Третя книга Ездри

Назва книги та її головний зміст

Третя книга Ездри, якої немає в грецьких біблійних списках, у Вульгаті називається 4-ю книгою Ездри. Її називають також “Апокаліпсисом Ездри”. Версія цієї книги збереглась лише у давньолатинському тексті, з якого в подальшому були зроблені інші переклади. Третя книга Ездри є оригінальним єврейським апокаліпсисом, літературно опрацьованим християнскими письменниками. Матеріалом християнського походження у книзі є пролог (І-ІІ розд.) і епілог (ХV-ХVІ розд.)

І-ІІ розділи. У вступі до книги від імені Ездри викладаються дві викривальні промови, в тексті яких юдеї звинувачуються у невдячності до Бога, за що Господь розсіяв їх серед язичників. Але не на вічно, тому що спасіння можливе і для них. Ті, що навертаються до Пастиря і Спасителя, Який закликає всіх у Царство Боже, отримають вінець від самого Сина Божого (ІІ, 33, 48).

ІІІ-ХVІ розділи. Оригінальний текст книги, що міститься у цих розділах є викладом семи видінь Ездри.

У першому видінні (ІІІ, 1-V, 19) Ездра просить у Господа пояснення причини гірких поневірянь Сіона, гріх котрого не більше гріха його, поневолювача Вавилона. Через Ангела він отримує відповідь, що шляхи Божі незбагненні для людського духу. А вік цей, наповнений неправдами і немочами не може вмістити того, що обіцяно праведним у майбутньому.

Друге видіння (V, 20-VІ, 34) починається з подібного запитання: чому Бог віддав на поручання іншим народам Ним Самим вибраний народ? Відповідь така ж сама: це є недосяжним для людського розуміння. В зв’язку з цим мова йде про вік творіння, яке прямує до свого кінця.

У третьому видінні (V, 35-ІХ, 25) Ездра на запитання: чому Ізраїль не володіє Обітованою Землею, отримує відповідь, що він наслідує її у майбутньому. Далі Ездра дізнається, що у майбутньому спасуться тільки вибрані, тоді як більшість, хоча вони також створіння Божі, будуть нездатні увійти до Царства Месії. Грішники самі відповідатимуть за себе, а Ездрі достатньо й того, що сам він належить до блаженних.

У четвертому видінні (ІХ, 26-Х, 59) в образі скорботної жони, а потім міста, що будується Ездра споглядає сумне становище Єрусалима і його майбутнє відродження.

У п’ятому видінні (Х, 60-ХІІ, 51) він бачить дванадцятикрилого триголового орла, який підіймався з моря і загинув перед левом, що вибіг з лісу. Орел – символ світового поганського царства, яке втрачає свою силу з пришестям Месії – лева.

У шостому видінні (ХІІ, 1-58) Ездра бачить людину, яка виходить з боку моря і вогненним диханням Своїх вуст перемагає усіх, хто насмілився повстати на Нього. Це Месія, Визволитель світу, переможець усіх поганських сил.

У сьомому видінні (ХІV, 1-48) повідомляється про близьку смерть Ездри. У зв’язку з цим він отримує наказ відновити списки Святого Писання, які були втрачені під час зруйнування святого міста. Натхненний Божественним Духом, Ездра за допомогою п’яти писарів відновлює 94 книги. З них 24 – канонічні, тобто призначені для навчання народу, “щоб могли їх читати і достойні, і недостойні” (ХІV, 46); а інші 70 – таємні, приховані, які повинні зберігатись лише серед мудрих людей.

ХV-ХVІ розділи. В епізоді Ездра дізнається про майбутні страждання грішників. Тут міститься заклик до мужності народу перед майбутніми бідами.

18.1 Про час походження і авторство книги

Головна частина книги (ІІІ-ХІV розд.) є юдейським апокаліпсисом. Вона написана раніше вступу і післямови до книги. В ній неодноразово згадуються спустошення і навіть спалення Єрусалиму (ІІІ, 2; Х, 48; ХІІ, 44, 48), зруйнування Храму і припинення богослужінь (Х, 21-22). Більшість сучасних біблеїстів вважає, що тут іде мова про зруйнування Єрусалиму Титом у 70 році по Р.Х. Але автор прирівнює його до зруйнування святого міста Навуходоносором у 586 році до Р.Х. Вавилон у цій книзі, так само як і в Апокаліпсисі Іоана Богослова (Апок. ХІV, 8; ХVІ, 19; ХVІІ, 5; ХVІІІ, 10) є образним змалюванням Рима.

Аналіз тексту показує, що “єврейський відділ” книги (ІІІ-ХІV розд.) відображає старозавітні юдейські поняття і вірування. Так ідея зверхності і особливості юдейської нації знаходить відображення в твердженні, що весь світ був створений для юдеїв (VІ, 55, 56; VІІІ, 11). Про Месію автор пише як про земного володаря юдеїв. Для нього абсолютно чужий образ смиренного, страждаючого Христа. Смерть Месії ототожнюється з кінцем світу (VІІ, 29). Ці та інші характерні риси книги спонукають до висновку, що автором “єврейського відділу” 3-ї книги Ездри був юдей, який не прийняв Христа. Мета книги – бажання зміцнити віру своїх співвітчизників. Помітним є прагнення автора відвернути читачів від задоволень земного життя і зосередити їх увагу на майбутньому суді і загробному воздаянні. Книга могла бути написана наприкінці І-го або ІІ століття по Р.Х.

“Грецький відділ” книги, тобто вступ і епілог (І, ІІ, ХV, ХVІ розділи) належить християнському письменнику. Тут відображені євангельські поняття і погляди. Таких прикладів багато: пришестя Месії – факт, який вже відбувся (І, 37); блага Месії не земні і чуттєві, а вічні і духовні (ІІ, 11, 37); про євреїв і про їх відкинення говориться євангельськими висловами (І, 30 – порівн.: Мт. ХVІІІ, 37). Тому цілком аргументованим є висновок, що письменником “грецького відділу” 3-ї книги Ездри був християнин з євреїв, який прагнув вплинути на своїх співбратів і навернути їх на істинний шлях. Написаний цей відділ книги на межі І-ІІ століття по Р.Х., тобто у той само час, коли й Апокаліпсис Іоана Богослова.

Запитання до теми:

Який оригінальний жанр єврейської біблійної писемності представляє 3-я книга Ездри?

З яких неоднорідних за походженням і часом написання частин складається книга?

Дайте характеристику “єврейському” та “грецькому” відділам книги.

Дата добавления: 2014-10-15