Оцінка параметрів прийняття рішень

Оцінка відповідності організаційної структури стратегії підприємства.

Стратегія – це детальний всеохоплюючий комплексний план, який розробляється на перспективу і повинен сприяти досягненню місії організації і цілей.

Стратегічне планування – це процес, що включає розробку сукупності різних планів і рішень керівництва з вибору й реалізації перспективних цілей підприємства.

Для створення нової організаційної структури потрібні чіткі стратегічні цілі, творчий підхід і глибоке розуміння організації та її персоналу. Починати слід завжди з визначення стратегії і лише після цього міркувати про нову організаційну структуру. Для приведення структури у відповідність із стратегією можна скористатися такими рекомендаціями:

1. Визначити критерії форми нової структури. (Чого має досягти нова організаційна структура?). Головне, щоб ці критерії відповідали стратегічним цілям стосовно покупців, ринків продуктів і процесів.

2. Продумати можливі альтернативи групування. Базуючись на обраних критеріях, можна скласти перелік групування варіантів. Далі оцінити ці альтернативи відповідно до вже визначених критеріїв. Визначити механізм об’єднання. Слід установити чіткі зв’язки і координацію діяльності між підрозділами, яким буде делеговано виконання певних видів робіт.

3. Визначають обсяг повноважень, необхідних для управління кожною організаційною одиницею, забезпечивши при цьому ефективний баланс між перевагами централізації і децентралізації.

4. Визначають, які неосновні види діяльності можуть виконуватися ефективно іншими фірмами на умовах субпідряду.

5. Оцінюють ефект нової організаційної структури.

Зміна організаційної структури відповідно до стратегічних цілей компанії має чимало переваг, однак це також пов’язано з певними втратами. Ось деякі недоліки: порушення усталених стосунків, службових відносин; неспокій робітників, що втратять роботу; відволікання керівництва для розроблення нової організаційної структури.

Керівництво господарської одиниці повинно проводити організаційні зміни для покращення діяльності.

Управлінські рішення є багатоаспектними і містять економічну, соціальну, організаційну, правову, психологічну і педагогічну складові. Успішне рішення має бути: науково обґрунтованим, цілеспрямованим, кількісно та якісно визначеним, правомірним, оптимальним, своєчасним, комплексним, гнучким, повністю оформленим.

1. Наукова обґрунтованість – передбачає розроблення рішень з урахуванням об’єктивних закономірностей розвитку об’єкта управління, які відображаються у технічних, економічних, організаційних та інших аспектах його діяльності.

2. Цілеспрямованість. Згідно з цією вимогою, кожне управлінське рішення повинне мати мету, чітко пов’язану зі стратегічними цілями та планами розвитку об’єкта управління.

3. Кількісна та якісна визначеність. Управлінське рішення обов’язково передбачає досягнення організацією очікуваних результатів, виражених у кількісних та якісних показниках. Вимогу кількісної визначеності управлінського рішення задовольняють встановленням конкретних кількісних показників, яких необхідно досягти внаслідок його реалізації. Результати, які не підлягають кількісному вимірюванню, визначають якісно.

4. Правомірність. Діяльність усіх служб системи передбачає дотримання чинних правових норм. Тому управлінське рішення не повинно порушувати їх та відповідати компетенції структурного підрозділу апарату управління чи посадової особи.

5. Оптимальність. Ця вимога зумовлює у кожному випадку вибір варіанта рішення, який відповідав би економічному критерію ефективності господарської діяльності: максимум прибутків за мінімуму витрат.

6. Своєчасність. Їх необхідно приймати або в запрограмованому порядку, або у момент виникнення проблем, порушень, відхилень перебігу господарських процесів. Рішення не може бути прийнятим заздалегідь чи із запізненням. Своєчасність рішення означає дотримання строків підготовки, доведення його до виконавців та дієвий контроль виконання.

7. Комплексність. Діяльність організації передбачає взаємопов’язану сукупність елементів, що охоплює техніку, технологію, організацію господарських процесів і праці, матеріальні, грошові та інші ресурси, а також результати господарювання. Комплексність управлінського рішення передбачає врахування всіх найважливіших взаємозв’язків та взаємозалежностей у діяльності організації.

8. Гнучкість. Господарська організація є динамічною системою, яка постійно розвивається. Кожне рішення з управління нею може потребувати корективів, а інколи нових рішень. Разом із тим, формулювання кожного рішення має передбачати простір для творчої активності виконавців, раціональної ініціативи, пошуку ефективніших шляхів та засобів досягнення визначених цілей.

9. Повнота оформлення. У забезпеченні передумов успішної реалізації управлінських рішень велике значення має форма їх викладу. Необхідно, щоб формулювання рішення виключало непорозуміння або двоїстість у розумінні працівником завдань, давало змогу контролювати його виконання, вносити корективи. Рішення слід формулювати чітко, лаконічно.

Дата добавления: 2014-10-17