше на священну аніж на військову, так як в цей час сурмили святкові ювілейні труби. Стіни міста впали, як тільки “ вигукнув народ гучним і сильним голосом” (VI, 20).

За наказом Божим місто і все, що в ньому знаходилось, окрім родини Рахав, було зроблено закляттям, тобто належало повному знищенню. У цьому випадку закляття було виявом гніву Божого на поган за їх огидні і жахливі вірування і традиції, а юдеї – знаряддям Божого гніву.

VI, 26. Вираз “ проклятий перед Господнім лицем кожен, хто встане й відбудує це місто Єрихон ” слід розуміти в тому сенсі, що Господь забороняє робити укріплення міста в військовому плані, а саме – відбудовувати міські мури. Зруйновані Богом єрихонські стіни мали залишитись віковічним пам’ятником чудесної події. І так як закляття стосувалось саме військових укріплень, а не житлових будівель, то досить скоро Єрихон став заселеним містом Веніамінового коліна, тобто містом у загальному значенні цього слова, а не військовою фортецею (як видно з Іс. Нав. XVIII, 21; Суд. ІІІ, 13; 2Цар. Х, 5). В 3Цар. оповідається, що за часів нечестивого ізраїльського царя Ахава “ Хіїл з Бет-Елу відбудував Єрихон, – на первороднім своїм Авірамові він заклав його фундамент, а на наймолодшім своїм Сегівові поставив брами його, за словом Господа, що говорив через Ісуса, Навинового сина” (XVI, 34; порівн. Іс. Нав. VI, 26).

Усі відомі тлумачення з приводу події падіння Єрихону можна звести до наступного. Яким би чином євреї не отримали цю перемогу – супроводжувався переможний клич ізраїльського табору землетрусом чи ні, – беззаперечним є те, що вони дійсно мали і реально відчували підтримку Єдиного Бога і Його благодатна допомога була головною і єдиною причиною чудесної перемоги. Тому найдоцільніше залишити хід цієї події під завісою тайни Божого Промислу.

Джон Гарстанг, директор Британської археологічної школи в Єрусалимі розкопував руїни Єрихону в 1929-36 рр. і знайшов багато цікавих доказів достовірності біблійного оповідання. Гарстанг знайшов завалений мур Єрихону. Мур був подвійний, стіни 5м одна від одної. Зовнішня стіна мала 2м товщини, а внутрішня – 4м. Висота обох стін – 10м. Вони були збудовані не достатньо міцно, на поганому нерівному фундаменті з цегли, зв’язаної розчином болота. Обидві стіни з’єднані будинками, збудованими зверху поміж стінами, так як “на мурі” дім Рахави. Археолог дійшов до висновку, що зовнішня стіна впала на зовні, потягнувши за собою внутрішню, а разом з нею і будинки. Гарстанг вважав, що мури впали через землетрус, сліди якого були помітні серед руїн.

Під час розкопок виявлено також ознаки пожежі. Знайдено великі поклади вугілля і попелу та руїни стін, обпалених вогнем. Зовнішня стіна зазнала руйнації найбільше. Будинки поруч зі стіною згоріли дотла. Цей шар був потім засипаний товстим покладом чорних обгорілих уламків, під якими скупчився білий попіл, присипаний впалою червонуватою цеглою.

Під попелом і зруйнованими стінами Гарстанг знайшов серед руїн комор великі запаси продуктів. Усі вони перетворилися на вугілля внаслідок сильного вогню. Це свідчить про те, що облога міста була нетривалою, і що завойовники не забрали цих запасів, дотримуючись Божого наказу про закляття.

В розкопках у Хацор і Макалістер з Палестинського дослідницького фонду в 1904-1909 рр. знайшов у ханаанському покладі руїни т. зв. “високого місця”, де стояв храм Ваала і Астарти. Тут було знайдено велику кількість глеків з останками дітей, принесених у жертву Ваалу. Це місце, як виявилося, було цвинтарем для немовлят.

Існував також жахливий звичай, який називався “жертвою на фундамент”. Коли будували дім, то приносили в жертву дитину і тіло її вмуровували в стіну, щоб ця жертва приносила вдачу решті сім’ї. Сліди цього звичаю було знайдено в багатьох ханаанських містах.

Розпуста та оргії в поклонінні Ваалу і Астарті набували для ідолопоклонників священного значення.

Вся ханаанська земля з огидними й аморальними обрядами і ритуалами своїх мешканців великою мірою являла собою Содом і Гомору. Археологи, які розкопують руїни ханаанських міст, дивуються, що Бог не винищив їх набагато раніше.

1.7 Жертовник зайорданських колін як символ їх єдності з усім єврейським народом (ХХІІ розд.)

Навіть після завоювання Палестини і розселення колін Ізраїль повинен був залишатись єдиним народом, що служило б кращому збереженню істинної віри.

Зайорданські коліна: Рувимове, Гадове і половина коліна Манасіїного – після настановчих промов вождя вирушають у свої володіння. Ще не дійшовши до своїх земель, вони зупиняються біля Йордану і споруджують жертовник, що стурбувало усі інші коліна. В цих діях вони вбачали порушення Закону Божого, який наказував Ізраїлю поклонятись в одному місці, а саме – в скинії (Втор. ХІІ, 5-14).

Відповідь зайорданських колін заспокоїла стурбованих ізраїльтян: вони не мали наміру звершувати тут жертвоприношення. Жертовник цей служив лише символом єдності з усіма іншими колінами Ізраїля.

Запитання до теми:

Розтлумачте значення явління Ісусу Навину “вождя війська Господнього”.

Охарактеризуйте дії ізраїльтян, що передували падінню стін Єрихону.

Поясніть вираз: “проклятий перед Господнім лицем кожен, хто встане й відбудує це місто Єрихон” (Іс.Нав.VI,26).

Яким чином достовірність біблійного оповідання підтверджується археологічними дослідженнями?

Чому встановлений зайорданськими колінами жертовник викликав занепокоєння у всього Ізраїля?

Рекомендована література:

Самуил Дж. Шульц. Мир Ветхого Завета. – Германия: русское издание Международного Библейского института, 1991.

Дата добавления: 2014-10-15