Сенсорно-рухова інтеграція

Вплив симпатичної та парасимпатичної нервової системи на різні органи

Орган, система, мішень	Симпатична нервова система	Парасимпатична нервова система
Серцевий м'яз	Збільшує частоту та силу скорочень	Зменшує частоту скорочень
Серце, кровоносні судини	Розширює судини	Звужує судини
Легені	Розширює бронхи, помірно звужує кровоносні судини	Звужує бронхи
Кровоносні судини	Підвищує артеріальний тиск, звужує судини внутрішніх органів та шкіри, повертаючи кров до серця, розширює судини скелетних м'язів та серця під час м'язової діяльності	Незначний вплив або відсутність впливу взагалі
Печінка	Стимулює виділення глюкози	Відсутність впливу
Клітинний метаболізм	Підвищує інтенсивність обміну
Жирова тканина	Стимулює ліполіз
Потові залози	Підсилює потовиділення
Мозкова речовина надниркових залоз	Стимулює секрецію адреналіну та норадреналіну
Травна система	Знижує активність залоз та м'язів, звужує сфінктер	Підсилює перистальтику та секрецію залоз, розслаблює сфінктер
Нирки	Звужує судини, зменшує утворення сечі	Відсутність впливу

Різні дії симпатичного та парасимпатичного відділів автономної нервової

системи наведено у табл. 2.2.

В огляді...

1. Периферична нервова система включає 43 пари нервів: 12 черепних та 31 спинномозкових.

2. ПНС має два відділи: сенсорний та руховий. До останнього також відноситься автономна нервова система.

3. Сенсорний відділ переносить інформацію від сенсорних рецепторів до ЦНС, тому ЦНС завжди знає, що відбувається всередині організму та навколо нього.

4. Руховий відділ переносить рухові імпульси з ЦНС до м'язів.

5. Автономна нервова система включає симпатичну нервову систему, що забезпечує реакцію «боротьба або втеча», та парасимпатичну нервову систему, що виконує своєрідну роль «домогосподарки». Обидві системи діють разом, хоча їх впливи часто є протилежними.

Тепер, коли ми з'ясували компоненти та відділи нервової системи, можемо розглянути, як сенсорний стимул викликає рухову реакцію. Звідки, наприклад, м'язи руки знають, що треба забрати палець від гарячої плити? Як, коли ви вирішили побігти, м'язи суміщають збереження положення тіла та просування його уперед? Виконання цих завдань здійснюється у результаті взаємодії сенсорного та рухового відділів.

Цей процес, котрий називається сенсорно-рухового інтеграцією, показано на рис. 2.10. Щоб тіло прореагувало на сенсорний стимул, сенсорний та руховий відділи нервової системи мають функціонувати разом у такій послідовності:

1) сенсорні рецептори приймають сенсорний стимул (рис. 2.10, а);

2) сенсорний імпульс передається по сенсорних нейронах до ЦНС (рис. 2.10, б);

3) ЦНС обробляє сенсорну інформацію, що надійшла, і визначає відповідну рухову реакцію (рис. 2.10, в);

4) сигнали реакції передаються з ЦНС по рухових нейронах (рис. 2.10, г );

5) руховий імпульс передається м'язу (рис. 2.10, д) і реакція здійснюється.

