Проголошення УНР. Війна Радянської Росії проти УНР. Четвертий Універсал Центральної Ради

Жовтневе більшовицьке повстання радикально вирішувало частину проблем, але породило нові. Центральна Рада вже в день петроградського перевороту утворює “Крайовий комітету охорони революції в Україні” У жовтні 1917 р. в Україні розгорнулася боротьба між трьома політичними силами — прибічниками Тимчасового уряду, опорною точкою яких був штаб Київського військового округу (КВО); більшовиками, що гуртувалися навколо Центральної Ради. Їхня спроба повстання в Києві зустріла опір. Протягом 29 — 31 жовтня тривали жорстокі бої. Радівці уклали угоду з більшовиками і примусили штаб Київського військового округу 31 жовтня погодитися на умови, запропоновані Радою. 7 листопада 1917 р., вона ухвалює III Універсал, у якому проголошувалося утворення Української Народної Республіки (УНР) у межах дев'яти українських губерній. Він накреслював програму: скасування поміщицького землеволодіння; запровадження 8-годинного робочого дня; встановлення державного контролю над виробництвом; надання національним меншинам “національно-персональної" автономії; забезпечення демократичних прав і свобод; скасування смертної кари, амністію політв'язням; скликання 9 січ­ня 1918 р. Українських Установчих зборів. Універсал окресливши Україну як незалежну державу, залишив федеративний зв'язок із Росією. Більшовицькі організації України вирішили завоювати маси. Була розгорнута широка агітаційно-пропагандистська кампанія. Дестабілізуючим чинником став зовнішньополітичний тиск, який набуває характеру воєнної загрози. Дії більшовиків були спрямовані на захоплення влади в Україні та встановлення більшовицького режиму. Їх дії мали забезпечити більшість серед делегатів Всеукраїнського з'їзду рад. Але цей план більшовикам реалізувати не вдалося. Прискорювачем подій наприкінці 1917 р. став Маніфест РНК з ультимативними вимогами до Центральної Ради, від 3 грудня. У ньому, з одного боку, визнавалася УНР, а з іншого — робилися грубі втручання у її внутрішні справи. Ультиматум містив чотири вимоги: відмовитися від дезорганізації фронту, не пропускати через Україну козачі формування, пропустити більшовицькі війська на Південний фронт, припинити роззброєння радянських полків і червоноармійців. У цей час 4 грудня у Києві розпочав роботу Всеукраїнський з'їзд рад, на якому більшовики планували захопити владу демократичним шляхом, але сил виявилося замало. Серед 2,5 тис.;. делегатів вони становили незначний відсоток. Всеукраїнський з'їзд рад ухвалив резолюцію про підтримку Центральної Ради та кваліфікував ультиматум РНК, як замах проти УНР, як чинник, здатний “розірвати федеративні зв'язки”. Більшовики разом з лівими есерами, деякими українськими соціал-демократами та кількома безпартійними (всього 127 осіб) залишили Всеукраїнській з'їзд рад і перебралися до Харкова. 11-12 грудня 1917 р. відбувся альтернативний з'їзд Рад, що проголосив встановлення радянської влади в УНР та обрав Центральний виконавчий комітет рад України. Його рішення були визнані правочинними Радянською Росією. З 5 грудня 1917 р., Центральна Рада перебувала в стані війни з Раднаркомом Росії. Захопивши Харків, більшовицькі війська в середині грудня оволоділи залізничними вузлами — Лозовою, Павлоградом, Синельниковим. Діями радянських військ керував харківський центр, до складу якого входили В. Антонов-Овсієнко, М. Муравйов та С. Орджонікідзе. У Києві 15 грудня було утворено Особливий комітет з оборони України (М. Порш, С. Петлюра). Опорою Центральної Ради були підрозділи Вільного козацтва (Гайдамацький Кіш Слобідської України, Галицький курінь січових стрільців тощо) та добровольчі формування. Основну силу більшовиків ста­новили частини регулярної російської армії, що перейшли на їх бік. 25 грудня В. Антонов-Овсієнко віддав наказ про наступ проти УНР. Радянські війська (30 тис.), очолювані М, Муравйовим, оволоділи Катеринославом, Олександрівськом, Полтавою, Лубнами. За цих обставин для Центральної Ради головними стали завдання: мобілізувати український народ; відмежуватися від більшовицького режиму; створити передумови для переговорів з Німеччиною. Спробою їх реалізації став IV Універсал, від 11 січня 1918 р. Який декларував низку положень: 1) проголошувалася незалежність, суверенність УНР; 2) на уряд покладалося завдання довести до кінця переговори з Центральними державами; 3) гарантувалася передача землі селянам; 4) констатувалася націоналізація лісів, вод та підземних багатств краю; 5) взято курс на запровадження монополії на виробництво і торгівлю залізом, тютюном та іншими товарами і встановлення державного контролю над банками; 5)ставилося завдання скликати Українські Установчі збори. На початку 1918 р. Центральна Рада втрачає позицію за позицією. Нерішучість Центральної Ради призвели до того, що у вирішальний момент 16 січня 1918 р. у бою під Крутами, де вирішувалася доля Києва, вона, могла розраховувати лише на 420 студентів, гімназистів та юнкерів, більшість з яких загинула. Більшовицькі війська М. Муравйова 26 січня 1918 р. увійшли до столиці УНР. Потерпівши поразку на теренах України, Центральна Рада спробувала взяти реванш у зовнішньополітичній сфері. Вже 2 грудня 1917 р. між країнами Австро-Німецького союзу та Радянською Росією було підписано угоду про перемир'я, а через тиждень у Брест-Литовську розпочалися мирні переговори. Генеральний секретаріат Центральної Ради 12 грудня 1917 р. звернувся з нотою до всіх воюючих сторін. Про те, що будь-яка угода, підписана Росією, не буде правочинною в Україні. 29 грудня було офіційно визнано учасником процесу делегацію України, на чолі з В. Голубовичем. Мирний договір між УНР і країнами німецького блоку було підписано 26 січня 1918 р. Він передбачав: 1) встановлення кордонів; 2) відмову від взаємних претензій на відшкодування збитків, заподіяних війною; 3) взаємний обмін військовополоненими; 4) взаємний обмін надлишками промислових та сільськогосподарських товарів; 5) встановлення взаємних митних пільг; 6) налагодження дипломатичних відносин.

18 лютого 1918 р. німці розпочали наступ. Під тиском 450-тисячної армії більшовики на початку березня залишили Київ. До травня німецько-австрійське військо зайняло майже всю Україну і Крим. Фактично було встановлено окупаційний режим.

Таким чином, проголошення Української Народної Республіки стало реакцією на жовтневе більшовицьке повстання в Петрограді. Під тиском переважаючих сил радянських військ Центральна Рада втрачає територію, вплив, владу. Брестська мирна угода давала їй шанс для політичної самореалізації, але її демокра­тизм не стикувалися з консерватизмом керівництва німецького блоку. І встановлення авторитарного правління в Україні було лише питанням часу.

Дата добавления: 2014-10-17