Експортний факторинг та форфейтинг

Види фінансування експорту: пост-експортне фінансування, форфейтинг, факторинг, експортний лізинг.

Постімпортне фінансування

Відкриття на користь продавця акредитиву/гарантії, що виконується шляхом відстроченого платежу або надання розстрочки по акредитиву, при цьому АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» м. Київ. або банк продавця надає фінансування відразу після виконання умов акредитиву, за рахунок чого для імпортера створюється ефект відстроченого платежу але для продавця ситуація виглядає як "оплата за фактом".

Переваги для клієнта - немає необхідності в попередній оплаті, за рахунок чого знижуються ризики невиконання продавцем умов контракту. Можливість одержання фінансування на більш вигідних умовах (виходячи зі ставок міжнародного фінансового ринку) Комфортний спосіб забезпечити зобов'язання по покупці товарів/послуг, термін виготовлення яких більше 180 днів.

Можливість одержати відстрочення платежу з фіксацією його терміну на період, починаючи із застереженої події (дати відвантаження, дати надання документів у банк, ін.) Можливість для посередника оплатити товар/послуги після їхньої реалізації.

При кредитуванні зовнішньої торгівлі експортний факторинг як одна з альтернативних форм кредитування останнім часом набув вагомого значення. Він використовується переважно середніми торговельними підприємствами та виробниками, які серед своїх клієнтів мають постійних покупців. Експортний факторинг як інструмент кредитування непридатний для експортних операцій з тривалою відстрочкою платежу.

Рис. 3.1. Переваги використання факторингу експортерами

Факторинг як метод кредитування експорту розглядають як продаж права щодо вимоги торговельних боргів. Експортний факторинг вигідно використовувати за умови, що експортер має проблеми з грошовими потоками та здійснює торгівлю на умовах відкритого рахунку. Позитивні моменти при використанні факторингу відображені на рис. 3.1.

Результатом використання факторингу є можливість розширення обсягу торговельних угод, використання додаткового джерела фінансування та економія управлінських видатків. Особливо вигідним для експортера є використання факторингу при торгівлі за відкритим рахунком.

Поряд з позитивними моментами використання факторингу його розвитку можуть перешкоджати деякі негативні моменти, а саме:

· експортери можуть надавати перевагу традиційним методам фінансування;

· може існувати думка, що використання факторингу є свідченням нестабільного фінансового стану;

· в експортерів виникає побоювання, що втручання факторингової фірми чи банку може погіршити взаємовідносини між партнерами.

· Факторинг

· Факторинг і форфейтинг (варіант факторингу) застосовуються в експортному фінансуванні й передбачають комплекс фінансових послуг банку в обмін на уступку дебіторської заборгованості.

· – така схема, за якої банк кредитує експортера на термін розстрочки платежу імпортера, за умови, що експортер переуступає банку права вимоги боргу.

· Початок операціям факторингу поклав створений в Англії ще у XVII столітті Дім факторів (House of Factors). У той час великі європейські торгові доми мали свої представництва в колоніях – факторії, які очолювали фактори (торгові посередники зі збуту товарів на незнайомих іноземним виробникам ринках). Перед фактором, що знав товарний ринок, платоспроможність покупців, закони й торгові звичаї даної країни, ставилися задачі пошуку надійних покупців, зберігання та збуту товару, а також наступного інкасування торгової виручки. Велика кількість факторингових компаній виникла наприкінці XIX ст. в США. Вони були агентами «дель-кредере» німецьких та англійських постачальників одягу й текстилю, а в силу великих дистанцій між населеними пунктами в Америці та відмінностей у законодавстві різних штатів надавали свої послуги місцевим виробникам.

· Агент «дель-кредере» (Del credere agent) – це торговий агент, який гарантує оплату всіх товарів, які він продає від імені свого принципала, якщо його клієнт виявиться неплатоспроможним. В якості компенсації ризику неплатежу він бере додаткову комісійну винагороду.

· Зі збільшенням факторингових компаній до перерахованих вище послуг додалась функція фінансування постачальника.

· Форфейтинг зародився на початку 60-х років ХХ століття у той час, коли економіки країн Східної та Центральної Європи почали відчувати потребу в західних товарах і технологіях, але при цьому не мали достатнього обсягу твердої валюти, аби підтримувати такий імпорт. Виробники, розміщені на Заході, особливо в Західній Німеччині, з нетерпінням чекали розширення власних ринків на так званий комуністичний блок. Вони готові були надавати фінансування на період до 5 років під імпорт засобів виробництва в ці країни.

· Розширення фінансування імпортерів на такі довгі періоди мало несприятливий вплив на фінансову стійкість компаній-експортерів, а також на ризик, пов'язаний з неплатежем банку імпортера. Тоді основні європейські фінансові інститути прийняли на себе зобов’язання по сплаті за виконані поставки й надали необхідне фінансування західним експортерам. Таким чином, було сформовано ринок форфейтингу.

Використання факторингу є зручним методом фінансування експортера, якщо термін кредитування від трьох до шести місяців. У разі необхідності фінансування з більш тривалими строками використовують форфейтинг.

Форфейтинг — кредитування експортера через придбання векселів чи інших боргових зобов’язань. Якщо факторинг використовується для кредитування короткострокової заборгованості усередині країни та за кордоном і, як правило, через придбання усіх вимог, то форфейтування є інструментом кредитування окре­мих експортних вимог, зазвичай середньострокових. Спільні риси між факторингом та форфейтингом полягають у тому, що ці методи використовуються для скорочення заборгованості у балансі в результаті продажу вимог. Позитивні риси форфейтингу відображені на рис. 3.2.

Серед недоліків форфейтингу заведено виділяти два: висока вартість операції та складність знайти форфейтера. Вартість фор­фейтингу складається з:

· прибутку форфейтера;

· вартості наданих грошових коштів;

· покриття від комерційного ризику;

· покриття від політичного ризику;

· покриття від валютного ризику;

· покриття процентного ризику.

Рис. 3.2. Переваги використання форфейтингу експортерами

Серед причин, через які банки неохоче виступають у ролі форфейтера, можна виділити такі:

· існування у країні імпортера обмежень на здійснення платежів за кордон;

· незадоволеність кредитоспроможністю покупця;

· незадовільний стан банку, що буде здійснювати аваль.

Дата добавления: 2014-10-17