СЕНСОРНИЙ ІМПУЛЬС

Відчуття та фізіологічний статус організму визначають сенсорні рецептори. Імпульси внаслідок сенсорного стимулювання передаються через сенсорні нерви у спинний мозок. Досягнувши його, вони «включають» локальний рефлекс на цьому рівні або йдуть у більш високі ділянки спинного мозку або у головний мозок. Сенсорні шляхи до головного мозку можуть перериватися у сенсорних ділянках стовбура мозку, у мозочку, таламусі або корі головного мозку. Ділянка, де закінчуються сенсорні імпульси, називається інтеграційним центром. Саме тут сенсорний імпульс інтерпретується і передається до рухового відділу. Функції інтеграційних центрів різноманітні: сенсорні імпульси, котрі перериваються (закінчуються) у спинному мозку, тут і інтегруються. Реакцією звичайно є простий руховий рефлекс, що являє собою найпростіший тип інтеграції; сенсорні імпульси, що закінчуються у нижній частині стовбура мозку, викликають підсвідомі рухові реакції більш високого рівня і більш складні, ніж рефлекси спинного мозку. Прикладом сенсорного імпульсу цього рівня є постуральний контроль при пересуванні, перебуванні у положенні сидячи або стоячи; сенсорні імпульси, котрі закінчуються у мозочку, також беруть участь у реалізації підсвідомого контролю руху. Це, певно, центр координації, що робить наші дії більш плавними, координуючи дії різних м'язових груп, котрі скорочуються. Мозочок разом з базальними ядрами головного мозку координує усі тонкі і грубі рухи тіла. Без контролю з боку мозочка усі виконувані рухи були б некоординованими неконтрольованими; сенсорні сигнали, що закінчуються у таламусі, досягають рівня свідомості і людина починає розрізняти найрізноманітніші відчуття; тільки коли сенсорні сигнали попадають у кору головного мозку, людина може дискретно локалізувати сигнал. Основна чутлива зона кори головного мозку, що розташована у постцентральній звивині (у тім'яній частці), сприймає загальні сенсорні імпульси від рецепторів шкіри, а також пропріорецепторів м'язів, сухожилків та суглобів. У цій ділянці є «карта» усього тіла. Стимулювання у певній ділянці розпізнається і його точне місцезнаходження одразу ж стає відомим. Таким чином, ця частина головного мозку постійно забезпечує нас інформацією про все, що нас оточує, та про наш взаємозв'язок з дов- колишнім середовищем.

На рис. 2.11 показано сенсорні рецептори, а також їх нервові шляхи до спинного мозку та різних ділянок головного мозку.

РУХОВИЙ КОНТРОЛЬ

Після надходження до ЦНС сенсорного імпульсу одразу ж виникає реакція рухового нейрона незалежно від рівня, на котрому «зупинився» імпульс. Контроль скелетних м'язів здійснюють імпульси, що проводяться руховими (еферентними) нейронами, котрі починаються в одному з трьох рівнів:

1) спинному мозку;

2) нижніх ділянках головного мозку;

3) руховій зоні кори головного мозку.

По мірі переміщення рівня здійснення контролю від спинного мозку до рухової зони кори головного мозку збільшується складність рухів від простих рефлексів до ускладнених рухів, виконання котрих потребує участі розумових процесів. Рухові реакції більш складних рухів, як правило, беруть свій початок у руховій зоні кори головного мозку. Деякі рухові шляхи показано нарис. 2.12.

Тепер ми можемо зв'язати в одне дві системи на основі сенсомоторної інтеграції. Найпростішою її формою є рефлекс, з нього й розпочнемо.

РЕФЛЕКТОРНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Що відбувається, якщо ви необережно поклали руку на гарячу плиту? По-перше, терморецептори та больові рецептори шкіри руки отримують стимули жару та болю, котрі потім надходять до спинного мозку. Опинившись у спинному мозку, вони миттєво інтегруються вставними нейронами (інтернейронами), котрі з'єднують разом сенсорні та рухові нейрони. Імпульс надходить до рухових нейронів й прямує до ефекторів — м'язів, котрі контролюють відсмикування руки. У результаті ви рефлекторно відсмикуєте руку від гарячої плити, навіть не встигнувши про це подумати.

Рефлекс являє собою заздалегідь запрограмовану реакцію. У будь-який момент під час передачі сенсорними нервами особливих імпульсів ваше тіло реагує миттєво й однаково. У нашому прикладі, незалежно від того, торкаєтеся ви чогось гарячого чи холодного, терморецептори викликають рефлекс відсмикування руки. Так само, незалежно від того, чи виникає біль від доторкування до якогось гарячого чи гострого предмета, больові рецептори викликають рефлекс відсмикування. На той час, коли ви усвідомлено відчуєте особливий стимул, після того як сенсорні імпульси будуть передані до чутливої зони кори головного мозку, рефлекторна діяльність найскоріше завершиться. Уся нервова діяльність перебігає дуже швидко, однак рефлекс є найбільш швидким режимом реакції, оскільки не потребує свідомого прийняття рішення. Можлива лише одна реакція і немає потреби розглядати варіанти.

Дата добавления: 2014-10-17