Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Види та форми відповідальності




Класифікація міжнародних правопорушень держави.

Сучасне міжнародне право не дає вичерпного переліку конкретних правопорушень.

Всі правопорушення, що зумовлюють міжнародно-правову відповідальність, можна класифікувати на міжнародні делікти (незначні правопорушення) і міжнародні злочини (особливо небезпечні правопорушення). Міжнародні делікти вельми різноманітні і, через свою незначимість, як правило, не ведуть до тяжких наслідків. Інша справа з міжнародними злочинами. Вони частіше за все складають велику небезпеку для миру і безпеки народів, і через це сучасне міжнародне право приділяє їм особливу увагу. До числа міжнародних злочинів відносяться:

- акти агресії;

- акти насильницької колонізації;

- геноцид (дії щодо знищення нації, етнічної групи, народності. В 1948 р. під егідою ООН ухвалена Конвенція про попередження геноциду);

- апартеїд (примусове насильницьке роздільне проживання – мало місце в ПАР);

- застосування засобів масового знищення людей та ін.

Злочини проти миру можуть класифікуватися на агресивні дії, ворожі дії та неприязні дії. Деякі вчені пропонують поділити міжнародні правопорушення на дві категорії: правопорушення проти миру та інші правопорушення. В залежності від міри соціальної безпеки та характеру наслідків, значущості міжнародно-правових актів правопорушення можуть поділятися на ординарні; особливо небезпечні та найтяжчі злочини. Найтяжчі міжнародні злочини називають також злочинами проти людства.

Ординарні міжнародні правопорушення не мають явно виражених ознак, зафіксованих відповідними міжнародно-правовими нормами. До ординарних міжнародних правопорушень належать порушення зобов’язань окремих держав одна перед одною.

Особливо небезпечні міжнародні правопорушення пов’язані з порушенням міжнародно-правових норм, у яких закріплені зобов’язання держав не тільки одна перед одною, а й перед усім міжнародним співтовариством держав.

Найтяжчі міжнародні злочини становлять групу міжнародних правопорушень, ознаки яких чітко сформульовані у міжнародних договорах, угодах, що відіграють особливо важливу роль у системі норм міжнародного права та підтриманні міжнародного правопорядку.

 

Відповідальність держави як порушниці міжнародного зобов’язання реалізується в конкретних видах та формах. В міжнародному праві виділяють два види відповідальності: матеріальну та нематеріальну. Нематеріальна відповідальність може також називатися моральною, політичною та морально-політичною. Форма відповідальності – це структурний елемент обсягу відповідальності у межах того чи іншого її виду і водночас спосіб, за допомогою якого держава-правопорушниця повинна задовольнити вимоги і або відшкодувати або вжити заходів, що виходять за їх межі. Нематеріальна відповідальність має такі форми: репресалії, реторсії, сатисфакції та санкції, а матеріальна – репарація, реституція та субституція.

Санкції – виражаються у вживанні стосовно винної сторони примусових заходів, спрямованих не те, щоб якось її обмежити або покарати.

Характер (обсяг) санкцій, природно, залежить від характеру правопорушення: делікт чи міжнародний злочин. У разі такого злочину, як агресивна війна, винувата держава може бути окупована, у неї може бути відторгнуто частину території. Санкції передбачені Статутом ООН щодо держав-членів, котрі порушують положення Статуту та інші норми міжнародного права. До таких санкцій належать призупинення прав і привілеїв, котрі випливають з членства організації; позбавлення права голосу, права на отримання технічної чи матеріальної допомоги; виключення з членства або зі співробітництва з спеціальних питань тощо.

Репресалії — примусові дії (правомірні чи неправомірні), які застосовуються до держави-порушника міжнародного права як засіб примусити її відмовитись від своїх незаконних акцій. Репресалії не передбачають застосування збройного впливу на порушника, але можуть бути пов’язані з демонстрацією збройної сили чи мирною блокадою. Видом репресалій є ембарго — дія держави, котра обмежує, призупиняє чи припиняє її торгово-економічні зв’язки з іншою країною або країнами. Ембарго, як засіб економічного тиснення, застосовується до держави, дії якої загрожують міжнародній безпеці і, отже, є протиправними. Ембарго може застосовуватись як індивідуально, так і колективно, бути введене як у мирний, так і у воєнний час.

Реторсії — виражаються у прийнятті потерпілою стороною дієвих заходів у відповідь на хоча і правомірні, але недружні дії.. Реторсії, як правило, носять характер відповідних адекватних дій і переслідують мету відновити принцип взаємності у взаємовідносинах між державами. Реторсії застосовуються, наприклад, під час висилки дипломатів «за дії, несумісні з їхнім статусом». У відповідь на це держава, котра постраждала, висилає таку саму кількість дипломатів держави-порушника; нерідко такі дії вживаються щодо журналістів, пересування яких обмежується в країні перебування у відповідь на подібні обмеження у країні-порушнику.

Сатисфакція полягає в задоволенні державою-порушницею явно виражених або таких, що припускаються нематеріальних вимог, висунутих потерпілою державою. Сатисфакція як форма відповідальності може виражатися шляхом вибачення, співчуття, віддання почесті державі, покарання винуватих, виплати компенсації тощо.

Суть матеріальної відповідальності полягає в повній чи частковій компенсації матеріальних збитків, спричинених міжнародно-протиправною дією держави.

Репарації – це відшкодування постраждалій від агресії державі матеріальних збитків грошима, натурою чи послугами.

Ординарна репарація – це відшкодування матеріальної шкоди шляхом виплати грошових компенсацій, постачання товарів, надання послуг, еквівалентних сумі, що підлягає відшкодуванню, потерпілим суб’єктам.

Надзвичайні репарації – особливі обтяження, що полягають у тимчасовому обмеженні правомочностей держави, що вчинила міжнародний злочин, розпоряджатися своїми матеріальними цінностями.

Реституція — спосіб відшкодування збитків, однак не шляхом компенсації, а повернення у натурі неправомірно вилученої та вивезеної противником власності. Разом з тим у мирних договорах з переможеними встановлювалось, що у разі неможливості повернення в натурі вилучених предметів художньої, історичної або археологічної цінності вони підлягають заміні предметами такого самого роду або приблизно рівноцінними (субституція).

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-10-17; Просмотров: 1177; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.011 сек.